понеділок, 25 вересня 2023 р.

КАЗКОТЕРАПІЯ КОРАБЛИК Автор: Блинова Тетяна Миколаївна Для дітей 6-9 років.

КАЗКОТЕРАПІЯ
КОРАБЛИК

Автор: Блинова Тетяна Миколаївна
Для дітей 6-9 років.

Розглядає проблему: Небажання вчитися. Негативне ставлення до навчання. Нерозуміння сенсу навчання.

Жив-був маленький дурненький Кораблик. Він весь час стояв у гавані та ніколи не виходив в море. Кораблик лише спостерігав за іншими кораблями, як вони покидали гавань і йшли в безкрайню далечінь, туди, де зливається небо з горизонтом. У кожного корабля був свій шлях, вони багато знали і добре вміли орієнтуватися в безкрайніх просторах. А потім, коли мандрівники поверталися, їх радо вітали люди, а наш маленький Кораблик лише з сумом спостерігав за ними.

Хоча він і був сміливим і не боявся бурі, але він страшно не хотів вчитися. Тому він міг заблукати в далекому морі. І ось одного разу, надивившись на інші кораблі, Кораблик вирішив: "Подумаєш, навіщо мені багато знати, адже я сміливий, і цього вистачить, щоб вийти в море". І відправився він у подорож. Його відразу підхопило хвилею і понесло у відкрите море. Так плавав Кораблик кілька днів. Йому вже захотілося повернутися в гавань, він уявив, як радісно його зустрічатимуть після подорожі. Але раптом він зрозумів, що не знає дороги назад. Він став шукати знайомий маяк, по якому орієнтувалися інші кораблі, але його не було видно.

Тут стали насуватися хмари, все навколо стало сірим, море сердитим - насувалася буря. Кораблику стало страшно і він почав кликати на допомогу, але поруч не було нікого. Тоді Кораблик засумував і почав шкодувати про те, що не хотів вчитися, так би він давно вже повернувся в свою гавань.

І раптом вдалині він побачив слабкий вогник. Кораблик вирішив плисти до нього і, чим ближче він підпливав, тим ясніше бачив величезний Корабель, який плив додому. Він зрозумів, що маленький Кораблик загубився і йому потрібна допомога.

Великий Корабель взяв його з собою і, поки вони пливли, розповідав кораблику все, що знає сам, а Кораблик все намагався запам'ятати, нічого не упустити. Він зрозумів, яку помилку допустив, коли не хотів вчитися. Йому захотілося все знати, щоб допомагати іншим Кораблям. Поки Кораблик плив з Кораблем - вони здружилися, і він дуже багато дізнався. Так вони скоро увійшли в гавань. Хмари розвіялися, море стало спокійним, небо чистим, яскраво світило сонечко.

І тут раптом Кораблик побачив, як на причалі вже зібралися люди, що зустрічають Кораблі. Грала музика, у Кораблика піднявся настрій, і він навіть став пишатися собою, адже він стільки всього подолав і дізнався.

З тих пір Кораблик став багато подорожувати, і кожен раз здобував нові знання, а коли повертався - його радісно зустрічали люди і інші кораблі, його не вважали вже маленьким і дурненьким корабликом.

Обговорення:

Чому Кораблик не хотів вчитися?
Чому Кораблик загубився?
Що зрозумів Кораблик в результаті своєї пригоди?

БУЛІНГ#зНету

субота, 23 вересня 2023 р.

ЗНЕЦІНЕННЯ - ВИД ПСИХОЛОГІЧНОГО НАСИЛЛЯ.

ЗНЕЦІНЕННЯ - ВИД ПСИХОЛОГІЧНОГО НАСИЛЛЯ

"Мамо, я сама зможу!", - головна фраза трирічної дитини. А у відповідь: "Що ти там можеш, ти ще дитина мала!". Або на майданчику малюк упав, а батьки реагують: "Ну чого ти плачеш, всі падають, нічого страшного!". Чи приходить до мами донька, щоб розповісти, що вперше закохалася, а вона їй: "Закохалася? Ха-ха! Тобі про навчання думати треба, а не про хлопців, йди уроки вчи! Ти ба, закохалася вона!"... Ось це "не важливо" та "нічого страшного" - ця нездатність або не бажання дорослого побачити і порахуватися з реальною маленькою людиною, і є знеціненням. У цих випадках маленька дитина не отримує дуже важливого знання, яке формує не тільки відчуття безпеки, а й почуття власної гідності і адекватну самооцінку. Те, що важливе для неї, те, що є її частиною, - сприймається як щось безглузде, дурне, недоречне зі сторони її батьків. 
Як почувається дитина, коли її почуття знецінються батьками?
- мене не зрозуміли
- я присоромлена
- я відчуваю себе приниженою
- я не маю права на (негативні) емоції та почуття
- я більше не довіряю
- зі мною щось не так
- я погана
- мої почуття не важливі
- батькам байдуже до мене...
Знецінення - вид психологічного насилля, що порушує розвиток базової безпеки у дитини, та не враховує її почуттів. У дорослому житті такі люди мають такі складнощі, як :
- важко відрізнити хороше від поганого
- важко відстоювати власну думку
- постійні сумніви у своєму праві бути почутою і поміченою, відчувати
- знижена самооцінка та самоцінність
- "звичка" терпіти та не звертатися за допомогою
- психосоматичні захворювання
- частіше стає жертвою насилля
- невміння відстоювати власні кордони.

Співпереживати - значить переживати разом з дитиною, розділяти її переживання, розуміти її і співчувати. А в першу чергу - це запитати себе: «А що зараз з нею відбувається?», «Чим я можу допомогти їй?».
Почуття, які переживає дитина, справжнісінькі. Це дорослим проблема може здаватися незначною, а для малюка це важливо! Навчіться приймати почуття дитини. Не відштовхувати, не знецінювати, не висміювати. Дуже добре, якщо ви самі вільно проявляєте почуття, не соромитеся їх, не приховуєте, називаєте їх (почуття) малюкові. Щоб прийняти почуття дитини (злість, страх, біль, образу, відразу і т.д.), потрібно приймати почуття кожної людини - рідних, друзів, колег, людей на вулиці. Кожен має право відчувати так, як він хоче. І якщо ви відчуваєте по-іншому - це ваше право, але це не означає, що істина на вашому боці . 
 Якщо дитина чимось з вами поділилася, ніколи та за жодних обставин не використовуйте це проти неї! Кредит вашої довіри буде миттєво вичерпаний.

 Поважайте особистість дитини. Пам'ятайте, що вона може мати іншу думку, яка відрізнятиметься від вашої!
Якщо у дитини з батьками сформований теплий емоційний контакт, якщо вона ділиться проблемами, які виникають, з татом і мамою, знаючи, що може розраховувати на підтримку та прийняття, то кризовий період пройде досить спокійно. Якщо батьки знецінюють почуття дитини, вони залишають її 
сам на сам зі своєю бідою. Батьки не повинні тиснути на дітей, поважайте їх почуття та унікальну адаптивність до зовнішніх факторів, замість того, щоб нав'язувати їм свої сподівання. Любіть дітей безумовно!
@Дарія Полякова

четвер, 21 вересня 2023 р.

АУТИЗМ ТА АГРЕСИВНА ПОВЕДІНКА #зНету

♦️ АУТИЗМ ТА АГРЕСИВНА ПОВЕДІНКА
 
Почався новий навчальний рік і я зустрічаю в постах багато запитань від батьків дітей з аутизмом, що їх дитина проявляє ознаки агресивної поведінки в класі або в школі. Отже, розглянемо основні причини та стратегії допомоги дітям з РАС при виникненні епізодів агресії.
 
Приблизно одна дитина з аутизмом з чотирьох демонструє агресивну поведінку, яка може варіюватися від ламання меблів та предметів навкруги до самоушкодження або агресії в бік інших людей.
 
🔷 Агресивна поведінка може мати наступні ФОРМИ:
▪ Мелтдаун з плачем та криками
▪ Намагання втекти від ситуації, що потенційно може створити небезпеку для дитини
▪ Прояви агресивних дій в бік інших осіб (кусання, биття, завдання ударів руками або ногами, штовхання, дряпання)
▪ Надмірна емоційна реакція на ситуацію
▪ Людина не може самостійно заспокоїтися та не реагує на слова розради від інших
▪ Самоушкодження (наприклад, биття себе по голові, биття головою об предмети/меблі, висмикування волосся)
▪ Посилення самостимулюючої поведінки (хлопки долонями та руками).
 
 
🔶 ЦИКЛ ГНІВУ
Злість у осіб з аутизмом може проявлятися через так званий «цикл гніву»
▪ Хаотична стадія (поява перших симптомів гніву, розкачування тіла, безперервне ходіння, закривання вух долонями, людина раптом стає напруженою, може словесно ображати інших)
▪ Стадія гніву (сплеск гніву, фізична агресія, дії)
▪ Стадія відновлення (уникання, фізичне безсилля, виснаженість, розкаяння, наявність суперечливих почуттів, в деяких випадках відсутність спогадів про сам епізод гніву).
 
🔷 АУТИСТИЧНИЙ ГНІВ ТА ТАНТРУМ (ІСТЕРИКА)
 
Слід відрізняти аутистичний гнів від істерики, хоч інколи вони і можуть бути схожими.
Зміна настрою часто відбувається у всіх дітей, метою якої є скоріше маніпуляція або отримання бажаного.
Зазвичай аутистичний мелтдаун та гнівний епізод не має конкретної мети. Це знак того, що дитина в цей момент не здатна справлятися з вимогами ситуації внаслідок сенсорних причин або непередбачуваних змін.
 
🔶 Перелік деяких ПРИЧИН, що можуть викликати злість та гнів у аутичної особи:
▪ сенсорне перевантаження (фізичний дискомфорт від сенсорних подразників)
▪ зміни в розпорядку дня або в усталеній діяльності (дистрес перед обличчям нової ситуації, вихід з зони комфорту, відчуття безпомічності та збентеження, підвищена тривожність через зміни навколишнього середовища).
▪ одночасна багатозадачність (реакція на прохання виконати декілька задач одночасно, неможливість розставити пріоритети або коли вони надаються під час виконання іншого завдання / діяльності)
▪ поведінка інших осіб (образи з боку інших, насмішки, негативні коментарі, ігнорування)
▪ непереносимість недосконалості інших (швидкий темп мовлення, розмова високим голосом, прямий зоровий погляд)
▪ стрес та тривожність (зміни рутини, нерозуміння однолітків, труднощі комунікації, депресивні епізоди, уникання)
▪ гнівні думки (повторюване мислення, залипання на негативних думках щодо неприємних ситуацій та почуттів, що викликають злість)
▪ труднощі з контролем імпульсів (неможливість стримувати імпульси агресивної поведінки, негайне вивільнення почуттів, критичний рівень фрустрації)
▪ медичні проблеми (метаболічні проблеми, болі у шлунку, низький рівень глюкози, алергічні реакції, головний біль, вушні інфекції, поганий сон, діабет, судомні напади).
 
🔷 ПЛАН ДІЙ ПО РОБОТІ З АГРЕСІЄЮ
1. ▪️ Ідентифікувати тригери (спостереження за поведінкою дитини: зазвичай це зміни в розпорядку дня, сенсорне перевантаження, засмучення від спілкування, труднощі з соціальною взаємодією)
2. ▪️Розробити копінг-стратегію (робота з рутиною та змінами, релаксаційні техніки, надання часу на відновлення у тихому затишному місці)
3. ▪️Навчати навичкам емоційного регулювання (візуальні підказки для ідентифікації своїх почуттів, техніки заспокоєння, рахунок, дихання тощо)
4. ▪️Звернутися за професійною допомогою (сумісна робота батьків та фахівців над планом допомоги під час криз та спалахів гніву).
 
🔹Перш за все слід визначитися зі стратегією:
1. Провести аналіз: чому це сталося?
2. Розробити план поведінкового втручання:
▪ Профілактика подібної поведінки;
▪ Стратегії щодо припинення небажаної поведінки.
3. 🔻Всі оточуючі люди (родина, батьки, вихователі, вчителі) мають навчитися цьому плану та стратегіям та дотримуватись його.
 
🟢 ЩО ТРЕБА РОБИТИ:
☑ залишайтеся спокійними!
☑ впевніться, що дитина в безпеці
☑ приберіть небезпечні предмети
☑ зменшуйте стимулюючі подразники (шум, світло)
☑ зрозумійте емоції людини з аутизмом
☑ відведіть її в надійне та тихе місце
☑ використовуйте сенсорні предмети для зменшення стресу
 
❌ Що НЕ треба РОБИТИ:
▪ не намагайтеся заспокоїти
▪ не питайте ні про що
▪ не засуджуйте
▪ не сваріть
▪ не намагайтеся виховувати або соромити в цей момент
▪ не нервуйтеся самі.
 
✅ ІНШІ ВИДИ ДОПОМОГИ:
▪ Використання медикаментозної підтримки на підставі призначень та визначення дози лікарем-психіатром, педіатром, ін.
▪ Використовуйте правильну комунікацію (короткі та чіткі речення)
▪ Використовуйте соціальні історії для надання варіантів альтернативної поведінки замість кусання, ударів, фізичної агресії
▪ Використовуйте заохочення у випадку позитивної реакції (слова, увага, улюблені види діяльності, іграшка, жетони, ін.)
▪ Перенаправлення поведінки (переключення на безпечні дії, якщо доречно)
▪ Тренінги по підготовці до змін (перед зустріччю нових людей чи відвідуванням нових місць)
▪ Надання сенсорних видів розгрузки (батут стрибки, напівтемне приміщення, сенсорна ковдра/жилет)
▪ Дихальні вправи (релаксація)
 
‼️ ВАЖЛИВО:
▪ Розлад аутистичного спектра характеризується дуже високою чутливістю до подразників, які для типової нервової системи являються цілком прийнятними.
▪ Для людей же в спектрі високий рівень тривожності та стресу, на додачу до сенсорних труднощів може пришвидшувати досягнення критичної точки, ніж у нейротипових людей. Що проявляється через зриви у вигляді агресивної поведінки у відповідь на подразники навколишнього середовища.
 
 
‼️Даю візуальну підказку для зменшення поведінки, що викликає агресію.
 
▪️Статті для написання:
1. High-functioning autism and anger (листопад, 2021 / сайт goldercaretherapy. com)
2. Distressed behaviours – a guide for all audience (National autistic society)
3. How do you treat aggression in people with autism? (Claire Delano, BA, жовтень, 2021).

©️ переклала, адаптувала, склала соц історію Надія Есманова (Сторінка про аутизм, інклюзію, психологію).
Копіювання будь-якої частини цього тексту без згоди та вказування авторства ЗАБОРОНЕНЕ.

вівторок, 19 вересня 2023 р.

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА. Ігри та вправи на розвиток емоційної сфери.#зНету

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

Ігри та вправи на розвиток емоційної сфери.

🍁Гра «Знайди м`яч»

Обирається один ведучий. Діти сідають в ряд лицем до нього. За спинами передається невеликий м’ячик або інший предмет. По виразу обличчя та пози ведучий повинен вгадати, у кого м’ячик. Передача м’яча припиняється після сигналу.

🍁Гра «Мімічна гімнастика»

Дитині пропонується виконати ряд вправ для мімічних м`язів обличчя. Наморщити чоло, підняти брови (подив). Розслабитися. Залишити чоло гладким протягом однієї хвилини. Зсунути брови, нахмуритися (серджуся). Розслабити-ся. Повністю розслабити брови, закотити очі (а мені все одно – байдужість). Розширити очі, рот відкритий, руки стиснуті в кулаки, все тіло напружене ( страх, жах). Розслабитися. Розсла-бити повіки, чоло, щоки ( лінь, хочеться дрімати). Розширити ніздрі, зморщити ніс (огида, вдихаю неприємний запах). Роз-слабитися. Стиснути губи, примружити очі ( презирство). Розслабитися. Посміхнутися, підморгнути (весело, ось я який!).

🍁Гра «Чарівний мішечок»

Перед грою потрібно обговорити з дитиною який у неї настрій, що вона відчуває, може ображена на когось. Далі дитині пропонують скласти у чарівний мішечок всі негативні емоції: злість, образу, сум. Цей мішечок з усім поганим, що в ньому єсть, викидається. Можна запропонувати дитині самій викинути мішечок. Добре, якщо дорослий теж покладе в цей мішечок свої негативні емоції.
Можна використати ще один «чарівний» мішечок, з якого дитина дістане ті позитивні емоції, які вона хоче.

🍁Гра «Малюємо емоції пальцями»

Дитині пропонується намалювати свої емоції пальцями. Для цього потрібно використовувати баночки з гуашевою фарбою. Можна намалювати свій настрій за допомогою пальців.

🍁Гра «Різнокольорова вода»

Дитині пропонується розфарбувати воду в різні кольори. Запитайте в дитини, як зробити «сердиту воду», «добру», «веселу». Можна розфарбовувати воду в найрізноманітніші настрої. Покажіть дитині, як можна за допомогою однієї і тієї ж фарби отримати різні відтінки і як при цьому зміниться «настрій» води. Наприклад, чорна вода була «сердитою», а сіра стала вже «задумливою».

🍁Гра «Крижинки»

Гра являється продовженням попередньої гри. Вона дуже швидкоплинна, але напрочуд гарна. Заморозьте в холодильнику розфарбовану дитиною воду, а потім розбийте різнокольорові крижинки на дрібні шматочки. Спробуйте викласти візерунок з крижаної мозаїки. Згадайте, який настрій був у розфарбованої води. А який став у отриманого візерунка?

🍁Гра «Настрій»

Діти сидять в кругу і перекидають друг другу м’яч. Ведучий кидає його одному з дітей і називає будь-який настрій або емоцію. Дитина повертає м’яч і називає протилежний настрій. 

Наприклад:
Веселий – сумний
Добрий – злий
Теплий – холодний
Ясний – темний

🍁Гра «Музика та емоції»

Прослухавши музичний уривок, діти описують настрій музики: весела – сумна, задоволена – сердита, смілива – боязлива, бадьора – втомлена, тепла – холодна.

🍁Гра «Малюємо настрій музики»

Після прослуховування та обговорення характеру і настрою музики можна запропонувати дітям намалювати її.

🍁Вправа «Зображення емоції»

Дорослий показує дітям картинки із зображенням емоцій: радість, сум, подив, злість,страх, сором, цікавість.
Завдання дітей – визначити, яке почуття виражає картинка. Потім дорослий пропонує зобразити дітям кожну з емоцій.

🍁Вправа «Вгадай емоцію»

На столі картинкою вниз викладаються схематичні зображення емоцій. Діти по черзі беруть будь-яку картинку не показуючи її іншим. Завдання дитини – за схемою вгадати емоцію, настрій і зобразити її за допомогою міміки, пантоміміки, голосових інтонацій.
Інші діти-глядачі повинні визначити, яку емоцію переживає, зображує дитина.

🍁Вправа «На що схожа емоція»

Дітям пропонується повідати іншим про якусь емоцію: її можна намалювати, можна порівнювати з яким-небудь кольором, твариною, станом, можна показати її в рухах – усе залежить від фантазії і бажання дитини.

🍁Вправа «Подивимось один на одного»

Діти розбиваються на пари, беруться за руки. Ведучий пропонує: «Дивлячись тільки в очі і тримаючись за руки, спробуй мовчки передати різні емоції: «Я смутний, допоможи мені!», «Мені весело, пограймо!», «Я не хочу з тобою дружити!» Потім діти обговорюють, у якому випадку яка емоція передавалася і сприймалася.

🍁Вправа «Тигр на полюванні»

Дорослий – тигр. За ним стають тигренята. Тигр навчає дітей полювати. Тигренята повинні наслідувати рухи і не вискакувати попереду тигра, інакше отримають ляпанець. Тигр дуже повільно виставляє вперед одну ногу з п’яти на носок – витягає одну пазуристу лапу, потім виставляє другу ногу, другу лапу, підгинає голову, вигинає спину і повільно й обережно крадеться до здобичі. Зробивши 5-6 стрибків, він групується, притискує до грудей «лапу», голову, присідає, готуючись до вирішального стрибка, і різко стрибає, видаючи голосний клич: «Ха!». Тигренята роблять усе це з ним одночасно.

🍁Вправа «Скажи, як я»

Дітям пропонується прослухати уривки із знайомих віршів і визначити їх тембровий відтінок, відповівши на питання: «Яким голосом я прочитала? Чому?». Потім виразно прочитати уривок, наслідуючи мову вихователя.

Ускладнення:
1.Підібрати піктограму, що відповідає емоційному забарвленню вірша
2. Передати емоції за допомогою міміки, пантоміміки, наслідуючи виразні рухи вихователя.

🍁Вправа «Який (яка) я»

Дорослий пропонує дітям висловити свій емоційний стан, своє самопочуття за допомогою епітетів та порівнянь.

Наприклад: я веселий та грайливий, як літній дощик; я задоволена, як кішечка на сонечку.

🍁Вправа «Чарівний обруч»

Дорослий пропонує дітям стати в коло, у центрі якого лежить обруч. Вихователь пояснює, що цей обруч чарівний і кожен, хто стане в нього перетворюється на веселого цуцика ( злу пантеру, сумного зайчика, здивовану кізочку). Під відповідну музику діти почергово виконують ролі.

🍁Вправа «Будівники»

Учасники стають в одні лінію. Ведучий пропонує уявити і показати мімікою та рухами, як передаєш сусіду:

• важке цебро з цементом;
• легкий пензлик;
• цеглу;
• величезну важку дошку;
• цвях;
• молоток.

🍁Вправа «Підбери риси до обличчя»

Дітям пропонується визначити емоційний стан намальованих героїв у певних ситуаціях. Діти зображені без рис обличчя.

Вправа «Угадай настрій по голосу»

Педагог вимовляє фразу з тембровим відтінком, що відповідає вираженню однієї з емоцій. Дитині пропонують набір піктограм, з яких вона повинна вибрати ту, на якій вираз обличчя відповідає даній емоції.

🍁Вправа «На що схожий настрій»

Учасники гри почергово говорять, на яку пору року, природне явище, погоду схожий їхній сьогоднішній настрій. Почати порівняння краще дорослому: «Мій настрій схожий на білу пухнасту хмаринку, а твій?». Вправа проводиться по колу. Дорослий узагальнює – який же сьогодні настрій у всієї групи: смутний, веселий, смішний.

🍁Вправа «Тренуємо емоції»

Запропонуйте дітям насупитися, як:

• осіння хмара, розлютована людина, зла чарівниця,
Посміхнутися, як:
• кіт на сонечку, саме сонце, Буратіно, хитра лисиця, радісна дитина, начебто вони побачили диво
Позлитися, як:
• дитина, у якої забрали морозиво, два барани на мосту, людина, яку вдарили
Злякатися, як:
• дитина, що загубилася в лісі, заєць, що побачив вовка, кошеня, на якого гавкає собака
Виразити втому, як:
• тато після роботи, людина, що підняла щось важке, мураха, що тягне велику муху
Зобразити:
• туриста, що зняв важкий рюкзак, дитину, що багато потрудилася, але допомогла мамі, стомленого воїна після перемоги.

🍁Вправа «Через скло»

Дітям пропонується сказати що-небудь один одному жестами, уявивши, що вони відділені один від одного склом, крізь яке не проникають звуки. Тему для розмови дитині можна запропонувати, наприклад: «Ти забув надягти шапку, а на вулиці дуже холодно», або «Принеси мені склянку води, я хочу пити», або дитина сама придумає своє повідомлення.

🍁Вправа «Живі картинки»

Розглядання ілюстрацій до художній творів супровод-жується аналізом немовних засобів виразності. Після розглядання діти вправляються у наслідуванні зображеним емоційним станом героїв, вираженим зазначеними засобами. На початковому етапі вихователь дає зразок використання цих засобів.

Варіанти:

1. «Зроби, як я» («Повтори за мною», «Покажи, як я»), педагог показує різні способи вираження емоцій персонажів за допомогою немовних засобів виразності. Діти повторюють за ним.
2. Від імені будь-якого персонажа діти виконують різні завдання: піймаємо метелика, підкрадемося до будиночка.

🍁Вправа «Уяви собі»

Вихователь запитує дитину: «На чому ти сидиш?». Дитина відповідає. Потім їй пропонується уявити і зобразити, як би вона злякалась, якби сиділа на даху (на верхівці дерева). Дитину запитують: «Що ти побачила?» Потім пропонують уявити собі і показати, як би вона здивувалась, якби побачила веселу лисичку (великого птаха, ведмедя); як би вона злякалась, якби побачила дракона ( чудовисько, Бабу Ягу).

Питання: «Кого зустрів?» Дитина показує, як би вона зраділа, якби приїхала бабуся (брат, друг)

Питання: «Кого проводив?» Дитина зображує смуток від того, що від`їхала мама (загубилось цуценя, кошеня,занедужав друг, зламалася улюблена іграшка)

Питання: «На кого розсердився?» Дитина уявляє і зображує, як би вона розсердилась, якби у неї відняли новий велосипед (цукерку, іграшку).

🍁Вправа «Зміни голос»

Дітям пропонується уявити собі і зобразити ситуацію, коли Лисиця ( Заєць, Вовк) вітає Ведмедя, якого боїться; Лисицю-подружку; Зайця, якого хоче з`їсти.

Варіант. Запропонувати дитині голосом зляканої Оленки попросити грубку ( річку, яблуньку) сховати її; виконати пісеньку Кози з казки «Вовк і семеро козенят», голосом Вовка, голосом Кози; сказати голосом одного з трьох ведмедів, щоб було зрозуміло, хто запитує: «Хто сидів на моєму стільці?», «Хто їв з моєї миски?»

🍁Вправа «Продовж речення»

Дітям пропонується продовжити речення, у якому дається опис емоційного стану персонажів, зображених на предметних та сюжетних картинках. Після розглядання картинки пропонується гра «Я почну, а ти продовж речення».

1. «У цього зайчика свято. Він… (веселий). На його мордочці…(посмішка). Його очі…(сяють від радості). Вони схожі…(сяють від радості). Вони схожі…(на сонечко з проміннячками). Зайчик з радості плескає…(у долоні) і стрибає…(на одній лапці)».
2. «Цей ведмедик смутний. На його мордочці немає…(посмішки), очі…(сумні). Лапки…(лежать на колінах). Він смутно опустив…(плечі) і тихо сидить…(на стільці). Грати йому…(не хочеться)».
3. «Мальвіна дуже здивувалася. Її очі…(широко відкриті), руки…( притиснуті до щік, до грудей). Вона викрикнула від несподіванки…(«Ах!», «Ох!», «Оце так!») і навіть злегка…(присіла)»
4. «Цей гном сильно злякався. Його очі…(широко відкриті). Від страху він сильно…(тремтить). Руки…(притиснуті до грудей.
5. «Карабас дуже розсердився. Його очі…(дивляться зі злістю, зіщурені). Він» стиснув…(кулаки), тупотить…(ногами) і голосно кричить…(«Я вам покажу!»)».

🍁Вправа «Угадай, з якої казки герой»

Дітям пропонується визначити, якому персонажу і з якої казки належать слова, які вихователь вимовляє з відповідною інтонацією. Потім пропонується відповісти на запитання: «Сумно чи радісно говорить герой?», «Швидко чи повільно (тихо чи голосно?)»

Ускладнення: 
1. Слова персонажа вихователь супроводжує характерними виразними рухами. 
2. Дітям пропонується самим придумати подібні загадки. 
3. Розігрується діалог з літературним героєм. Дитині пропонується поговорити з будь-яким персонажем зі знайомих казок. Педагог дає дитині ляльку, собі бере іншу. Потім веде діалог, втягуючи в нього дитину так, щоб інтонаційно виразити відповідність основним емоціям. 

Наприклад: зображуючи бабусю, вихователь звертається до дитини, яка зображує онуку: «Чому, онучко, ти така сумна? Не йдеш з подружками погуляти?» Дитина відповідає. Вихователь: «Не сумуй, посміхнися. Проспівай мені веселу пісеньку, розкажи вірш, розсміши бабусю». Дитина виконує прохання.

🍁Вправа «Зобрази на обличчі»

Дітям пропонується відобразити на обличчі зміст речення: «холодний вітер», «похмурі хмари», «сонячний день», «чудова веселка», «блиснула блискавка», «спілий кавун», «зелене яблуко», «гіркий перець».

пʼятниця, 15 вересня 2023 р.

ГІПЕРОПІКА....

ГІПЕРОПІКА

Гіперопіка – це коли батьки приділяють занадто багато уваги своїм дітям. Дехто вважає такий підхід правильним способом ростити дитину, тоді як інші ставлять усю нашу систему виховання під питання.
Як можна не звертати увагу на те, у яких умовах зростає ваша малеча та що на неї впливає? Де проходить межа? Кожній дитині потрібна увага та постійне піклування з боку її батьків. Утім іноді добре знати, де правильний баланс.
Правда в тому, що варто дотримуватися тонкої межі, щоб скеровувати своїх дітей і допомагати їм в особистому розвитку й при цьому не потрапити в пастку емоційно токсичних стосунків.
Тому що батьківство – це не те саме, що контроль, а освіта – не постійне стримування, а, тим паче, не підрізання дитячих крил. Адже скоро вони повинні стати дорослими, здатними приймати власні рішення та нести відповідальність за свої життя.
Утім термін “гіперопіка” охоплює значно більше понять.

 Гіперопіка та надмірний захист
Найдивнішою особливістю цього типу поведінки та підходу до виховання є те, що батьки беруть участь у кожному аспекті життя своїх дітей: спортивних заняттях, навчанні, хобі, друзях…
Гіпербатьки вважають, що вони найкращі в світі та виховують своїх дітей правильніше за інших. Однак справжній емоційний та особистий баланс їхніх дітей може бути дуже далеким від того, що таке щастя для самої малечі.

 Наслідки гіперопіки: розчарування
У батьків може бути чітке уявлення про те, якою повинна бути ідеальна дитина, і вони вважають себе запорукою або відправною точкою для цього.
Але час минає й мати чи батько починають усвідомлювати, що діти не завжди відповідають їхнім ідеалам, і це призводить до відчуття розчарування.
Коли дитина бачить розчарування в очах своїх батьків, вона почується невдахою або гіршою за інших.

Наслідки гіперопіки: тривога та стрес
Також варто взяти до уваги, що гіперопіка завжди супроводжується “виховною гіперактивністю“. Досить часто батьки віддають своїх дітей на різні додаткові гуртки, навіть якщо вони зовсім не подобаються малечі.
Поступово це починає заганяти їх у стрес, а рівень тривоги стає схожим до того, що переживають дорослі.
Батьки, які занадто опікуються своїми дітьми, дуже важко переносять їхні помилки. Вони роблять усе можливе, щоб виховати відповідальних людей, які мають імунітет до помилок і невдач. А це неможливо.

Наслідки гіперопіки: нездатність до поразки
У житті кожної дитини повинні бути миті, коли вона зазнає поразки. Так малеча зможе навчитися з власних помилок.
Діти, які виросли під гіперопікою, самі стають собі суддями. Ви поставили планку настільки високо, що коли вони усвідомлюють її нереальність, то занурюються в депресію та починають руйнувати себе.
Виховання дитини відповідно до правильних установок сприяє її відповідальності
Згідно з результатами дослідження, проведеного в Королівському університеті в м. Онтаріо (Канада), одним із найсерйозніших наслідків гіперопіки, є те, що діти у віці від 7 до 12 років майже не знають, що таке гратися на вулиці та спілкуватися зі своїми друзями. Вони нещасливі 
Ви розумієте, що виховувати дитину – це, перш за все, захищати її. Однак захист повинен базуватися на перелічених далі принципах.
✅ Захищайте їх так, щоб вони почувалися в безпеці, а не “підлеглими”
Батьківство відповідно до правильних установок означає визнавати свою дитину та сприяти розвитку її позитивного самосприйняття.
Якщо батьки ставляться до дитини як до особистості та захищають її, вона матиме кращу самооцінку, не буде боятися вирости, стати зрілою та відповідальною.
✅ Захищайте їх, даючи поради, але дозволяйте робити власні помилки
✅ Захищайте своїх дітей, щоб вони не страждали від розчарувань, і не давайте їм зійти з правильного шляху, але завжди заохочуйте особистий вибір і дозволяйте робити власні помилки, щоб вони могли з них навчитися.
✅ Захищайте їх так, щоб вони знали, що ви завжди поруч
Ваша роль та сила зв’язку з дитиною неоціненні, особливо в перші роки. Але як тільки їй виповниться сім або вісім, прийшов час зробити величезний крок у напрямку зрілого життя.
Саме тоді вони починають відстоювати власні права та формувати розуміння справедливості та моралі. На цій хаотичній стадії перед початком підліткового віку діти можуть почати приймати рішення, які вас дивуватимуть.
Завжди слухайте їх та вчіть кожного дня, що для того, щоб бути вільними, вони повинні бути відповідальними. Адже привілеї завжди передбачають і певні обов’язки.

Потрібно сприяти типу навчання, який базується на досвіді, а не на гіперопіці. Гіперопіка позбавляє дітей права голосу і ставить перед ними ідеальні цілі, які неможливо досягнути. Ніколи не забувайте про це 
Про це варто пам'ятати 
Джерело: Моє здоров'я

неділя, 10 вересня 2023 р.

Вправа "Айсберг гніву"Автор: Ешлі Ліпман

Вправа "Айсберг гніву"
Автор: Ешлі Ліпман

Цей ресурс призначений для того, щоб допомогти клієнтам зрозуміти і управляти своїм гнівом. Клієнти можуть з'ясувати, які емоції дійсно викликають їх гнів. Використовуйте айсберг гніву як інструмент для клієнтів, щоб зрозуміти їх емоції і ситуації, які можуть викликати гнів. Цю вправу можна використовувати на окремих сесіях, але вона відмінно підходить для груп, тому що учасники слухають інших і обговорюють подібності та відмінності своїх ситуацій.

Алгоритм роботи:
1. У верхній частині айсберга опишіть коротко або замалюйте ситуацію, яка викликала у вас гнів.
2. У нижній частині айсберга напишіть або намалюйте почуття, які ви насправді відчували в той момент.
👉Приклади почуттів і станів, які можуть ховатися за гнівом:
самотність;
шок;
страх;
переживання;
смуток;
нелюбов;
неповага;
безпорадність;
заздрість;
сором;
і т.д.
3. На папері А4 складіть таблицю з двома колонками. У першій колонці запишіть емоції і стани, які ви відчували насправді. У другій колонці напишіть свої ресурси (копінгові стратегії), які допоможуть взяти під контроль ці емоції і гнів.

👉Приклади ресурсів (копінгових стратегій):
зробити кілька глибоких циклів дихання;
зайнятися своїм хобі;
медитація;
розмова з тим, кому можна довіряти;
допомога тому, хто цього потребує;
згадати щось хороше;
та інші.

пʼятниця, 1 вересня 2023 р.

Поради психолога батькам першокласників Пам’ятка батькам першокласника#з нету💙💛

Поради психолога батькам першокласників
Пам’ятка батькам першокласника

1. Підтримайте в дитині його прагнення стати школярем. Ваша щира зацікавленість в його шкільних справах і турботах, серйозне відношення до його перших досягнень і можливих труднощів допоможуть першокласникові підтвердити значущість його нового положення і діяльності.
2. Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він зустрівся в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
3. Ваш малюк прийшов у школу, щоб вчитися. Коли людина вчиться, у нього може щось не відразу виходити, це природно. Дитина має право на помилку.
4. Складіть разом з першокласником розпорядок дня, стежте за його дотриманням.
5. Не пропускайте труднощів, які можуть виникнути у дитини на початковому етапі навчання в школі. Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні проблеми, постарайтеся впоратися з ними на першому році навчання.
6. Підтримайте першокласника в його бажанні добитися успіху. У кожній роботі обов’язково знайдіть, за що можна було б його похвалити. Пам’ятайте, що похвала та емоційна підтримка (“Молодець!”, “Ти так добре впорався!”) здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення.
7. Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, його учбових справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або шкільного психолога.
8. Зі вступом до школи в житті вашого малюка з’явилася людина авторитетніша, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку першокласника про свого педагога.
9. Навчання – це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи істотно міняє життя дитини, але не повинно позбавляти її різноманіття, радості, гри. У першокласника повинно залишатися досить часу для ігрових занять.

Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров’я в період адаптації до школи є добре ставлення батьків до дітей, розуміння їхнього внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін “прикласти” до своєї дитини.

Але не дивлячись на це, можна дати деякі рекомендації з полегшення процесу адаптації дітей до школи.

Повірте в унікальність та неповторність власної дитини, в те що Ваша дитина – єдина у своєму роді, несхожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.
Дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.
Не соромтесь демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.
Не бійтесь “залюбити” свою дитину, беріть її на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.
В якості виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.
Намагайтесь, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише самі основні на Ваш погляд) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь встановлених заборон і дозволів.
Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину проханнями – це самий ефективний спосіб давати їй інструкції. У випадку непокори, батькам необхідно переконатись, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що достатньо ефективно, якщо дитина звикла реагувати на ввічливі прохання батьків. І лише тоді, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання. Немає потреби нагадувати, що покарання повинно відповідати вчинку, дитина має розуміти за що її покарали. Батьки самі вибирають міру покарання, але важливо зазначити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками каральна міра.