Безбар’єрність.

Безбар’єрність — це коли кожна людина, незалежно від віку, інвалідності, статі чи інших особливостей, може:

вільно пересуватись, навчатися, працювати, подорожувати,

користуватись онлайн-послугами, впливати на життя громади та країни. 

Це — про зручність, повагу та врахування потреб кожного і кожної.

Безбар’єрність — це коли можеш.

     Саме безбар'єрність передбачає створення умов, у яких всі люди, незалежно від їхніх фізичних, сенсорних, інтелектуальних чи інших особливостей, мають рівний доступ до різних аспектів суспільного життя.      

В Україні з’явився новий продукт — «Довідник безбар’єрності" з яким можна ознайомитись за посиланням: https://bf.in.ua/. 

                                     

               з мережі...

Подолання хвилювання під час іспиту.

Бути поруч, коли дитина дорослішає: виклики підліткового віку.

Бути поруч, коли дитина дорослішає: виклики підліткового віку

Підлітковий вік - зона турбулентності для всієї родини. У цей період психіка дитини перебудовується: змінюється тіло, мислення, ієрархія цінностей, формується нова система «Я».

Ще вчора - слухняна дитина, а сьогодні - ніби інша людина, яка знецінює, кидає виклики, протестує. Це не просто бунт. Це - природна частина психологічного дорослішання.

🧠 Основні завдання підліткового віку, з якими стикається майже кожна дитина:

🔹 Нові правила - потреба в перегляді «сімейного договору». Те, що працювало раніше, більше не підходить. Дитина потребує правил, які визнають її автономність, але водночас дають безпечні кордони.

🔹 Зустріч з реальністю

Через обмеження й розчарування формується здатність витримувати фрустрацію. Тому саме у цьому віці так гостро звучить тема справедливості.

🔹 Пошук нової ідентичності

Підліток шукає відповідь: хто я? Який я? До якої групи належу? Важливими стають однолітки, нові захоплення, ідеї, експерименти.

🔹 Сепарація від батьків - часто різка і болюча. Відокремитися легше через знецінення: «ти нічого не розумієш», «я не хочу бути таким, як ти». Це не прояв нелюбові до вас, це просто легший шлях сказати собі "я - це я, а не ваше продовження". 

🔹 Потреба в наставнику - не в повчанні, а в дорослому, який не тисне, не панікує. А витримує, цікавиться, лишається поруч, надихає власним прикладом.

🔹 Освоєння особистого простору

Підліток хоче мати свої речі, територію, гроші й час - і, через помилки, вчитись цим розпоряджатися. Самостійність - не примха, а новий рівень розвитку.

🔹 Пошук смислів і цінностей

Часто - не схожих на батьківські. Приймати це складно, але критично важливо для дорослішання і вміння дослухатися до власних бажань.

🩵 Як бути батькам?

💛 Бути надійною опорою. Підліток водночас хоче свободи й потребує здорових кордонів.

💛 Дозволяти зростати, робити помилки, але не зникати. Сигнал: «Я поруч, коли ти потребуватимеш підтримки».

💛 Дотримуватись меж - спокійно й послідовно. Підліток тестує їх не щоб зруйнувати, а щоб переконатись: світ тримається.

💛 Залишатися в діалозі. Навіть після грюкання дверима сказати: «Ти можеш злитися. Нам потрібна пауза. Коли будеш готовий - поговоримо».

💛 Шукати підтримку. Це нормально - не знати, як реагувати, втомлюватися, відчувати безсилля. Користуйтеся принципом "кисневої маски", як у літакові - подбайте про себе, щоб був ресурс дбати про близьких. Зверніться до психолога, якщо маєте потребу. 

🤍 Підліток одночасно відштовхує вас і шукає опори.

🤍 Він хоче свободи - але потребує стабільності.

🤍 Критикує вас - але саме через вас утверджується.

Підлітковий вік - не шторм, який треба перечекати.

Це шлях, яким дитина йде до себе.

І те, як підліток його пройде, - багато в чому залежить від якості стосунків із дорослими поруч.

©️ Svitlo - проєкт психологічної підтримки

#психологічнапідтримка #підлітковийвік #кризаідентичності 

📌 Вправа для роботи з підлітком«ЗАВЕРШИ ФРАЗУ» 🔅

📌 Вправа для роботи з підлітком

«ЗАВЕРШИ ФРАЗУ» 🔅

Підлітки — вимогливі клієнти, і для продуктивної роботи без довіри не обійтись. Іноді потрібно кілька зустрічей, аби вони відчули себе в безпеці. Саме тому добре працюють вправи з чіткою інструкцією та зрозумілою структурою. ☝️

Цю вправу можна використовувати як в індивідуальній роботі, так і на тренінгах — вона допомагає підлітку краще зрозуміти себе, свої сильні й слабкі сторони, а отже — знайти себе. Чим, власне, й займаються тінейджери в цьому віці. 🤔

🎨 Матеріали:

Олівці, фломастери, пензлі, гуаш, білий папір формату А4

📃 Інструкція:

Подумай і заверши речення. До кожного — придумай по 3 варіанти:

• «Я знаю себе …….. »

• «Я не знаю себе………….»

• «Я хотів би себе знати……………»

• «Я вмію……»

• «Я хочу ………»

• «Я радію, коли …….»

• «Мені сумно, коли …….»

• «Мене відрізняє від інших людей……….»

• «Мене об’єднує з іншими людьми……….»

• «Мене підтримує……»

• «Мені дає сили………..»

• «Мені дає опору……..»

🖍 Творча частина:

Намалюй людину або казкового героя, спираючись на описані характеристики.

❔ Питання для обговорення:

• Як з’явився цей образ?

• Хто це?

• Що для нього важливо зараз?

• Що для нього складно?

• Що б він хотів змінити?

• Чого він боїться, якщо зможе змінити ситуацію?

• Що допомагає або може допомогти впоратись зі страхом?

• Як його можна підтримати?

🗨 Обговорення. Завершення.

Корисні психологічні вправи з дитиною вдома.

Корисні психологічні вправи з дитиною вдома

У кожної дитини свій характер. Одні діти розкуті і товариські, інші замкнуті і скритні. Але і тим і іншим іноді потрібна психологічна допомога, щоб успішно спілкуватися з однолітками і дорослими, мати можливість самореалізуватися, повірити в свої сили, підвищити самооцінку і т.д.

У роботі психолога, який проводить дитячі тренінги завжди в скарбничці є кращі вправи, які працюють. Я хочу поділитися з вами вправами, які можна проводити вдома зі своєю дитиною. Вправи проводились на тренінгах для дітей 7-10 років. Вибрані вправи показали свою ефективність, знайшли активний відгук у дітей, дозволили дізнатися набагато більше, ніж було заплановано. Вправи спрямовані на краще розуміння власних дітей, поліпшення якості спілкування і емоційного фону в сім'ї.

Перша вправа називається «Ім'я». 

Ім'я - це як би частина тебе. Для будь-якої людини звук її імені є найважливішим звуком людської мови. Саме цей звук повторюється протягом всього нашого життя і виділяє будь-яку людину серед інших.

Попросіть дитину намалювати квітку. У центр квітки вписати своє ім'я, на пелюстках - пестливі похідні від імені або сімейні прізвиська, внизу на стеблинці ім'я, яким мама звертається до дитини, коли сердиться. Розпитайте свою дитину, яке ім'я найбільше подобається, хто її називає так? Яке ім'я не подобається? А що означає її ім'я?

Результат:

Поліпшення контакту, позитивні емоції, підвищення самооцінки.

Батько також отримує інформацію про те, хто для дитини є важливим в сім'ї, як дитина ставиться до членів сім'ї, що не подобається.

Крім цього, така вправа може стати початком дослідження значення імені дитини і імен всіх членів сім'ї, вивчення сімейного генеалогічного дерева))

 Що таке настрій, як зрозуміти, що засмучує дитину, і як краще підняти їй настрій, які методи регуляції будуть для неї краще.

Наступну вправу, про яку я хочу розповісти, ви можете провести вдома зі своєю дитиною, під час обговорення настрою і почуттів.

«Скриня того, що мене засмучує»

«Уяви, що тобі дали чарівну скриню, яку можна замкнути. Ти можеш покласти в цю скриню все, що тебе засмучує або сердить, і там це буде надійно замкнено. Нічого не може вислизнути з цієї скрині. Але коли тобі захочеться подумати про щось або вирішити, що з цим можна зробити, ти можеш дістати це зі скрині. А коли закінчиш - можна покласти це назад. Намалюй або побудуй свою скриню. Потім намалюй або створи зображення того, що тебе засмучує або сердить, і поклади їх у скриню ».

Поруч дитина малює скриню того, що її радує. Можна назвати її "Скринька щастя". Уяви, що тобі дали чарівну скриньку. У цій скриньці можуть знаходиться тільки радісні речі. Ти можеш покласти в цю скриньку тільки те, що тебе радує, і там все це буде в цілості. Ти можеш заглянути в свою скриньку в будь-який момент, коли тобі потрібно підбадьоритися. Що ти покладеш в скриньку? Закрий очі і подумай про те, що приносить тобі радість і щастя. Намалюй свою скриньку щастя. Наповни її зображеннями того, що тобі подобається.

Стимулюйте наповнювати обидві скрині не тільки матеріальними радощами і прикрощами. Говоріть про почуття, відносини, дружбу і зраду. Це хороший привід до відвертої розмови

Результати:

Ви зрозумієте, мотиваційні потреби дитини, її ціннісні орієнтації, способи, за допомогою яких можна стимулювати дитину до навчання. Також в малюнках можна побачити, наскільки дитина креативна, незвичайна, орієнтована на унікальність, як вона передає інформацію і яке у неї мислення.

 

Галацан Тетяна

ТО Ж ЯКОЮ МАЄ БУТИ ХОРОША МАМА?

ТО Ж ЯКОЮ МАЄ БУТИ ХОРОША МАМА?

Перше. 

Вона, ця мама, повинна фізично бути.

Тільки не смійтеся, це не такий вже очевидний пункт. Тобто вона не повинна пропадати довше, ніж на кілька днів, їхати в науково-дослідницьку експедицію в республіку Конго на півроку, працювати до 11 вечора, лягати в лікарню на місяць або взагалі вмирати.

З нею все це може траплятися. Чого тільки в житті не буває. Але тоді фігурою, що заміняє маму, стає тато, бабуся, няня, і всі наші наступні пункти вже будуть щодо них».

Друге. 

Вона вміє справлятися зі своєю тривогою і заспокоювати дитину. Це дуже складний пункт, про нього написано десятки книг і статей, але, в двох словах: якщо у вас вдома бардак, якщо ви можете вийти з дому без того, щоб перевірити сім разів, чи вимкнена праска і газ, якщо ви не впадаєте в паніку, дивлячись, як дитина лізе по брудній драбинці, значить, з тривогою ви якось справляєтеся. Якщо ви можете так обійняти дитину, щоб вона заспокоїлася (не придушити, а обійняти), якщо вам хоча б іноді вдається замінити "Не кричи, вистачить мене ганьбити!" на "Все добре, все добре, мій маленький, давай заспокоюватися", хоча б в одному випадку зі ста, то ви справляєтеся. І навіть якщо не вдається, цьому можна навчитися. Поступово.

Третє. 

Досить хороша мати помиляється. Вона повинна помилятися. Зобов'язана. Іноді не вгадувати, чого там пищить дитина, чи то замерзла, чи то їсти знову захотіла. Тим більше - не передбачати її бажання. Іноді занадто тепло - або занадто легко - її одягати. Не виконувати всіх її вимог і не купувати все, чого вона просить. І так далі. За Віннікоттом, хороша мати помиляється приблизно в 30% випадків, і її помилки абсолютно необхідні дитині - інакше, якби була ідеальною, дитина б не навчилася справлятися з образою, сумом, гнівом і люттю. Якщо вірити іншим дослідникам, чим ідеальніша мати, тим гірше для психіки дитини. Тим більше, що за "ідеальність" часто видають ту саму підвищену тривожність, яка у нас йде попереднім пунктом.

Четверте. 

Досить хороша мати має своє власне життя. Вона не занурена цілком у дитину, є й інші люди, з якими вона відпочиває душею від дитячих забав, всіх цих "ку-ку" і "ми поїли". Винникотт вважав, що у неї повинні бути дорослі відносини з партнером.

П'яте. 

Досить хороша мати розуміє свої почуття. Ну якось, хоч трохи. Вона ідентифікує в собі заздрість і образу, сором і сум, радість і полегшення, наснагу і втому, і так далі. Може переплутати, наприклад, заздрість і образу, а хто з нас не плутає час від часу? Але у неї не виникає грубої плутанини, вона не називає, наприклад, своє роздратування любов'ю, втому - ненавистю, злість радістю, не здригається в жаху від будь-якого почуття зі знаком мінус. Просто розуміє свої почуття, і все. Ніяких додаткових зусиль не потрібно. Дитина навчається цьому несвідомо, коли проводить час з нею поруч.

Ще досить хороша мати вміє мріяти.

Текст Анастасії Рубцової