🛑 БУЛІНГ — ЦЕ НЕ «ШКОЛА ЖИТТЯ». ЦЕ ЗБІЙ СИСТЕМИ.

🛑 БУЛІНГ — ЦЕ НЕ «ШКОЛА ЖИТТЯ». ЦЕ ЗБІЙ СИСТЕМИ.

27 лютого — Всесвітній день протидії булінгу. Можна просто вдягнути рожеве, а можна нарешті розібратися, як зупинити цькування в реальному житті. Булінг процвітає не там, де є «погані діти», а там, де дорослі та однолітки дають йому мовчазну згоду.

🧩 ТРИКУТНИК, ЯКИЙ ТРЕБА РОЗІРВАТИ

Булінг — це завжди три ролі. І перемога над ним залежить від кожного:

Агресор: Шукає визнання через силу. Без «глядачів» його шоу втрачає сенс.

Жертва: Людина, чию реакцію (страх, сльози) агресор використовує як паливо.

Спостерігач: Найважливіша ланка. Якщо клас сміється або мовчить — агресор отримує «лайк». Якщо хоча б двоє скажуть «це не ок» — булінг зупиняється за лічені секунди.

🛠 ПРАКТИЧНИЙ АЛГОРИТМ ДІЙ

👉 Для учнів:

Не обов'язково бути героєм бойовика. Просто не давай агресору аудиторії. Не смійся з «жартів», які принижують. Підійди до того, кого ображають, і просто заговори про будь-що інше — виведи людину із зони атаки. Твоя байдужість до агресора — його найбільша поразка.

👉 Для батьків:

Замість «ігноруй» або «дай здачі», запитайте: «Ти почуваєшся в безпеці у школі?». Якщо дитина зізналася про цькування — це не скарга, це довіра. Ваша задача — стати на її захист офіційно, а не радити «терпіти».

👉 Для вчителів:

Булінг зупиняється там, де є чіткі правила. Створюйте атмосферу, де «повідомити про проблему» — це не соромно, а «захищати свого» — це круто.

⚖️ ЮРИДИЧНИЙ ЗАХИСТ ТА КОНТАКТИ

Булінг в Україні — це правопорушення (ст. 173-4 КУпАП). За нього передбачені штрафи або громадські роботи для агресорів (або їхніх батьків). Директор школи зобов’язаний реагувати на письмову заяву протягом 3 днів.

Куди дзвонити, якщо потрібна допомога:

📞 116 111 або 0 800 500 225 — Національна дитяча «гаряча лінія».

📞 15 47 — Державна лінія з питань протидії насильству.

📞 0 800 213 103 — Безоплатна правнича допомога.

📞 102 — Поліція (якщо є загроза життю чи здоров’ю).

Справжня крутість — це не домінування, а сміливість зупинити токсичність. Сьогодні рожевий колір — це наш маніфест: ми обираємо повагу замість сили, а підтримку замість цькування. У нашому середовищі агресія не має шансів. 🤝 

з мережі 

"Невдачі" — це сходинки до твого особистого успіху.

Ми дивимося на невдачу як на щось, що віддаляє нас від бажаного результату. Але в терапії і в житті часто стає очевидним інше: кожен наш "промах" є досвідом, який формує шлях уперед.

Невдача — це не знак «стоп», а радше крок, що вчить бачити інакше, шукати нові способи, прислухатися до себе глибше. Вона може боліти, викликати сором чи злість, але саме через ці емоції ми відкриваємо для себе, що важливо, що справді працює, а що ні.

Успіх рідко приходить прямою дорогою. Він складається з маленьких спроб, помилок і нових початків. І коли ми дозволяємо собі дивитися на невдачу як на частину процесу — з’являється більше простору для розвитку, ніж для самокритики.

Можливо, твої "невдачі" — це сходинки до твого особистого успіху.

з мережі 

Як вивільнити емоції...

ЯК ВИЗНАЧИТИ ЧИ КОМФОРТНО ДИТИНІ В КОЛЕКТИВІ?

ЯК ВИЗНАЧИТИ ЧИ КОМФОРТНО ДИТИНІ В КОЛЕКТИВІ?

Дитина не завжди може висловити словами те, як вона відчуває себе в колективі. Навіть якщо проблеми є, батьки часто дізнаються про них через багато років. Можна визначити чи комфортно дитині в колективі (найчастіше мова йде про школу) використовуючи

діагностичну гру «Галявина».

Виріжте з кольорового паперу квіти різних кольорів і розмірів. Їх має бути трохи більше, ніж дітей у групі дитини. Візьміть великий аркуш зеленого кольору і запропонуйте малюкові зробити галявину, де кожна квітка буде одним з його однокласників. Нехай він обирає квітку, називає ім’я дитини, а ви підпишіть квітку і допоможіть наклеїти на галявину. Місце повинен вибрати сам малюк.

Зверніть увагу, в яку чергу він наклеїть квіточку-себе. Якого кольору і розміру буде ця квітка, в якій частині галявини вона буде розташована.

Варто замислитися, якщо квітка дитини буде осторонь, далеко від групи. Це може означати такі думки «я самотній, зі мною не грають, мене не помічають». Або він взагалі не захоче приклеювати на галявинку себе: «я туди не хочу». Або свою квітку він приклеїть, але квіти інших дітей його повністю закриють.

з мережі 

ЩО ТАКЕ ТРИГЕР і чому ми не можемо “просто відпустити”?

🔵💡ЩО ТАКЕ ТРИГЕР і чому ми не можемо “просто відпустити”?

У кожної людини є точки всередині, які болять. Вони часто непомітні, поки щось ззовні - слово, інтонація, запах, ситуація - не зачіпає їх.

Це і є тригер.

Коли нас “чіпляє”, насправді активується не теперішня подія - а старий невирішений біль. Мозок миттєво зв’язує нову ситуацію зі старою травматичною пам’яттю. І замість дорослої реакції ми переходимо у реакцію «виживання»:

– напруга,

– агресія,

– сльози,

– відсторонення.

Тому ми не можемо “просто відпустити”.

Бо тіло не відпускає те, що досі вважає небезпекою.

🔵ЯК ПРАЦЮВАТИ З ТРИГЕРОМ?

1. Помітити момент активації.

Запитати себе: “Що саме мене зачепило зараз?”

Це перериває автоматичну реакцію.

2. Повернутись у тіло.

Зробити 3 повільні видихи, посунути плечима, уперти ноги в землю.

Це дає сигнал нервовій системі: “Ми у безпеці”.

3. Назвати почуття, а не причину.

Не “мене бесить людина”, а “я відчуваю сором/біль/страх”.

Називання знімає силу тригера щонайменше на 30%.

4. Дослідити джерело.

Питання, що відкривають суть:

– Це відчуття знайоме?

– Коли я відчував(ла) це раніше?

– Яку мою потребу зараз зачепили?

Зазвичай тригер говорить про давню незакриту історію.

5. Дати собі те, чого бракувало тоді.

Підтримку, кордони, право на голос, тепло, паузу.

Це і є самозцілення.

Тригери — це не вороги.

Це маячки, що показують, де в нас досі живе біль.

І кожен такий спалах — не крок назад, а запрошення до внутрішньої роботи.

Поки ми “просто ігноруємо” — біль керує.

Коли починаємо слухати — починаємо зцілюватись.

                                                   з мережі

НАСИЛЬСТВО -це....

16 днів проти насильства