НАСИЛЬСТВО -це....

16 днів проти насильства

Як розпізнати, що дитина потребує психологічної допомоги.

10 психологічних трюків для щоденного життя.

10 психологічних трюків для щоденного життя

1. Лайфхак з інформацією

Те, що ти читаєш залишає слід у мозку.

Негативна стрічка тягне вниз, позитивна - формує інший напрям.

Ти буквально створюєш свою реальність, коли обираєш, що дивитись і слухати.

2. Правило пояснення

Якщо застряг в думках, поясни ситуацію вголос, ніби розповідаєш другу.

Вербалізація розсіює емоційну напругу.

3. Сила слова "поки що".

"Я не вмію" -- "Я не вмію поки що".

Додає перспективу і знімає відчуття безпорадності.

4. Трюк із майбутнім “я"

Перед вибором спитай: "Що мені подякує моє “я” через рік?".

Це вмикає стратегічне мислення.

5. Ефект двох хвилин

Якщо щось займає менше двох хвилин - зроби це одразу.

Це різко зменшує прокрастинацію і дає відчуття контролю.

6. Метод "одного кроку"

Коли щось лякає масштабом, зроби не все, а один найдрібніший рух.

Мозок зчитує початок як успіх і вже не блокує дію.

7. Заміна питання

Не "чому я так зробив?", а "для чого мені це було потрібно?".

Другий варіант дає більше усвідомлення і менше провини. 

8. "Що зі мною доброго?"

У моменти самокритики задай питання: «Що я зараз роблю правильно?»

Це перезапускає фокус із дефіциту на ресурс.

9. Трюк із позитивним завершенням

Перед сном подумай про 3 маленькі позитивні моменти дня.

Це тренує мозок шукати хороше і покращує настрій навіть у стресові періоди.

10. Принцип маленьких перемог

Кожен виконаний і закреслений пункт у списку справ дає дофамін.

Пиши навіть дрібниці - мозок отримує нагороду.

з мережі

Де межа між «невихованістю» та гіперактивністю ???

Де межа між «невихованістю» та гіперактивністю?

1. Що таке гіперактивність?

У психології та медицині частіше йдеться про РДУГ (розлад дефіциту уваги з гіперактивністю). Його ключові ознаки:

• дитині складно довго концентруватися на завданні;

• вона швидко відволікається навіть на дрібні подразники;

• багато рухається, ніби «не може сидіти на місці»;

• говорить надміру, перебиває інших, «випереджає» події;

• важко дочекатися своєї черги у грі чи діалозі;

• поведінка повторюється у різних ситуаціях (вдома, у школі, з друзями) і не залежить лише від правил чи настрою.

2. Що більше схоже на «невихованість»?

• дитина може поводитися бурхливо, але в потрібний момент (наприклад, коли щось дуже цікаво чи важливо) контролює себе;

• «погана поведінка» проявляється лише в окремих місцях чи ситуаціях (наприклад, тільки вдома або тільки у школі);

• реакція залежить від послідовності правил і вимог дорослих: якщо є чіткі межі та наслідки, дитина з часом навчається дотримуватися їх.

3. На що звернути увагу?

• Тривалість і стабільність симптомів: якщо проблеми тривають понад 6 місяців і спостерігаються всюди – це привід для консультації.

• Інтенсивність: чи заважає поведінка дитині навчатись, спілкуватись, виконувати прості щоденні завдання.

• Реакція на правила: якщо послідовне виховання та чіткий розпорядок не змінюють ситуацію, це скоріше про особливості нервової системи, ніж про «невихованість».

4. Що робити батькам?

• Створювати структурований розпорядок дня.

• Давати короткі та зрозумілі інструкції.

• Хвалити за навіть маленькі успіхи.

• Обмежувати надлишок подразників (телевізор, гаджети).

• За потреби — звернутися до дитячого психолога або невролога для діагностики РДУГ.

Важливо: гіперактивність – це не «погана поведінка», а особливість розвитку мозку. Але й «невихованість» теж не виникає «просто так»: зазвичай вона пов’язана з непослідовністю правил у родині чи нестачею уваги до дитини.

з мережі 

Год. спілкування "Найвища цінність - ЖИТТЯ" Війтівецький ліцей.

ЖИТТЯ, є однією з найвищих цінностей, якщо не найвищою, в житті людини, що підкреслюється як у Конституції України, так і в народній мудрості. Його унікальність, неповторність та цінність полягає в тому, що воно дається один раз, і тому потребує дбайливого ставлення, осмисленого проживання та збереження. 

#Год_спілкування_Найвища_цінність_ЖИТТЯ_Війтівецький_ліцей 7, 9 - А , 

9 - Б, 11 кл.

Що відбувається з нашою психікою під час тривалої війни 💙💛

Що відбувається з нашою психікою під час тривалої війни

Тривалий стрес і напруга від війни призводять до змін у психіці, які ми не завжди помічаємо. Під час тривалої війни ми відчуваємо емоційне виснаження, можуть відбуватися зміни у біохімії мозку, емоційній сфері, поведінкових патернах та соціальних зв'язках.

🔸 Виснаження біологічних ресурсів та зміни у хімії мозку

Надмірне вироблення кортизолу - гормону, який відповідає за адаптацію до стресу, призводить до зниження рівня дофаміну та серотоніну, що є причиною апатії, депресії, порушення сну, зниження рівня енергії та мотивації. 

🌿 Регулярні фізичні вправи, свіже повітря, збалансоване харчування допоможе підтримувати настрій та енергію.

🔸 Втома від співчуття та емоційне оніміння

Травматичні історії, які є у просторі щодня під час війни, виснажують емоційні ресурси. Це називається вікарною травмою, або вторинною травматизацією, яка проявляється через емоційну виснаженість, пригнічення та втрату емпатії. Настає так звана «втома від співчуття», коли психіка «вимикає» здатність до глибоких емоцій, щоб захистити себе від виснаження. Вцілому емоційний фон може бути більш "збіднілим".

🌿 Відстежуйте, коли ви починаєте емоційно «перегорати», і робіть паузу. Практикуйте «емоційне розвантаження» через творчість, фокусуйтеся на власних межах, щоб не брати на себе надмірні переживання. Знаходьте джерела позитивних емоцій, щоб розширювати палітру почуттів на наповнювати себе ресурсом. 

🔸 Когнітивна втома

Тривале перебування в умовах високого стресу виснажує когнітивні ресурси, що ускладнює здатність концентруватися, швидко приймати рішення та обробляти інформацію. Мозок постійно працює у стані підвищеної тривоги, намагаючись адаптуватися до непередбачуваних загроз. Під час тривалої війни когнітивна втома стає ще глибшою, оскільки ресурси мозку спрямовані на виживання, а не на повноцінну розумову діяльність.

🌿 Плануйте регулярні паузи для відпочинку, впроваджуйте техніки релаксації, майндфулнесу та підтримуйте когнітивну активність, виконуючи нескладні, але цікаві завдання.

🔸 Зміна поведінкових патернів

У стані хронічного стресу поведінка може ставати більш регідною. Людина все більше уникає нових ситуацій, боїться спонтанності у звичайних сферах життя, навіть приємні сюрпризи можуть викликати негативну реакцію. Це - захисний механізм, спрямований на збереження енергії та мінімізацію потенційних стресорів.

🌿 Вводьте маленькі зміни у рутині (інша дорога додому, нова зачіска тощо), пробуйте щось нове - це дає психіці безпечний простір для адаптації. 

🔸 Перебудова соціальних зв’язків під впливом стресу

Хронічний стрес змінює наше ставлення до соціальної взаємодії, яка в умовах постійного напруження стає енергетично затратною. Виснаження психічних ресурсів ускладнює підтримку міжособистісних контактів, адже навіть рутинне спілкування потребує додаткових когнітивних і емоційних зусиль. Тому люди можуть обмежувати або мінімізувати зв’язки, зберігаючи енергію для базових потреб.

Хоча тимчасова ізоляція може дати полегшення, вона несе ризик подальшого емоційного виснаження через втрату підтримки, адже соціальна взаємодія - це важливий ресурс для відновлення психологічної стійкості.

 🌿 Вибудовуйте коло підтримки, орієнтуючись на контакти, які не вимагають значних енергетичних затрат і дарують відчуття безпеки та підтримки. Варто шукати соціальні групи або ініціативи, які поділяють ваші інтереси та цінності, оскільки це сприяє взаємній емпатії та знижує напругу. Спробуйте поступово відновлювати зв’язки з друзями та знайомими, щоб отримувати ресурсну підтримку та відчуття приналежності, важливе для психічного благополуччя.

🔸 Емоційна десенсибілізація та групова нормалізація

Постійний контакт із стресовими ситуаціями може зробити нас менш чутливими до небезпеки - це називається емоційною десенсибілізацією. Психіка адаптується, і ми стаємо більш «загартованими». У спільнотах, які тривалий час живуть у стресових умовах, формується групова нормалізація: люди перестають сприймати загрозу як щось виняткове, відносячи її до звичної реальності.

🌿 Загартованість - це важливий ресурс для виживання. Водночас важливо об'єктивно оцінювати загрози та не ігнорувати їх. Піклуйтеся про свою безпеку, тримайте руку на пульсі життя, не забувайте жити... Дбайте про рутину: працюйте, вчіться, любіть, творіть, наскільки дозволяють обставини. Саме так ми зберігаємо баланс між стійкістю та нормальним життям, яке є основою нашого психологічного здоров’я.

🔵 У тривалих кризових умовах психологічні реакції стають глибшими, а разом із викликами формуються й нові стратегії адаптації. Це не унікальний досвід в історії людства, але дуже особливий у нашій власній історії. Проходячи через темні часи, ми стаємо сильнішими.

Тримаймося! 

З вірою у перемогу 💛🩵

©️ Анна Паливода,

психологиня, кризова консультантка 

#психологія #хронічний_стрес #психологія_війни

10 вересня відзначається Міжнародний день запобігання самогубствам.

10 вересня відзначається Міжнародний день запобігання самогубствам. Щороку тисячі людей у світі приймають рішення завершити свій життєвий шлях і серед них доволі багато підлітків, які приховують свої справжні переживання. Це надзвичайно болюча тема, але дуже важливо про неї говорити. ❤️‍🩹

Для багатьох підлітків це не про “бажання померти”, а про відчай і відсутність віри, що хтось зрозуміє їхній біль. І тут саме дорослі можуть стати тією опорою, яка врятує їхнє життя.

Що важливо пам’ятати?

Ваше слово має силу. Коли ви говорите “я вірю в тебе”, “я тебе люблю”, “у тебе обов’язково все вийде” — це може бути тим самим промінчиком світла, який потрібен сину чи дочці в темряві.

Присутність важливіша за поради. Не завжди потрібно знати, що говорити або як вирішити те чи інше питання. Іноді достатньо просто бути поруч і уважно вислухати, що саме непокоїть дитину. 

Підлітки не завжди прямо кажуть про те, що їм болить. Вони можуть жартувати на тему смерті, різко замкнутися або змінити звички і це варто сприймати серйозно. Це не маніпуляція, а крик про допомогу. У таких випадках потрібно діяти негайно та звертатися до спеціалістів/ок.

Міжнародний день запобігання самогубствам — це нагадування: наші діти потребують не ідеальних батьків, а присутніх і люблячих 🫂

з мережі.

ЗНЕЦІНЕННЯ - ВИД ПСИХОЛОГІЧНОГО НАСИЛЛЯ.

ЗНЕЦІНЕННЯ - ВИД ПСИХОЛОГІЧНОГО НАСИЛЛЯ

"Мамо, я сама зможу!", - головна фраза трирічної дитини. А у відповідь: "Що ти там можеш, ти ще дитина мала!". Або на майданчику малюк упав, а батьки реагують: "Ну чого ти плачеш, всі падають, нічого страшного!". Чи приходить до мами донька, щоб розповісти, що вперше закохалася, а вона їй: "Закохалася? Ха-ха! Тобі про навчання думати треба, а не про хлопців, йди уроки вчи! Ти ба, закохалася вона!"... Ось це "не важливо" та "нічого страшного" - ця нездатність або не бажання дорослого побачити і порахуватися з реальною маленькою людиною, і є знеціненням. У цих випадках маленька дитина не отримує дуже важливого знання, яке формує не тільки відчуття безпеки, а й почуття власної гідності і адекватну самооцінку. Те, що важливе для неї, те, що є її частиною, - сприймається як щось безглузде, дурне, недоречне зі сторони її батьків. 

Як почувається дитина, коли її почуття знецінються батьками?

- мене не зрозуміли

- я присоромлена

- я відчуваю себе приниженою

- я не маю права на (негативні) емоції та почуття

- я більше не довіряю

- зі мною щось не так

- я погана

- мої почуття не важливі

- батькам байдуже до мене...

Знецінення - вид психологічного насилля, що порушує розвиток базової безпеки у дитини, та не враховує її почуттів. У дорослому житті такі люди мають такі складнощі, як :

- важко відрізнити хороше від поганого

- важко відстоювати власну думку

- постійні сумніви у своєму праві бути почутою і поміченою, відчувати

- знижена самооцінка та самоцінність

- "звичка" терпіти та не звертатися за допомогою

- психосоматичні захворювання

- частіше стає жертвою насилля

- невміння відстоювати власні кордони.

Співпереживати - значить переживати разом з дитиною, розділяти її переживання, розуміти її і співчувати. А в першу чергу - це запитати себе: «А що зараз з нею відбувається?», «Чим я можу допомогти їй?».

Почуття, які переживає дитина, справжнісінькі. Це дорослим проблема може здаватися незначною, а для малюка це важливо! Навчіться приймати почуття дитини. Не відштовхувати, не знецінювати, не висміювати. Дуже добре, якщо ви самі вільно проявляєте почуття, не соромитеся їх, не приховуєте, називаєте їх (почуття) малюкові. Щоб прийняти почуття дитини (злість, страх, біль, образу, відразу і т.д.), потрібно приймати почуття кожної людини - рідних, друзів, колег, людей на вулиці. Кожен має право відчувати так, як він хоче. І якщо ви відчуваєте по-іншому - це ваше право, але це не означає, що істина на вашому боці . 

 Якщо дитина чимось з вами поділилася, ніколи та за жодних обставин не використовуйте це проти неї! Кредит вашої довіри буде миттєво вичерпаний.

 Поважайте особистість дитини. Пам'ятайте, що вона може мати іншу думку, яка відрізнятиметься від вашої!

Якщо у дитини з батьками сформований теплий емоційний контакт, якщо вона ділиться проблемами, які виникають, з татом і мамою, знаючи, що може розраховувати на підтримку та прийняття, то кризовий період пройде досить спокійно. Якщо батьки знецінюють почуття дитини, вони залишають її 

сам на сам зі своєю бідою. Батьки не повинні тиснути на дітей, поважайте їх почуття та унікальну адаптивність до зовнішніх факторів, замість того, щоб нав'язувати їм свої сподівання. Любіть дітей безумовно!

Автор: Дарія Полякова

Піраміда Франкліна:

Піраміда Франкліна: 

мистецтво досягати великих цілей крок за кроком

У сучасному світі ми часто ставимо перед собою цілі, але рідко замислюємось над тим, як вибудувати їх так, щоб вони були досяжними та гармонійними з нашими справжніми цінностями. Метод Піраміди Франкліна — це системний підхід, який допомагає перетворити мрії на чіткий план дій, починаючи від найглибших життєвих орієнтирів і закінчуючи конкретними завданнями на завтра.

Суть методики

Піраміда Франкліна — це багаторівнева модель постановки цілей, яка передбачає поступове сходження від усвідомлення своїх цінностей до щоденних кроків.

Її головна ідея — починати не з дрібних справ, а з розуміння того, чого ви насправді хочете від життя. Адже якщо цілі не узгоджені з вашими глибинними переконаннями, навіть досягнувши їх, ви не відчуєте задоволення.

6 рівнів Піраміди Франкліна

1. Головні життєві цінності

Питання: Чого я хочу від життя в цілому?

Це фундамент піраміди. Тут ви визначаєте, що для вас важливо: свобода, любов, розвиток, стабільність, творчість чи щось інше.

2. Головні життєві цілі (місія)

Питання: Яка моя мета життя, моя заповітна мрія?

Це може бути професійне досягнення, створення сім’ї, внесок у розвиток суспільства або будь-яка інша місія, що надихає.

3. Генеральний план

Питання: Як я можу досягти своєї головної мети?

На цьому етапі визначаються глобальні стратегії — великий план, який охоплює роки та складається з ключових етапів.

4. Довгостроковий план

Питання: Чого я хочу досягти через 5 або 10 років?

Це вже конкретизовані цілі, які допоможуть вам рухатися до головної місії.

5. Короткостроковий план

Питання: Що я можу зробити за кілька тижнів або місяців, щоб наблизитися до своєї мети?

Тут з’являються більш чіткі завдання і проміжні результати.

6. План на день

Питання: Які мої завдання на завтра?

Це найменший, але найпрактичніший крок — конкретні дії, які ви можете виконати сьогодні або завтра, щоб поступово рухатися вгору по піраміді.

Для кого ця методика

Метод ідеально підійде тим, хто:

любить довгострокове планування;

прагне жити свідомо;

хоче бути впевненим, що кожен його крок наближає до справжньої мети.

Чому це працює

Більшість людей планують зверху вниз: вони думають, що треба “просто почати діяти”. Але Піраміда Франкліна навчає протилежному — спершу зрозуміти, чому ви робите певні кроки, і лише потім визначати, як і коли це робити.

Такий підхід дозволяє:

уникнути хаотичних рішень;

підтримувати внутрішню мотивацію;

бачити зв’язок між щоденними завданнями та великими життєвими мріями.

з мережі 

ВНУТРІШНЯ ПОРОЖНЕЧА: ЯК НАПОВНИТИСЬ. ПСИХОЛОГІЧНІ ПОРАДИ:

ВНУТРІШНЯ ПОРОЖНЕЧА: ЯК НАПОВНИТИСЬ. ПСИХОЛОГІЧНІ ПОРАДИ.

Відчуття внутрішньої порожнечі може бути дуже виснажливим. Це стан, коли здається, що життя втратило сенс, а емоції зникли. Це не просто смуток, а відчуття, ніби всередині утворилася діра.

Надаю нестандартні психологічні поради, які допоможуть Вам відновитися і наповнити своє життя новими сенсами.

🌋Зробіть "археологічні розкопки" своїх інтересів

Замість того, щоб шукати нові хобі, спробуйте згадати, чим Ви захоплювалися в дитинстві або юності, але потім закинули. Це може бути малювання, гра на музичному інструменті, колекціонування чогось або навіть гра в шахи. Повернення до старих, забутих захоплень може викликати відчуття автентичності та відновити зв'язок із Вашим минулим "я".

🚿Займіться "сенсорним наповненням"

Часто внутрішня порожнеча супроводжується відчуттям "відключеності" від реальності. Спробуйте свідомо наповнити себе сенсорними враженнями. Наприклад, приготуйте щось, що має сильний аромат і текстуру, або прогуляйтеся в лісі, звертаючи увагу на кожен звук, запах і дотик. Мета – "заземлитися" і відчути своє тіло та оточення.

😪Створіть свій "простір відчаю"

Замість того, щоб боротися з почуттям порожнечі, дайте йому час і місце. Виділіть 15 хвилин на день, де Ви дозволяєте собі відчувати повну порожнечу, смуток і зневіру. Це може здатися контрпродуктивним, але такий свідомий "ритуал" допомагає відокремити почуття від повсякденного життя і не дозволяє йому поглинути Вас повністю.

📝Напишіть листа до свого майбутнього "я"

Напишіть листа, в якому опишіть, як Ви почуваєтеся зараз. Покладіть його в конверт і запечатайте. Встановіть нагадування відкрити його, скажімо, через пів року. Це створює відчуття "очікування" і надії, що в майбутньому ситуація зміниться. Це також дозволяє Вам задокументувати свій прогрес.

🤹 Почніть проєкт, який не має сенсу

Замість того, щоб шукати великі, значущі цілі, почніть щось абсолютно безглузде і безкорисливе. Наприклад, навчіться жонглювати трьома яблуками, або побудуйте з конструктора щось, що не має практичного застосування. Це дозволить Вам відчути радість від процесу творення без тиску на результат.

5️⃣Створіть "п’ять хвилин спонтанності"

Кожен день виділяйте п'ять хвилин, щоб зробити щось абсолютно не заплановане. Це може бути будь-що: піти іншою дорогою на роботу, зайти у незнайоме кафе, послухати новий для Вас музичний жанр. Спонтанність збиває рутину і додає непередбачуваності, що протидіє відчуттю застою.

😍Практикуйте "вдячність за мале"

Замість стандартного списку вдячності, спробуйте звернути увагу на дрібниці, які Ви зазвичай не помічаєте. Наприклад, відчуйте вдячність за тепло води, коли миєте руки, або за те, як сонячне світло падає на підлогу. Ця практика допомагає змістити фокус з "великої порожнечі" на "малі наповнення".

💡Зробіть "ревізію" оточення

Порожнеча може бути результатом того, що Ваше оточення Вас не надихає. Змініть щось у своєму просторі: переставте меблі, перефарбуйте стіну, купіть нову рослину. Навіть невелика зміна може створити відчуття руху і оновлення.

🪘 Послухайте музику, яку Ви ніколи не слухали

Свідомо виберіть музичний жанр, який Вам здається дивним або нецікавим. Наприклад, якщо Ви любите рок, послухайте класичну музику або джаз. Нові звуки можуть розширити Ваше сприйняття світу і створити нові нейронні зв’язки.

Пам'ятайте, що внутрішня порожнеча — це не вирок. Це сигнал, що настав час переосмислити свої цінності та знайти нові шляхи для самовираження. 📢

з мережі.

Спілкування з дитиною.

🤓 1 вересня без стресу 🤓

🤓 1 вересня без стресу 🤓

До нового навчального року залишається два тижні. Після літніх канікул завжди важко повертатися до навчання. І це стосується абсолютно всіх учасників освітнього процесу. Ми підготували декілька порад які допоможуть як дітям, так і батькам максимально ефективно розпочати новий шкільний рік.

Режим. Щонайменше за 1,5-2 тижні потрібно поступово повертатися до необхідного режиму. Нехай дитина щодня вкладається в ліжко на 10-15 хвилин раніше. Важливо пам’ятати, що учням молодших класів на сон потрібно 10-11 годин, учням старших – не менше 8-9.

Шопінг. Разом з дитиною складіть перелік усього необхідного та вирушайте до магазинів завчасно. Так ви зможете придбати усе без поспіху і не з залишків, а з можливістю вибору. До того ж спільне планування допоможе дитині відчути себе доросліше, укріпить відчуття довіри. І навіть якщо ви б особисто придбали зошит із зображенням песика, а не автівки, але дитина хоче саме такий, то пам'ятайте: щоразу відкриваючи омріяний зошит, дитина відчуватиме задоволення. Цей зошит може стати символом спокою і родинного захисту в теперішній непростий час.

Технічне забезпечення. Вже котрий рік поспіль гаджети не просто полегшують життя школяреві, а виявилися вкрай необхідними (якщо не єдино можливими) для отримання знать. Тож було б дуже доречно про всяк випадок завчасно розглянути усі можливі види навчання (очне, змішане, дистанційне) та заздалегідь продумати різні варіанти. Це може бути як ремонт старої техніки, так і придбання нової. Або, можливо, ви взагалі складете покроковий план дій у різних ситуаціях. Це допоможе і дитині, і батькам звести рівень стресу до мінімуму.

Обмеження і компроміс. У кожної сім’ї є свої правила. Обговоріть з дитиною те, скільки у неї буде часу на комп'ютерні ігри, інтернет, перегляд ТБ, прогулянки з друзями. Спробуйте домовитися таким чином, щоб було комфортно всім членам родини. І пам'ятайте, що обмеження важливі і потрібні не тільки для учнів молодших класів, а і для старшокласників.

Ритуали. Подумайте про ритуали які допоможуть легше адаптуватись у навчальному році. Позитивні емоції «перейдуть» у новий навчальний рік і таким чином школа буде асоціюватися з чимось дуже приємним.

«Меню» для батьків. Не тільки дітям, а і батькам буває важко ввійти у навчальний графік дитини. Особливо складно батькам учнів молодших класів. Адже їх чекають не тільки складні підйоми, дрімота за сніданком, капризи і небажання рано виходити з дому або підключатись до онлайн-уроку, а і необхідність відводити/забирати дитину зі школи, робити разом уроки та готуватися до творчих конкурсів. Тож було б чудово потурбуватися про себе заздалегідь: продумати щоденне меню на два тижні; скласти перелік осіб які в разі необхідності можуть допомогти дитині дістатися школи (чи забрати її); за необхідності відкласти або перенести гостини чи великі свята до яких потрібно готуватися.

"Шлях до школи". Якщо дитина вперше йтиме до нової школи, то пройдіть цей шлях завчасно разом. З'ясуйте всі можливі варіанти, засікайте час, оберіть найбезпечніші маршрути.

 Пам’ятайте, що головне у стосунках – спілкування. Розмовляйте з дітьми / дружиною / чоловіком, радьтеся щодо різних питань, просіть допомоги, делегуйте завдання. Так усі будуть відчувати свою причетність до «великої справи», зменшиться ризик перенавантаження. Також від оточуючих часом можна почути дуже незвичні ідеї щодо реалізації буденних справ.

#Центрлоренс #Здорове_покоління #школа #навчання #Психічне_здоров_я #першевересня #батькиІдіти

з мережі

Чим можна ( і не можна) заспокоювати дітей під час обстрілів....

Коли лунають вибухи, діти — навіть дуже маленькі — все розуміють. І їм страшно. Вони дивляться на нас — і вчаться реагувати. Ось кілька порад, як підтримати дитину під час тривожних подій:

✅ ЩО МОЖНА:

🔹 Будьте поруч фізично.Присутність — це вже підтримка. Обіймайте, адже тілесний контакт заспокоює нервову систему.

🔹 Називайте почуття. «Тобі страшно? Мені теж було трохи страшно. Але я з тобою». Говоріть просто і правдиво. Без зайвих подробиць: «Це звуки війни. Ми в безпечному місці».

🔹 Робіть прості дії. «Давай разом подихаємо. Назви 5 речей, які бачиш».

🔹 Після обстрілів — малюйте, ліпіть. Це допомагає вивільнити напруження.

🔹 Підкреслюйте, що план дій є. «Я знаю, що робити. Мені приємно, що ти такий/така турботливий/-ва, але я вже дорослий/-ла і тримаю ситуацію під контролем».

 ❌ ЩО НЕ ВАРТО:

🔸 Не применшуйте страх. «Та нічого, не бійся» — не заспокоює.

🔸 Не лякайте ще більше. «Нас ледве не вбило!» — небезпечно для дитячої психіки.

🔸 Не ігноруйте емоції. Відволікання — не завжди допомога.

🔸 Не сваріть за реакції. Плач, крик, «істерика» — це теж спосіб виживання.

🔸 Не перекладайте на дитину свій страх. Якщо лячно — скажіть чесно: «Я боюся, але я впораюся».

Дитині не потрібно чути, що «все буде добре». Їй потрібно знати, що ви поруч, що ви її не залишите, що страх — це нормально, і що ви разом пройшли ще одну ніч. Бережіть себе🙏🏻

©Психологія здоров'я

Чому важливо дозволяти дитині ризикувати — і як робити це правильно.

🧗‍♂️ Чому важливо дозволяти дитині ризикувати — і як робити це правильно

Сучасні батьки прагнуть максимально захистити дітей: від болю, помилок, небезпек. Але повне усунення ризиків у дитинстві має зворотний бік — дитина не вчиться діяти самостійно.

🔹 Чому ризик важливий для розвитку дитини:

-Розвивається самостійність і критичне мислення

*Дитина вчиться приймати рішення, оцінювати ситуацію, шукати вихід.

-Формується впевненість у собі

*Коли дитина пробує щось нове і в неї виходить — з’являється віра у власні сили.

-Здобувається життєвий досвід

*Через власні спроби й помилки дитина вчиться краще, ніж через заборони або інструкції.

-Розвивається відповідальність

*Дитина починає усвідомлювати наслідки своїх дій і вчиться бути обережною.

🔹 Що може статися, якщо дитину постійно оберігати від ризику:

-Формується страх перед новим

*Дитина боїться діяти без дозволу чи підказки.

-Виникає залежність від думки дорослого

*Вона звикає, що за неї усе вирішують і не вчиться брати відповідальність.

-Знижується ініціативність

*Без досвіду самостійних рішень дитина рідше проявляє активність.

-Зростає тривожність

*Світ здається занадто небезпечним, навіть у звичайних ситуаціях.

🔹 Як правильно дозволяти дитині ризикувати:

-Оцінюйте реальний ризик, а не керуйтеся власними страхами

*Якщо дія небезпечна — поясніть, чому. Якщо просто лячно — дозвольте спробувати.

-Будьте поруч, але не втручайтеся без потреби

*Скажіть: “Я з тобою. Якщо знадобиться допомога — поклич.”

-Обговорюйте результат

*Після — поставте прості запитання: “Що вийшло? Що було складно? Що зробиш інакше?”

-Створюйте безпечні умови для спроб

*Наприклад, лазити не по дереву над дорогою, а на дитячому майданчику.

-Давайте більше свободи в малому

*Щоб дитина поступово готувалась до відповідальніших рішень у майбутньому.

Висновок:

Ризик — це не загроза. Це інструмент розвитку.

Дайте дитині шанс вчитися, пробувати, помилятися — з вами поруч. Так формується впевнена, життєстійка особистість.

                                                 

з мережі 

Емоції - прадавня мова психіки: практика саморефлексії.

🌗 Емоції - прадавня мова психіки: практика саморефлексії

Колесо емоцій Роберта Плутчика - це візуальна модель, що допомагає побачити, наскільки багатогранним є наш афективний світ.

Кожна емоція має адаптивну функцію. Вона виникає не випадково - а як сигнал психіки, що допомагає краще зрозуміти себе, свої потреби та взаємодію з реальністю.

Емоції не бувають «поганими» чи «неправильними»

🛡 Агресія - про кордони, силу, дію.

🌫 Страх - про самозбереження або приховане бажання та зону росту.

⏳ Тривога - про необхідність мобілізації та пошуку ресурсу.

🌪 Смуток - про втрату, яку важливо визнати.

💠 Радість - про реалізацію потреби та контакт із життям.

❗️Умовно «негативними» емоції стають тоді, коли ми їх ігноруємо, витісняємо або не знаходимо їм конструктивного виходу. Тоді вони можуть накопичуватись, «застигати» у тілі чи проявлятись у дезадаптивних формах.

🔵 Пропоную просту практику саморефлексії

Щоб увійти в контакт зі своїми емоціями, спробуйте відповісти на кілька запитань:

🔹 Які емоції я відчував(-ла) останнім часом?

🔹 Що саме їх активувало? Які ситуації або думки стали тригерами?

🔹 Що намагається сказати мені психіка через цю емоцію?

🔹 Яка потреба стоїть за цим почуттям?

🩵 Усвідомлена емоція перестає бути загрозою. Вона стає точкою входу до внутрішнього світу та трансформації.

І якщо зараз вам складно дати собі раду з почуттями - це не слабкість. Це сигнал, що варто звернути увагу на свій внутрішній світ.

🌱 Емоційна чутливість - не ворог, а інструмент. А навичка розуміти себе починається з простого запитання: що я зараз відчуваю - і яка потреба за цим стоїть?

Нехай цей контакт із собою буде бережним 💚

©️ Психологиня Анна Паливода

#психологія #колесо_емоцій #емоції #саморефлексія

Хто такий психолог – і чого він не робить, хоч цього іноді очікують.

Хто такий психолог – і чого він не робить, хоч цього іноді очікують

Про психологів досі існує чимало міфів. Часто до фахівця звертаються з очікуванням, що він «дасть пораду», «пояснить, як жити» чи навіть «змінить когось із близьких».

Але психологія - це не інструкція до життя, не виховна бесіда і не порадництво.

Це фахова робота з внутрішнім світом людини - її досвідом, захистами, болем, виборами й несвідомими процесами.

❗️ Психолог не дає готових рішень і порад.

✅ Але допомагає розгорнути поле власного вибору, краще розуміти внутрішні механізми своїх рішень і брати відповідальність за себе.

🤍 Це не "вказівки, що робити", а спільне дослідження - як ви живете, чому саме так, і куди ви хочете рухатися далі.

❗️ Психолог не ставить психіатричних діагнозів.

✅ Проте має професійну чутливість до симптомів і, якщо є підозра на розлад, може скерувати до психіатра чи іншого спеціаліста.

🤍 Там, де потрібне медикаментозне лікування, відповідальний психолог не бере на себе роль «всесильного», а діє в інтересах клієнта.

❗️ Психолог не змінює ваших близьких і не переписує реальність.

✅ Але допомагає дослідити, що саме вас тригерить, де проходять ваші межі, які патерни повторюються у стосунках - і як із цим можна працювати.

🤍 Зміни починаються не з інших людей, а з яснішого розуміння себе.

❗️ Психолог не оцінює, не засуджує і не “виховує”.

✅ Його позиція - це прийняття, повага й інтерес до вашого унікального досвіду.

🤍 Те, що оточення може вважати “дивним”, “слабким” чи “занадто емоційним” - у кабінеті психолога знаходить сенс і право на існування.

❗️ Психолог не тисне і не квапить.

✅ Він іде поруч у вашому темпі, допомагає втримати напрямок, не розчинитися в емоціях і спиратись на внутрішні ресурси.

🤍 Це не керування, а присутність і підтримка.

❗️ Психолог не рятує.

Не “лікує душу” без вашої участі, не змінює життя силою технік.

✅ Але може допомогти сформулювати запит, витримати хаос, знайти опору - і поступово прийти до змін.

🤍 Це не магія, а співпраця: фаховість спеціаліста + зусилля клієнта.

👤 Психолог - не гуру, не суддя і не рятівник.

💠 Це фахівець, який створює простір, де з хаосу досвіду народжується ясність, із болю - сенс, а з безсилля - віра, що вихід є.

Психологічна робота - це не чарівна паличка.

Але часто вона змінює життя глибше, ніж будь-яке диво.

⛵️ Якщо ви зараз у точці пошуку і сумніваєтесь, чи звертатися до спеціаліста - це нормально. Не завжди легко довіритися, ставити запитання чи визнавати, що щось болить. Але психолог - це не страшно. Поруч із уважним і чуйним фахівцем ви зможете знайти більше ясності, опори й руху вперед.

Отримати безкоштовну психологічну допомогу: https://forms.gle/AA9oXn6p7S1RWU9T8

Щиро,

Svitlo - проєкт психологічної підтримки

#психологія #психолог_онлайн #безкоштовна_психологічна_допомога #компетенції_психолога

Види психологічного насилля...

Готуємось до школи.

Коли немає сил навіть на радість: емоційне виснаження дітей наприкінці навчального року: як його розпізнати та як підтримати дитину.

Коли немає сил навіть на радість: емоційне виснаження дітей наприкінці навчального року: як його розпізнати та як підтримати дитину.

На фініші навчального року багато дітей і підлітків не демонструють очікуваного піднесення. Натомість з’являються апатія, дратівливість, втеча від будь-якої активності - навіть тієї, що раніше надихала. Це не лінь і не «перебільшення», а прояв емоційного виснаження.

🧠 Психологічні причини виснаження:

До травня у дитини може накопичуватись хронічне психоемоційне перевантаження, зокрема через:

▫️ високі когнітивні навантаження (контрольні, іспити)

▫️ тривожний фон очікувань з боку дорослих

▫️ порушення режиму сну та харчування

▫️ адаптаційний стрес у дітей з досвідом вимушеної міграції

▫️ гіподинамія та сенсорна депривація (дефіцит руху, тілесного контакту, приємних відчуттів).

Ці фактори впливають не лише на настрій, а й на вегетативну та нервову систему дитини, спричиняючи емоційне виснаження.

🔎 Як це може проявлятись у поведінці:

🔻 Постійна втома, навіть після сну

🔻 Втрата інтересу до навчання та звичних захоплень

🔻 Дратівливість, емоційні спалахи або, навпаки, емоційне «відключення»

🔻 Соціальне відсторонення (уникнення спілкування)

🔻 Висловлювання типу: «Мені нічого не хочеться», «Я більше не можу»

🔸 Це не каприз і не протест. Це - сигнал нервової системи про перевантаження.

🛟 Як ми, дорослі, можемо підтримати:

✅ Визнати стан дитини без знецінення:

«Я бачу, що тобі справді важко. Це нормально відчувати втому наприкінці року».

✅ Створити простір без нових задач. Декілька днів без вимог допоможуть нервовій системі відновити тонус.

✅ Повернути тілесний ресурс: режим сну, водний баланс, спокійні прогулянки, тілесний контакт (обійми), зменшення сенсорного перевантаження.

✅ Налаштувати дитину на відновлення через базові радості: не амбіційні «плани на літо», а маленькі джерела ресурсу - слухати музику, малювати, готувати щось разом, просто бути на природі.

✅ За можливості - консультація фахівця. Це не про те, що «з дитиною щось не так», а про простір, де дитина може безпечно почути себе, отримати інструменти для саморегуляції стану.

🚫 Коли краще не «активізувати» одразу:

Інколи дорослі поспішають заповнити канікули інтенсивами, гуртками, таборами - щоб «дитина була в тонусі». Але для виснаженого організму це може бути додатковим стресом.

🤍 Перед тим як щось додавати - дозвольте просто побути, тиждень-два без очікувань.

❓ Запитайте дитину:

«А що тобі зараз хочеться - тільки для себе?»

І дозвольте відповіді бути будь-якою - навіть «нічого».

🌿 Не кожну втому потрібно «перебороти».

Часто найцінніше, що ми можемо дати дитині - це дозвіл бути живою, навіть у слабкості. Просто відчути себе. Просто дихати.

🩵 І це стосується також нас, дорослих.

Батьки теж мають право на втому, роздратування, виснаження. Турбота про себе, вміння відпочивати, робити паузу, "перезаряджати батарейки" - це і гарний приклад для дитини, і запорука власної резильєнтності. 

Бути підтримкою - означає теж берегти себе.

©️ Svitlo - проєкт психологічної підтримки

#психологія #дитяча_психологія #емоційне_виснаження #ресурс

Безбар’єрність.

Безбар’єрність — це коли кожна людина, незалежно від віку, інвалідності, статі чи інших особливостей, може:

вільно пересуватись, навчатися, працювати, подорожувати,

користуватись онлайн-послугами, впливати на життя громади та країни. 

Це — про зручність, повагу та врахування потреб кожного і кожної.

Безбар’єрність — це коли можеш.

     Саме безбар'єрність передбачає створення умов, у яких всі люди, незалежно від їхніх фізичних, сенсорних, інтелектуальних чи інших особливостей, мають рівний доступ до різних аспектів суспільного життя.      

В Україні з’явився новий продукт — «Довідник безбар’єрності" з яким можна ознайомитись за посиланням: https://bf.in.ua/. 

                                     

               з мережі...