ПСИХОЛОГІЯ ПІДЛІТКА. ЯК ПОЛЕГШИТИ КРИЗУ.

ПСИХОЛОГІЯ ПІДЛІТКА. ЯК ПОЛЕГШИТИ КРИЗУ

Для розуміння психології підлітка і кризових періодів в його розвитку, варто спочатку розібрати підлітковий вік на "молекули". Отже.

Межі віку - від 11-12 до 15-16 років. 

Провідна діяльність в підлітковому віці - інтимно-особистісне спілкування з однолітками.

Психологічні новоутворення віку - почуття дорослості, критичність мислення, потреба в самоствердженні.

Особливості рухової сфери: зниження рухової активності.

Особливості розвитку пізнавальної сфери: переважання пізнавальної активності в міжособистісних відносинах; розвиток критичного і вдосконалення теоретичного, абстрактно-логічного мислення; активний розвиток монологічного, езопової і письмовій мові; вдосконалення логічної і опосередкованої пам'яті, уповільнення механічної пам'яті; пік розвитку уяви.

Особливості розвитку особистісної сфери: розширення самосвідомості.

Пошук «Я ідеального» і постійний аналіз «Я реального», формування образу «фізичного Я»; поява почуття дорослості і його прояв у одязі, манері поведінки, в мові; розвиток здатності до самовиховання і саморозвитку; підвищена потреба в спілкуванні, самоствердженні, самостійності та незалежності від дорослого; емоційна нестійкість і афективна забарвленість дій; розвиток внутрішніх моральних цінностей, які ще нестійкі в поведінці; загострення рис характеру (акцентуації); спостерігається особистісна нестабільність у поглядах, в емоціях, у вчинках підлітка.

Особливості розвитку соціальної сфери: зухвала поведінка в громадських місцях; міжособистісні відносини будуються найчастіше по інтересам, не пов'язаним з навчальною діяльністю, вона відходить на другий план; появу різних захоплень, які затягують підлітка, де він себе реалізує; особистісна нестабільність відкладає відбиток на дружніх відносинах, які стають неміцними і короткотривалими; з'являється референтна (значуща) група; виникнення інтересу і встановлення перших взаємовідносин з підлітками іншої статі.

Криза підліткового віку. Найвідоміша і часто обговорювана підліткова криза. Його час прояву припадає на 13-14 років. Початок кризи для кожного підлітка індивідуальний і залежить від темпу дозрівання організму і характеру соціальної ситуації розвитку. Основою підліткової кризи стають протиріччя між виникли внутрішніми змінами і зовнішніми обставинами, що не міняються, які не задовольняють бажане дитини, що подорослішала. Причини такого протиріччя ховаються в появі почуття дорослості, в психофізіологічної перебудові (статеве дозрівання, зміни в сфері потреб та сфері самосвідомості) організму, яку підліток не відразу усвідомлює; і в неприйнятті «дорослості» з боку дорослих, які демонструють нерозуміння переживань підлітка з приводу його самореалізації. 

В результаті криза підліткового віку виливається в наступні ознаки і прояви: агресивність у спілкуванні з дорослими, часта зміна настрою, посилена увага до своєї зовнішності, зниження навчальної мотивації (поверхневе виконання чи невиконання домашнього завдання, пропуски уроків, байдужість на уроках та ін.), невиконання прохань дорослих, негативізм, відмова від допомоги в побуті, конфліктність, порушення громадського порядку.

РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПОДОЛАННЯ ПІДЛІТКОВОЇ КРИЗИ:

- дорослим будувати спілкування з підлітком на повазі їхніх особистісних особливостей і в доброзичливому тоні;

- терпляче приймати відмови підлітка про допомогу, але при нагоді знайти переконливі слова і ще раз запропонувати допомогу;

- заздалегідь обговорити обов'язки підлітка в сім'ї і не наполягати на їх миттєвому виконання;

- бути послідовними в пред'явленні вимог до підлітка;

- якнайчастіше організовувати дозвільну діяльність всієї родини;

- підтримувати захоплення та інтереси підлітка, а при їх негативному характері вміло (особистим прикладом, через спільну діяльність та іншими способами) переорієнтувати на інше заняття;

- контролювати навчальну діяльність;

- створювати умови для довірчих бесід;

- не забороняти спілкування з однолітками (дозволяти запрошувати додому, попередньо обговоривши умови такого спілкування);

- вводити правила та покарання, попередньо обговоривши їх з підлітком і отримавши від нього згоду на їх виконання (краще, якщо замість покарань використовується метод наслідків дій);

- давати в доброзичливій формі позитивні і негативні оцінки зовнішності і вчинків підлітка.

(с) А.Н. Яшкова, Н.Ф. Сухарева. Вікова психологія, 2009

Насильство над дітьми: Як говорити про це із дочками та синами...

Насильство над дітьми: Як говорити про це із дочками та синами

Як говорити з дітьми про ситуації, де постраждали інші діти?

Найважливіші нюанси та правила, які необхідно враховувати під час розмови.

1. Відповідайте лише тоді, коли дитина запитає першою. Психіка дітей влаштована таким чином, що реакція може прийти не одразу, а із затримкою. Будьте готовими відповісти на запитання і говорити небагато: одне запитання — одна відповідь. Дитина може бути не готовою до ваших особистих роздумів. Якщо ж бачите зацікавленість дитини в питанні, або темі, то підтримайте її та поговоріть з нею до того моменту, коли вже буде досить.

2. Зберігайте спокій. Часто дорослі не говорять з дітьми про складні речі, тому що самі бояться цих речей. Буває так, що дорослі проектують власну слабкість та тривогу на дітей. Але говорити потрібно. Простими словами про складні речі. Мовою дитини.

3. Залишайтесь уважними до почуттів та емоційного стану дитини. Якщо ви помічаєте зміни в поведінці дитини, якщо ви бачите, що новина про насилля, загибель іншої дитини дуже засмутила та занепокоїла малюка, — зверніться до спеціаліста, який зможе дізнатись більше про стан дитини та всі страхи та тривоги, які пов`язують його страхи та подію, яка трапилась.

4. Не приховуйте правду. Можливо, коли ви обговорюватимете із дитиною причини насилля, загибелі іншого малюка, дитина вперше зіштовхнеться із темою смерті когось молодого. Тут слід пам`ятати, що діти сприймають смерть зовсім по іншому, не так як дорослі. Тому приховувати правду не варто, так само як і не варто уникати відповідей на запитання про смерть. Адже, якщо ми щось намагаємось «заховати», то у дитини з`являється можливість дофантазувати, додумати. І такі фантазії, зазвичай, дуже шкодять дитині.

5. Подивіться з дитиною мультфільми або почитайте книги на складні теми, припустимо, на тему смерті. Тоді у малюка не залишиться невирішених питань. Гадаю, що мультфільм «Коко» стане чудовим прикладом, бо він показує, що трапляється після життя.

Кожна дитина — індивідуальна. Кожна історія -унікальна. Ми не можемо знати, як відреагує малюк на ту чи іншу складну ситуацію. Але ми можемо бути готовими до складних запитань. І в цьому процесі важливі наші особисті відповіді самому собі на ці запитання.

Катерина Габрієль

Синдром відкладеного життя...

Синдром відкладеного життя

Чекаєте слушного часу, щоб реалізувати свої мрії та життєві цілі? Все обіцяєте собі почати нове життя “з понеділка”, який так і не настає? Ймовірно, ви маєте синдром відкладеного життя – психологічний стан, при якому людина живе в постійному очікуванні щасливого життя. При цьому вона завжди шукає виправдання для того, аби відстрочити моменти для радості: “схудну, тоді й одягну бажану сукню”, “вийду заміж/одружуся, тоді й буду щасливою/им” тощо.

Чому людина живе так, наче її життя – репетиція перед світлим і щасливим майбутнім?

Причин може бути кілька. Наприклад, людина постійно боїться невдачі. Або ж через невпевненість у собі їй складно робити активні кроки для досягнення мети.

Може бути так, що людина не розуміє, якого майбутнього прагне. Або ж їй важко сформулювати конкретні кроки, які необхідно здійснити для досягнення результату. Перепоною для здійснення власних мрій можуть бути прокрастинація, перфекціонізм або нестача мотивації.

Які наслідки може мати синдром відкладеного життя?

Людину супроводжуватиме почуття невдоволення собою. Вона розуміє, що втрачає можливості. Через це – тривога, емоційна незрілість, невміння радіти справжньому. Таким людям страшно приймати рішення. Вони незадоволені своїм життям і порівнюють себе з іншими – більш заможними, успішними та доглянутішими людьми.

🌟 Як подолати синдром?

🔸 Вчіться радіти життю тут і зараз: шукайте приємні моменти у кожному дні.

🔸 Хваліть себе за будь-які успіхи, навіть незначні, та проявляйте емпатію до себе.

🔸 Плануйте наступний день, тиждень, створюйте графік активності: це допоможе позбутися прокрастинації.

🔸 Сформулюйте свої цілі та мрії. Пропишіть план із чіткими пунктами, що потрібно зробити для їхнього досягнення. Нехай маленькі кроки допоможуть прийти вам до великої мети.

🔸 Усвідомте, що помилки – це частина процесу розвитку. Це допоможе вам позбутися страху провалу та перфекціонізму.

🔸 Заручіться підтримкою близьких, ментора або психолога.

🔸 Не крадіть час у себе самого: розпочніть діяти вже сьогодні.

Джерело: «Психологічна підтримка»

#психологія #синдром_відкладеного_життя

МЕНІ НУДНО! ДОФАМІНОВА ЗАЛЕЖНІСТЬ...

МЕНІ НУДНО! ДОФАМІНОВА ЗАЛЕЖНІСТЬ

Спостерігаю картину спілкування дочки з мамою,

 - «Мама, дай телефон".

- "НЕ ДАМ! Ти багато сьогодні грала "- говорить мама, ховаючи телефон подалі в свою дамську сумочку.

 - "Мені нудно!!!" - почала істерити дівчинка. - «Ну, дай телефон! Ти, що не розумієш, що мені нудно .. »- починає демонстративно плакати чекаючи, що отримає своє (перевірена схема)

- «На! ... Візьми !!!, - мама роздратовано витягує телефон з сумки і віддає дитині.

Дівчинка заспокоюється і пропадає на кілька годин. Тиша.

Пригадую, як на одну зі змін табору-клубу «Я та інші», була дитина з ігровою залежністю. Йому було ВСЕ не цікаво, ніякі майстер-класи не приносили задоволення, ні групові ігри, ні анімації, а ні спорт. Він весь час говорив, що мені нудно. І постійно плакав батькам в телефон, що це самий занудний табір, де йому доводилося побувати, що йому тут дуже нудно (табір без гаджетів). Питаю, - «якби у тебе була чарівна паличка, щоб ти змінив би в нашому таборі -« дозволив би грати на смартфоні »- не піднімаючи голову, відповідає 10 річний хлопчина. Продовжую питати, щоб зрозуміти про захоплення дитини - «А що тобі найбільше подобається робити?». Чую - «грати на телефоні!». - А як ти проводиш час? - продовжую цікавитися. - «Приходжу додому зі школи, граю на смартфоні, роблю уроки потім знову граю». - «Тобі подобається як ти живеш, ти відчуваєш себе щасливим?» - знову цікавлюся. - «Коли є смартфон - так!».

Зараз багато батьків стикаються, що без гри на смартфоні дітям стає нудно. І батьки поспішають врятувати дитину від нудьги - даючи знову смартфон. І можливо, позбавити себе від дитячого ниття. У дитини не формується переносимість до такого стану. Їй складно вигадати гру, розважити себе, щоб позбавити себе нудьги. Дитина може довго нудитися, але в голову не приходять ідеї, щось створити з паперу, побудувати з конструктора літак або зліпити з пластиліну. Навіть якщо хтось і запропонує альтернативу створити гру в НЕ онлайн - це буде нудно.

Ігрова залежність або інтернет-залежність - ЛЕГКО ФОРМУЄТЬСЯ З РАННЬОГО ДИТИНСТВА. Мозок дитини сприйнятливий і пластичний. У смартфоні картинки швидко змінюються, в грі багато ступенів складності і багато заохочень, досягнень, виграв і отримав задоволення. В інтернеті багато не завжди корисної для дитини інформації. Мозок посилено харчується і з'їдає все. Чим харчується мозок дитини батьки не в змозі простежити. Часто на це не вистачає часу. А потім дитина, стикаючись з життєвими труднощами, все більше і більше хоче залишатися в онлайн. Там добре і цікаво. Там є віртуальні друзі (які ніколи не прийдуть в гості), відносини, спільні ігри, там хочеться жити. І діти живуть в штучному і барвистому світі, де хибним способом задовольняються їх потреби. А з реальністю все стає погано, спілкування мало, друзів теж, вчитися не хочеться, багато чого не цікаво, в загальному знову «нудно». Мама і тато зайняті, і з ними також «нудно». Нічого не хочеться. Хочеться отримати дозу «в руки смартфон». І заради цього дитина готова швидше прибрати в своїй кімнаті, зробити уроки, та що завгодно зробити, щоб тільки отримати від батьків смартфон. У моїй практиці у підлітків були і істерики, і демонстрація суїциду, коли дитину позбавляли смартфона.

Причина проста, отриманий досвід життя в онлайн і іграх створює певні зміни в мозку, формуються нейронні зв'язки ДЕ і ЯК можна отримати задоволення. Пластичний мозок дитини граючи комп'ютерні ігри або живучи в онлайн отримує велику дозу дофаміну, гормону задоволення. У реальному житті неможливо отримати таку дозу, тільки лише приймаючи наркотики. Коли діти живуть в онлайн від 3 до 5 годин, доза стає настільки сильною, що пропадає інтерес до життя, до хобі, до гуртків, до навчання і навіть до самого себе. Реальність стає похмурою і сірою - і знову підживлюється бажання втекти від реальності. Створюється замкнутий цикл.

Були випадки в моїй практиці, дитина чекала, коли батьки заснуть і до ранку грала тижнями (батьки про це навіть не знали), поки психіка не дала збій. Уже втрутилася психіатрія.

Дофамін - це гормон, який відповідає за заохочення від будь-якої діяльності. Організм отримує нагороду у вигляді дофаміну щоразу, коли дитина набирає рівень у грі. Гормон дофамін відноситься до широкого класу під назвою «катехоламіни», він підвищує уважність, створює гарний настрій, створює прихильність і коли його багато призводить часто до перевтоми. Дитина граючи втомлюється. По-справжньому втомлюється. Потім не вистачає сил, щоб робити уроки.

Дитина проживаючи життя в Інстаграм, в ютуб і в комп'ютерних іграх, і мозок, який в процесі формування, настільки перенасичується дофаміном, що йому стає складно правильно визначати, що добре і погано. Кольори віртуальності стають насиченими і яскравими. Мозку стає все важче переключитися на враження, що приходять з реального світу. Формується з дитини «Дофаміновий наркоман». Потрібна доза і він її вимагає, а батьки дають!

ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ З ДИТИНОЮ, ЩО БАГАТО ПРОВОДИТЬ ЧАСУ В ОНЛАЙН:

- стає дратівливною і емоційною, примхливою;

- агресивною, коли стикається з фрустрацією;

- з'являється безсоння;

- падає успішність (притупляються пізнавальні інтереси);

-стає розсіяною;

- слабо розвивається уява (складно, щось придумати своє);

- реальність стає чорно-біла, втрачається інтерес до життя;

- стають не цікаві гуртки та інші захоплення в реальності;

- не вміє спілкуватися;

- стає не цікавою для інших;

- з'являються проблеми із зором і хребтом;

- не вміє долати труднощі (швидко здається);

- мало рухається;

- послаблюється імунітет;

- формується сильне «Я віртуальне» і слабке «Я реальне»;

- формується залежність.

В здоровому варіанті можна отримувати дофамін невеликими порціями, радіючи життю, спілкуванню з друзями, насолоджуючись природою, погодою, хобі, подорожжю. І якщо ви надумали зменшити перебування дитини в онлайн, тоді разом створіть їй цікаве життя в офлайн. Створіть можливість отримувати дофамін в реальному житті здоровим способом. І не поспішайте рятувати від нудьги. Нехай дитина побуде в ній і придумає щось своє, свою реальну гру, запросить друга, і вони пограють в УНО, в Монополію, помалюйте або поліпіть. Нехай сама, а не ви для неї.

ДУЖЕ ВАЖЛИВО:

- Комп'ютерну гру можна давати грати тільки на 30 хв в день (щоб не сформувалася залежність). Пояснюйте дитині, ЧОМУ ви ставите обмеження. Важливо, щоб вона розуміла.

- 30 -40 хвилин улюбленого ютуба або мультфільму в день. Не більше (турбота про мозок дитини). Обмеження робляться з повагою до особистості дитини.

- За годину до сну ніяких гаджетів (мамі з татом також корисно побути без гаджетів, раптом збільшиться інтерес один до одного). Гаджети корисно прибрати з дитячої.

- золотий час укладання дитини спати з 21.00 до 22.00. Сон любить темряву і тишу. (Поліпшується самопочуття дитини на наступний день).

- Посилювати сімейні традиції: грати в ігри вечорами з дітьми, спілкуватися, спільні вечері без гаджетів, прогулянки на велосипеді, запрошувати друзів в гості граючи в звичайні і цікаві дворові і настільні ігри.

- Формувати хобі у дитини, дати можливість вибрати собі гуртки за інтересами. (Формується цінність того, що я можу).

- І дитині потрібний рух! Спорт в допомогу! (Формується стресостійкість)

- Прогулянка на вулиці від 2 до 4 годин день (кисень потрібен для живлення мозку)

- Формувати культуру обіймів в родині від 8 раз в день (формується здорова прихильність до близьких)

- Багато приємних слів один одному (формується цінність себе)

- Батькам бути прикладом вільної людини (діти наслідують).

!!! (Важливо! Без крайнощів! Не варто повністю позбавляти дитину інтернету або ігор на телефоні)

Батьки в процесі виховання дитини змушені робити обмеження. Кожен батько/мама бажає, щоб дитина була щасливою, іноді стає нестерпним стан страждання дитини, хочеться врятувати її від «нудьги», допомогти. Але, якщо ми по-справжньому любимо своїх дітей і бажаємо їм кращого, потрібно знайти в собі сили зменшити всередині себе напругу і дискомфорт, який ми відчуваємо, коли ставимо обмеження. Нам хочеться сказати: «ТАК» своїм дітям набагато частіше, але іноді сказати: «НІ» - це найкраще що ми можемо зробити для своєї дитини. Осмислені обмеження - створюють безпеку для вашої дитини.

© Наталія Простун, дитячий і сімейний психолог

ЯК ВИЗНАЧИТИ ЧИ КОМФОРТНО ДИТИНІ В КОЛЕКТИВІ?

ЯК ВИЗНАЧИТИ ЧИ КОМФОРТНО ДИТИНІ В КОЛЕКТИВІ?

Дитина не завжди може висловити словами те, як вона відчуває себе в колективі. Навіть якщо проблеми є, батьки часто дізнаються про них через багато років. Можна визначити чи комфортно дитині в колективі (найчастіше мова йде про школу) використовуючи

діагностичну гру «Галявина».

Виріжте з кольорового паперу квіти різних кольорів і розмірів. Їх має бути трохи більше, ніж дітей у групі дитини. Візьміть великий аркуш зеленого кольору і запропонуйте малюкові зробити галявину, де кожна квітка буде одним з його однокласників. Нехай він обирає квітку, називає ім’я дитини, а ви підпишіть квітку і допоможіть наклеїти на галявину. Місце повинен вибрати сам малюк.

Зверніть увагу, в яку чергу він наклеїть квіточку-себе. Якого кольору і розміру буде ця квітка, в якій частині галявини вона буде розташована.

Варто замислитися, якщо квітка дитини буде осторонь, далеко від групи. Це може означати такі думки «я самотній, зі мною не грають, мене не помічають». Або він взагалі не захоче приклеювати на галявинку себе: «я туди не хочу». Або свою квітку він приклеїть, але квіти інших дітей його повністю закриють.

З Інтернету

Діти в Інтернеті: як забезпечити їх безпеку. ( з інтернету)

Діти в Інтернеті: як забезпечити їх безпеку

Коли ваша дитина була ще маленькою, ви вчили її елементарних правил безпеки: дивитися по боках, перш ніж переходити дорогу, не розмовляти з незнайомцями, не торкатися гарячої плити тощо. Тепер, коли вона стала підлітком, ви, як і раніше, дбаєте про її безпеку. Але тепер ви звертаєте увагу на інші речі. Наприклад, якщо вона проводить багато часу в Інтернеті, ви можете навчити її, як уникнути небезпек у мережі. І в цьому вам допоможуть наступні поради.

1. Не допускайте випадків шахрайства в Інтернеті

Ви можете подумати, що ваші діти ще надто маленькі, щоб стати жертвами кіберзлочинців. Але, як стверджують експерти з кібербезпеки, інтернет-шахраї хочуть, щоб ви думали саме так. Часто крадіжки персональних даних, реквізитів банківських карт тощо відбуваються саме з акаунтів дітей і підлітків.

Поясніть дітям, наскільки важливо зберігати конфіденційність персональних даних в Інтернеті. Скажіть дитині, що, якщо для реєстрації в онлайн-грі або в соціальній мережі потрібно ввести ім'я, адресу або будь-які інші персональні дані, вона повинна повідомити про це вам. Також встановіть на комп'ютер сучасний антивірус - це захистить персональні дані, які зберігаються на комп'ютері.

2. Уникайте випадків кібербулінгу

Експерти стверджують, що кібербулінг (або залякування в Інтернеті) - це найпоширеніша загроза, з якою діти стикаються у мережі. Діти й підлітки, над якими знущаються в Інтернеті, часто відчувають себе пригніченими, тривожними та ізольованими від суспільства. На щастя, існують різні додатки для електронної пошти і месенджерів (такі як Block Sender тощо), які блокують небажані повідомлення від людей, з якими ви або ваша дитина не хоче листуватися.

Додаток також можна налаштувати на блокування повідомлень або листів, які містять певні слова або фрази. Таким чином, якщо хтось захоче залякати вашу дитину, надсилаючи їй повідомлення, дитина їх просто не побачить.

Окрім того, додаток дозволяє блокувати листи і повідомлення, які приходять з певних ІP-адрес. Це може принести користь, тому що, якщо агресор не отримує ніякої реакції від своєї жертви, він може повторити спробу з іншого акаунта або адреси електронної пошти.

3. Не допускайте випадкового завантаження вірусів

Діти й підлітки іноді бувають надто наївними. Вони переходять за рекламними посиланнями, що пропонують безкоштовно скачати гру або отримати грошовий приз. Якщо ваша дитина бездумно натискає такі посилання, нагадайте їй приказку про те, що безкоштовний сир буває тільки у мишоловці.

Якщо дитина ще маленька, щоб це зрозуміти, привчіть її питати вашого дозволу, перш ніж натискати на посилання. Поясніть, що це може призвести до зараження комп'ютера вірусами і шкідливими програмами. Вони можуть вивести комп'ютер з ладу. Якщо дитина зрозуміє, що через свої дії і вона, і вся сім'я може залишитися без комп'ютера, вона буде більш обачливо поводитися в Інтернеті.

4. Не піддавайтеся спокусам

Інтернет - хороше джерело інформації й розваг. Але у нього є й темний бік. Щоб підліток не заходив на сайти сумнівного змісту, експерти радять поставити комп'ютер у кімнаті, у якій часто хтось знаходиться. Встановіть на комп'ютер програми батьківського контролю і блокіратори, щоб бути впевненими у тому, що дитина не відвідує сумнівні сайти. Розкажіть дитині про те, що можна і що не можна робити в Інтернеті. Разом з нею обговоріть правила поведінки у мережі і домовтеся, що дитина буде їх виконувати.

Дотримуйтесь цих чотирьох порад - і ви зможете навчити дитину більш обачно поводитися в Інтернеті.

Розвиток дитини

Як реагувати, якщо флешбек відбувся з людиною поряд?

➡️ Як реагувати, якщо флешбек відбувся з людиною поряд?

Наразі багато українців - і військових, і цивільних - проходять через травматичні події, які можуть лишати слід флешбеків, інтрузій (повторюваних нав‘язливих спогадів) тощо. 

Якщо ти розумієш, що поряд людина переживає флешбек, алгоритм дій може бути таким (звісно, кожна ситуація може бути індивідуальна, і ці кроки орієнтовні):

1️⃣ Переконатися, що ти і та людина, що переживає флешбек, у безпеці чи відносній безпеці (подалі від урвищ, не має при собі гострих чи небезпечних предметів тощо).

2️⃣ Не торкатися людини. Не кричати. Не панікувати.

3️⃣ Спитати: "Чи можу я до вас звернутися?". Говорити до

людини спокійно, чітко (на імʼя, якщо ви знайомі).

Представитися, встановити контакт.

4️⃣ Через голос повертати людину з флешбеку - в "тут і тепер" (описати реальне місце перебування, що відбувається, хто є поряд).

5️⃣ Можна попросити назвати людину кольори навколо, предмети одягу, об‘єкти навколо (важливо переключити емоційний фокус флешбеку на раціональне, конкретне). 

6️⃣ Коли людина повернеться у реальність, уточнити, що

стало тригером, щоб можна було в подальшому внести

його до списку тригерів для того, хто переживає флешбек.

                                             з інтернету...