На фініші навчального року багато дітей і підлітків не демонструють очікуваного піднесення. Натомість з’являються апатія, дратівливість, втеча від будь-якої активності - навіть тієї, що раніше надихала. Це не лінь і не «перебільшення», а прояв емоційного виснаження.
🧠 Психологічні причини виснаження:
До травня у дитини може накопичуватись хронічне психоемоційне перевантаження, зокрема через:
▫️ високі когнітивні навантаження (контрольні, іспити)
▫️ тривожний фон очікувань з боку дорослих
▫️ порушення режиму сну та харчування
▫️ адаптаційний стрес у дітей з досвідом вимушеної міграції
▫️ гіподинамія та сенсорна депривація (дефіцит руху, тілесного контакту, приємних відчуттів).
Ці фактори впливають не лише на настрій, а й на вегетативну та нервову систему дитини, спричиняючи емоційне виснаження.
🔎 Як це може проявлятись у поведінці:
🔻 Постійна втома, навіть після сну
🔻 Втрата інтересу до навчання та звичних захоплень
🔻 Дратівливість, емоційні спалахи або, навпаки, емоційне «відключення»
🔻 Соціальне відсторонення (уникнення спілкування)
🔻 Висловлювання типу: «Мені нічого не хочеться», «Я більше не можу»
🔸 Це не каприз і не протест. Це - сигнал нервової системи про перевантаження.
🛟 Як ми, дорослі, можемо підтримати:
✅ Визнати стан дитини без знецінення:
«Я бачу, що тобі справді важко. Це нормально відчувати втому наприкінці року».
✅ Створити простір без нових задач. Декілька днів без вимог допоможуть нервовій системі відновити тонус.
✅ Повернути тілесний ресурс: режим сну, водний баланс, спокійні прогулянки, тілесний контакт (обійми), зменшення сенсорного перевантаження.
✅ Налаштувати дитину на відновлення через базові радості: не амбіційні «плани на літо», а маленькі джерела ресурсу - слухати музику, малювати, готувати щось разом, просто бути на природі.
✅ За можливості - консультація фахівця. Це не про те, що «з дитиною щось не так», а про простір, де дитина може безпечно почути себе, отримати інструменти для саморегуляції стану.
🚫 Коли краще не «активізувати» одразу:
Інколи дорослі поспішають заповнити канікули інтенсивами, гуртками, таборами - щоб «дитина була в тонусі». Але для виснаженого організму це може бути додатковим стресом.
🤍 Перед тим як щось додавати - дозвольте просто побути, тиждень-два без очікувань.
❓ Запитайте дитину:
«А що тобі зараз хочеться - тільки для себе?»
І дозвольте відповіді бути будь-якою - навіть «нічого».
🌿 Не кожну втому потрібно «перебороти».
Часто найцінніше, що ми можемо дати дитині - це дозвіл бути живою, навіть у слабкості. Просто відчути себе. Просто дихати.
🩵 І це стосується також нас, дорослих.
Батьки теж мають право на втому, роздратування, виснаження. Турбота про себе, вміння відпочивати, робити паузу, "перезаряджати батарейки" - це і гарний приклад для дитини, і запорука власної резильєнтності.
Бути підтримкою - означає теж берегти себе.
©️ Svitlo - проєкт психологічної підтримки
Немає коментарів:
Дописати коментар