У мене є правило: усі рекомендації, вказівки, протоколи, що ви чули від мене у лекціях або читали в постах, — я перевірила на собі або переживала досвід і контекст, які дають можливість змоделювати поведінку у подібних ситуаціях. Теорія, що перевірена особистим досвідом.
Якщо я сама чогось не пережила або не спостерігала як залучений учасник події і не перевірила свої спостереження через зворотній звʼязок від тих, кого спостерігала, або дотичних фахівців — я мовчу.
Олена Риж написала абсолютно чіткий протокол-рекомендацію, як цивільним поводитися поряд з військовими. З позиції людини, яка служить. З позиції людини, яка знає, що відчувають військові, коли опиняються поряд з цивільними. І я готова підписатися під кожним словом — я би написала і рекомендувала просто слово в слово. Але я не маю на це права, бо не була з боку військових. Тому далі цитую з дозволу Олени її текст.
***
Як поводитись цивільним поряд з військовими? 🙄
Питання, яке мені задають найбільше за останні тижні 👀
Давайте розберемось.
Перше:
Військові (в більшості) ще до недавно були тими самими цивільними. Вони також люди як і всі довкола. Тільки носять форму, роблять специфічну роботу і багато хто вже має змінене тіло.
Друге:
Якщо дивитесь на військового, дивіться в очі. Не опускайте свої, не відвертайте погляд. Зазвичай такі дії роблять коли соромно самому, або соромно за людину. Ось тут запитання: за що соромно вам? Або за що має бути соромно воїну?
Якщо присутній сором що він воює, а ви ні, запитайте себе: чи робите ви тут щось для перемоги. Якщо відповідь ТАК, нема чого соромитись. Кожен робить свою роботу.
Третє:
Якщо є бажання щось сказати, подякувати, все просто:
- «Дякую за вашу роботу». Погляд в очі, обов’язково посмішка. Можливо рукостискання. Якщо хочеться передати більше тепла, запитайте: «Чи можу я вас обійняти?»
Цього достатньо, щоб військовий відчув вдячність не тільки від сім’ї і друзів.
Четверте:
Хочете зробити більше (пригостити, розрахуватись, подарувати щось..) є прості фрази:
- Дозвольте вас пригостити/ розрахуватись/ подарувати. Для мене це прояв вдячністі за вашу роботу.
Спокійний тон, погляд, посмішка знову вам в допомогу. Воїн прийме це в більшості ситуацій. Головне транслювати повагу а не сором. Це дуже відчувається.
П’яте:
Якщо воїн отримав поранення і його тіло змінене прийміть це і пам’ятайте про другий пункт цього допису.
Україна «Найпротезованіша країна світу». Ми цього статусу не бажали, як і війни. Та вже час перестати заплющувати очі. Люди без ніг, рук, лиця – це велика частина нашого суспільства. Прийміть це. Перестаньте ПЯЛИТИСЬ, ТИКАТИ ПАЛЬЦЯМИ І ШУШУКАТИСЬ. Ми це бачимо і це неприємно.
Цікаво, хочете пояснити дитині, зрозуміти гсамій – підійдіть, попросіть показати, розповісти. Це не проблема – це повага.
Шосте:
Перед тим як допомогти (спуститись/піднятись по сходах, щось понести, відкрити двері), якщо це не в моменті і нема гострої потреби, запитайте:
- Тобі/вам потрібна допомога?
- Допомогти?
- Чи можу я допомогти?
Навіть пораненим військовий хоче відчувати себе воїном. Якщо він може сам нести пакет, відкривати двері, переходити дорогу – нехай несе, відкриває, переходить.
Що проявляти поряд з військовими:
- Щирість
- Доброту
- Повагу
- Впевненість
- Вдячність
- Терпіння
- Розуміння
- Підтримку
Що заважає поряд з військовими:
- Провина
- Слабкість
- Жаль
- Роздратованість
- Нетерплячість
- Гіпер опіка
Я все там же в 47 ОМБр «Маґура»
Немає коментарів:
Дописати коментар