Як говорити з дітьми про війну?💙💛

З інтернету 💙💛

❗ТІЛЕСНІ ТЕХНІКИ боротьби зі стресом для дітей❗

❗ТІЛЕСНІ ТЕХНІКИ боротьби зі стресом для дітей❗

📝 Нехай дитина уявить себе лінивим кошеням. Вона має глибоко позіхнути і потягнутися у різні сторони. Під час таких простих дій тіло напружується ще сильніше, а згодом приходить розслаблення. Для позитивних емоцій можна урізноманітнити гру мурчанням і нявканням.

📝Стрес може проявлятися у гіперактивності. Замість того, щоб заспокоювати дитину, дайте їй ще більше фізичного навантаження — зробіть разом активну зарядку, потанцюйте, пострибайте. Так само, якщо ви бачите, що дитина тремтить, можете розтерти її, або легенько розтрусити. Після такого штучного підсилення напруги згодом має прийти розслаблення.

📝Пограйте з дитиною у гру «пиріжок», коли вона виступає тістом, а ви — пекарем. Тісто мнуть, замішують, розкочують, а потім «запікають у духовці» — накривають ковдрою і нагрівають диханням. Під час тривоги від невизначеності перше, що допомагає — відчути межі свого тіла.

📝При тривожних станах допомагає концентрація на органах чуття. Пограйте з дитиною в гру. Називайте по черзі 3 речі, які ви зараз бачите/чуєте/відчуваєте на смак/запах/дотик.

📝У ситуаціях зовнішньої напруги, якщо є така можливість, пропонуйте дітям будувати халабуди. Так дитина буде укріплювати хоч і в такий наївний спосіб відчуття безпеки. Окрім того, в кризах може бути корисною можливість побути на самоті.

📣ВАЖЛИВО 📣Діти дзеркало дорослих: якщо ви бачите, що дитина занадто знервована— варто стабілізувати власний емоційний стан!

© Інсайт group

Техніка «Тендітна дружба» (Автор Я.В.Іванова)

Техніка «Тендітна дружба»

 (Автор Я.В.Іванова)

Матеріали: Трубочки для коктейлю.

Вік: від 5 років

Мета: згуртування колективу, отримання навичок групової роботи, розвиток відчуття команди, розвиток емоційного інтелекту.

▪Процес: Кожному учаснику видаються 2-3 трубочки. (Для тих, хто постарше, можна і 4-5) Вони їх з'єднують в одну лінію. Потім встають в коло і створюють зі своїх ліній окружність. Кожен підтримує зі свого боку.

Їх завдання сісти, встати, походити, покружляти ... щоб їх коло не розвалилося. При розриві кола починають все заново. Дозволено допомагати один одному.

З маленькими дітьми робиться 4-5 вправ.

При щотижневому повторенні, вже на 5-6 занятті видно прогрес.

Як цивільним поводитись поряд з військовими? 💙💛

Як цивільним поводитись поряд з військовими?

У мене є правило: усі рекомендації, вказівки, протоколи, що ви чули від мене у лекціях або читали в постах, — я перевірила на собі або переживала досвід і контекст, які дають можливість змоделювати поведінку у подібних ситуаціях. Теорія, що перевірена особистим досвідом.

Якщо я сама чогось не пережила або не спостерігала як залучений учасник події і не перевірила свої спостереження через зворотній звʼязок від тих, кого спостерігала, або дотичних фахівців — я мовчу. 

Олена Риж написала абсолютно чіткий протокол-рекомендацію, як цивільним поводитися поряд з військовими. З позиції людини, яка служить. З позиції людини, яка знає, що відчувають військові, коли опиняються поряд з цивільними. І я готова підписатися під кожним словом — я би написала і рекомендувала просто слово в слово. Але я не маю на це права, бо не була з боку військових. Тому далі цитую з дозволу Олени її текст. 

***    

Як поводитись цивільним поряд з військовими? 🙄

Питання, яке мені задають найбільше за останні тижні 👀

Давайте розберемось. 

Перше: 

Військові (в більшості) ще до недавно були тими самими цивільними. Вони також люди як і всі довкола. Тільки носять форму, роблять специфічну роботу і багато хто вже має змінене тіло. 

Друге: 

Якщо дивитесь на військового, дивіться в очі. Не опускайте свої, не відвертайте погляд. Зазвичай такі дії роблять коли соромно самому, або соромно за людину. Ось тут запитання: за що соромно вам? Або за що має бути соромно воїну? 

Якщо присутній сором що він воює, а ви ні, запитайте себе: чи робите ви тут щось для перемоги. Якщо відповідь ТАК, нема чого соромитись. Кожен робить свою роботу. 

Третє: 

Якщо є бажання щось сказати, подякувати, все просто:

- «Дякую за вашу роботу». Погляд в очі, обов’язково посмішка. Можливо рукостискання. Якщо хочеться передати більше тепла, запитайте: «Чи можу я вас обійняти?» 

Цього достатньо, щоб військовий відчув вдячність не тільки від сім’ї і друзів. 

Четверте: 

Хочете зробити більше (пригостити, розрахуватись, подарувати щось..) є прості фрази:

- Дозвольте вас пригостити/ розрахуватись/ подарувати. Для мене це прояв вдячністі за вашу роботу. 

Спокійний тон, погляд, посмішка знову вам в допомогу. Воїн прийме це в більшості ситуацій. Головне транслювати повагу а не сором. Це дуже відчувається. 

П’яте:

Якщо воїн отримав поранення і його тіло змінене прийміть це і пам’ятайте про другий пункт цього допису. 

Україна «Найпротезованіша країна світу». Ми цього статусу не бажали, як і війни. Та вже час перестати заплющувати очі. Люди без ніг, рук, лиця – це велика частина нашого суспільства. Прийміть це. Перестаньте ПЯЛИТИСЬ, ТИКАТИ ПАЛЬЦЯМИ І ШУШУКАТИСЬ. Ми це бачимо і це неприємно. 

Цікаво, хочете пояснити дитині, зрозуміти гсамій – підійдіть, попросіть показати, розповісти. Це не проблема – це повага. 

Шосте: 

Перед тим як допомогти (спуститись/піднятись по сходах, щось понести, відкрити двері), якщо це не в моменті і нема гострої потреби, запитайте: 

- Тобі/вам потрібна допомога?

- Допомогти?

- Чи можу я допомогти? 

Навіть пораненим військовий хоче відчувати себе воїном. Якщо він може сам нести пакет, відкривати двері, переходити дорогу – нехай несе, відкриває, переходить. 

Що проявляти поряд з військовими: 

- Щирість

- Доброту

- Повагу

- Впевненість

- Вдячність

- Терпіння

- Розуміння

- Підтримку

Що заважає поряд з військовими:

- Провина

- Слабкість

- Жаль 

- Роздратованість

- Нетерплячість

- Гіпер опіка

Я все там же в 47 ОМБр «Маґура»

ЯК ФОРМУВАТИ ДОВІРЛИВИ СТОСУНКИ З ДІТЬМИ ##ізНету##

ЯК ФОРМУВАТИ ДОВІРЛИВИ СТОСУНКИ З ДІТЬМИ 

🔹 Діти, які знають, що їх не насварять, не засудять, на них не кричатимуть або знецінюватимуть їхні почуття, напевно поділяться тим, що відбувається в їхньому житті.

🔹 А іноді це єдине, що потрібно, щоб запобігти неприємностей.

То що ж робити, щоб встановити довірчий контакт?

🔸Перше і найголовніше - підтримка. Це набагато простіше звучить на словах, ніж на ділі, адже іноді хочеться і посварити, і показати свій страх, розчарування чи агресію. 

🔸Але саме безумовна підтримка і позиція "я за тебе" показують дитині, що дім і сім'я - це місце, де я можу почуватися в безпеці. 

🔸Відстежте свої реакції. Що ви робите, коли дитина прийшла до вас по допомогу? Що говорите? Який у вас тон? А тепер уявіть себе на місці дитини. Ви б хотіли, щоб вам надали підтримку таким чином? 

🔸Заведіть сімейні традиції. Наприклад, за вечерею ви обговорюєте, як минув день, але ставите не нудне запитання "як справи", а заглиблюєтеся в почуття: що було цікавого, що тебе порадувало, що засмутило, як ти оцінюєш атмосферу в класі?

🔸Завдяки таким простим правилам, та невимушеним розмовам, рівень довіри між вами і дитиною буде рости.

А ЩО СКАЖУТЬ ІНШІ?

А ЩО СКАЖУТЬ ІНШІ?

Це питання гальмувало розвиток людини, заганяло в комплекси, знищувало самооцінку, як я морозиво у спеку. А раптом коліжанка із сусіднього відділу скаже коліжанці з того відділу, що ще далі, що у тебе велика дупа? Або що ти випендрюєшся. Або що ти - безтолкове, примітивне створіння, ну і далі за текстом.

Або сусідка пфекне: "ти ба, у неї город заріс зіллям по вуха, а вона книжку в холодку читає, пані яка!"

Нас вчили бути однаковими. Якщо когось називали білою вороною, це вже було тавром. І цей комплекс ми культивуємо в собі під соусами добропорядності, чемності та вихованості. І якщо відчували у собі якісь порухи, бажання щось зробити, прорвати шаблони, порушити стереотипи, знаходилися тітоньки і дядечки, які якщо не шепталися за спиною, то махали пальцем: "що ти, так не роблять". І нічого не робилося.

Дослідження показують, що чужі люди забувають про те, що говорили про чужих, найдовше за пів години. Тобто через пів години ніхто і не згадає про твій порив, який затисли у бажанні почухати язики. Вони вже забули, а ти так і не зробив - злякався.

Це - не соціальне питання, ніякі соціальні чи правові служби на це не мають впливу. Це - питання особистісне, яке залежить від власне людини. Злість, заздрість, недовіра - моральні норми, на які опираються лише ті, хто хоче і для кого власне це є нормою. І все це приймають на себе ж, якщо їх візаві не перелякається настільки, що все прийме на свій рахунок.

Якщо відчуваються такі впливи, потерпіть пів години, але не приймайте на себе. Далі то все вже не матиме значення. Світ рухає сміливість, дія, гарні емоції. От у цьому бути справді чудово!

У цьому самопоїданні важливо знати, що приклеюють оцінки і намагаються повчати ті, які самі протилежних результатів не показали . То чи є сенс подобатися саме таким?

Коли вирішуєш бути сильним, нема сенсу догоджувати всім. Треба від чогось відмовлятися і на щось не зважати. І, звісно, багато в чому пересилювати насамперед себе. Інакше не буває.

Бережіло себе один для одного!❤️

Психолог Тетяна Вишко

Як впоратись з тривогою, якщо чоловік на фронті... 💙💛

💛 Допоки українські воїни боронять країну, вдома на них чекають кохані. Дружини та партнерки військових проходять власні випробування ― невідомістю, очікуванням та страхом втрати. 

Як давати раду з тривогою, коли чоловік на фронті? 

Радить Марія Стецюк ― психологиня, партнер якої також перебуває у війську. За матеріалом видання «Бабель»: http://surl.li/iqsbl 

🟡 Коли ваш партнер на фронті, може здаватися, що ви нічого не відчуваєте. «Замороження» ― своєрідна анестезія проти душевного болю. Це один із наших захисних механізмів. Далі поступово приходить розуміння, що відбувається. Виникають гнів, злість, безсилля. Наступним мусить прийти прийняття. Ці стадії тривають по-різному. У них також можна «зависнути». 

🟡 Щоб цього не відбулося, піклуйтеся про себе. Робіть те, від чого вам стає краще. У кризових ситуаціях ми не завжди памʼятаємо про способи самодопомоги, тож варто написати кризовий список, своєрідну тривожну валізку для психіки. Занотуйте, що допомагало вам до 24 лютого, і спробуйте, чи працює це зараз. Запишіть контакти людей, до яких ви можете звернутися за підтримкою.

🟡 Пригнічені емоції лише поглиблюють травматичний досвід. Тож треба проживати їх ― плакати, виговорюватися, виїжджати в ліс і кричати, якщо хочеться. Якщо маєте сили, можете зайнятися волонтерством ― наприклад, збирати гроші на авто чи аптечки для військових, або ж плести сітки чи пекти печиво на фронт. 

🟡 «Заземляйтеся», намагайтеся бути тут і тепер. Якщо це не допомагає, застосовуйте дихальні або тілесні практики. Кілька найпростіших є у дописі: http://surl.li/iqqwp

🟡 Якщо партнер кілька днів не виходить не зв’язок, не переживайте свої емоції на самоті. Спілкуйтеся з подругами, психологами чи у групах підтримки. Якщо вам дуже складно, попросіть у близької вам людини пожити разом ці кілька днів. Також можна проживати цей період з рідними коханого. Але тільки в разі, якщо ви не підсилюватиме тривогу одне одного.

🟡 Під час розмови з коханим не варто запитувати деталі військових операцій, натомість можна сказати: «Розкажи мені те, про що сьогодні можна розповідати». Часто дружити не розповідають чоловікам про своє мирне життя ― їм здається це недоречним. Проте переважно це працює навпаки: чоловікам важливо знати, що їхні кохані не ізольовані в своїй тривозі, а живуть те життя, заради якого вони воюють.

🟡 Дружини, які чекають чоловіків з війни, часто думають, що можуть впоратися самотужки, якщо будуть старатися. Але немає нічого поганого в тому, щоб попросити про допомогу. Звернутися до спеціаліста ― це теж спосіб піклуватися про себе. Психолог допоможе з кризовою ситуацією. До психотерапевта треба звертатися, якщо вам хочеться більш глибокого опрацювання внутрішніх проблем. Якщо ви в апатії, не хочете їсти, не можете спати, відчуваєте агресію ― зверніться до психіатра. 

🟡 Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, показує, що ви не самі в своїх емоціях і переживаннях. Наприклад, дівчата бачать на вулиці пари і зляться, що ці чоловіки не на фронті, — і їм за свою злість соромно. Проте на групі виявляється, що й інші таке відчувають ― і вже немає думки, що з тобою щось не так. Зникає відчуття ізоляції та «ненормальності».

❤️‍🩹 Якщо ви дружина військовослужбовця і відчуваєте потребу психологічної допомоги ― зверніться на лінію підтримки від Veteran Hub: +38 (067) 348-28-68