Чому нам важко відмовляти та як навчитися говорити "ні".

🤝 Чому нам важко відмовляти та як навчитися говорити "ні"

Часто ми погоджуємося на прохання, навіть коли це незручно. Причина - явище соціальної угоди, коли ми прагнемо уникнути конфліктів та зберегти гармонію у стосунках.

🔍 Чому ми говоримо "так", навіть якщо не хочемо?

Потреба у приналежності до групи: Мозок активує зони, що відповідають за емоційну саморегуляцію і соціальний тиск, що впливає на наш вибір на користь інших. 

Потреба у схваленні: Ми боїмося втратити прихильність або зіпсувати стосунки.

Страх конфлікту: Відмова може призвести до напруженості, і ми намагаємося цього уникнути.

Почуття провини: Люди часто відчувають провину за те, що ставлять свої потреби на перше місце.

💡 Як навчитися говорити "ні"?

Встановлюйте межі: Відмова - це турбота про себе, а не грубість.

Тренуйте асертивність: Ввічливо і впевнено висловлюйте свої потреби.

Практикуйте відмову: Почніть з маленьких "ні" у безпечних ситуаціях.

Перепитайте для ясності: Якщо не впевнені, чи готові погодитись, уточніть деталі та дайте собі час подумати.

Пропонуйте альтернативу: Якщо не можете допомогти, замість відмови спробуйте запропонувати інший варіант або час.

Не виправдовуйтеся: Відмова не потребує складних пояснень. Простого "ні, на жаль, не можу" достатньо.

Вміння вчасно говорити "ні" - це спосіб зберегти власний ресурс і баланс у стосунках з іншими людьми.

#психологія #асертивність #особисті_кордони #соціальна_угода

#зНету

Шлях до одужання після травми: чому «будь сильним» не працює. ( з інтернету)

Шлях до одужання після травми: чому «будь сильним» не працює.

       Часто, коли ми стикаємось із життєвими труднощами, чуємо фрази на кшталт: «Тримайся, ти впораєшся!» або «Будь сильним!». Однак така підтримка часом може більше нашкодити, ніж допомогти, адже не дає можливості прожити важкі емоції та залишає людину без реальних шляхів розв'язання проблеми.

      Не потрібно завжди бути сильним. Людина, яка проходить через травматичний досвід, має право на слабкість та негативні емоції. Це природно – відчувати біль, страх чи відчай.

       Приховування почуттів шкодить. Постійне намагання виглядати сильним та позитивним може призвести до емоційного виснаження та погіршення стану.

      Як почати одужання?

Дозвольте собі відчувати. Важливо проживати всі емоції, які виникають: плакати, боятися, просити про допомогу, або навіть дозволити собі робити нічого у дні, коли немає сил.

Слухайте себе. Кожен має власний темп відновлення, і це нормально.

       Як підтримати людину в складній ситуації?

Будьте поруч. Прислухайтеся до людини, будьте підтримкою, але не вимагайте від неї бути сильною.

Не знецінюйте почуттів. Приймайте всі емоції близької людини, навіть якщо вони здаються надто болючими чи незрозумілими.

Незалежно від того, яким важким є шлях, завжди пам'ятайте: кожен маленький крок вперед – це вже перемога на шляху до зцілення.

#психологія #травма #зцілення #психологічна_підтримка 

СХОДИНКИ – ДІАГНОСТИКА САМООЦІНКИ

СХОДИНКИ – ДІАГНОСТИКА САМООЦІНКИ

Ціль: виявлення системи уявлень дитини про те, як вона оцінює себе сама, як, на її думку, її оцінюють інші люди і як співвідносяться ці уявлення між собою.

Матеріали та обладнання: намальовані сходинки, фігурка чоловічка, аркуш паперу, олівець (ручка).

Процедура дослідження: Методика проводиться індивідуально. Процедура дослідження – бесіда з дитиною з використанням певної шкали оцінок, на якій вона сам поміщає себе і імовірно визначає те місце, куди її поставлять інші люди.

Інструкція: «Якщо всіх дітей розставити на цих сходинках, то на трьох верхніх сходинках опиняться хороші діти: розумні, добрі, сильні, слухняні – чим вище, тим кращі (показати сходинку: «хороші», «дуже хороші», «найкращі») . А на трьох нижніх сходинках опиняться погані діти – чим нижче, тим гірші («погані», «дуже погані», «найгірші»). На середній сходинці діти не погані і не хороші. Покажи, на яку сходинку ти поставиш себе. Поясни чому?»

Після відповіді дитини, її запитують: «Ти такий насправді чи хотів би бути таким? Познач, який ти насправді і яким хотів би бути». «Покажи, на яку сходинку тебе поставила б мама».

Використовується стандартний набір характеристик: «хороший – поганий», «добрий – злий», «розумний – дурний», «сильний – слабкий», «сміливий – боягузливий», «найстаранніший – найнедбаліший». Кількість характеристик можна скоротити. У процесі обстеження необхідно враховувати, як дитина виконує завдання: вагається, роздумує, аргументує свій вибір. Якщо дитина не дає жодних пояснень, їй слід задати уточнюючі запитання: «Чому ти себе сюди поставив? Ти завжди такий? »І т.д.

Аналіз результатів

Перш за все, звертають увагу, на яку сходинку дитина сама себе поставила. Вважається нормою, якщо діти дошкільного віку ставлять себе на сходинку «дуже хороші» і навіть «найкращі» діти. У будь-якому випадку це повинні бути верхні сходинки, оскільки положення на будь-якій з нижніх сходинок (а вже тим більше на найнижчій) говорить не про адекватну оцінку, але про негативне ставлення до себе, невпевненість у власних силах. Це дуже серйозне порушення структури особистості, яке може привести до депресій, неврозів у дітей. Як правило, це пов’язано з холодним ставленням до дітей, відкиданням або суворим, авторитарним вихованням, при якому знецінюється сама дитина, яка приходить до висновку, що її люблять тільки тоді, коли вона добре поводиться. А так як діти не можуть бути хорошими постійно і вже тим більше не можуть відповідати всім очікуванням дорослих, виконувати всі їхні вимоги, то, природно, діти в цих умовах починають сумніватися в собі, у своїх силах і в любові до них батьків. Також невпевнені в собі і в батьківській любові діти, якими взагалі не займаються удома.

Саме про ставлення батьків до дитини і їхні очікування говорять відповіді на запитання про те, куди їх поставлять дорослі – тато, мама, вихователька. Для нормального, комфортного самовідчуття, яке пов’язано з появою почуття захищеності, важливо, щоб хтось із дорослих поставив дитину на найвищу сходинку. В ідеалі, сама дитина може поставити себе на другу сходинку зверху, а мама (або хтось інший з рідних) ставить її на найвищу сходинку.

Кілька прикладів виконання завдання і тип самооцінки, який вони демонструють:

Не роздумуючи, дитина ставить себе на найвищу сходинку; вважає, що мама оцінює її так само; аргументуючи свій вибір, посилається на думку дорослого: «Я хороший. Хороший і все, це мама так сказала». Неадекватно завищена самооцінка.

Після деяких роздумів та вагань ставить себе на найвищу сходинку, пояснюючи свої дії, називає якісь свої недоліки і промахи, але пояснює їх зовнішніми, незалежними від нього, причинами, вважає, що оцінка дорослих в деяких випадках може бути дещо нижчою її власної: «Я, звичайно, хороший, але іноді лінуюся. Мама каже, що я неакуратний». Завищена самооцінка.

Обміркувавши завдання, ставить себе на 2-у або 3-ю сходинку, пояснює свої дії, посилаючись на реальні ситуації і досягнення, вважає, що оцінка дорослого така ж або трохи нижча. Адекватна самооцінка.

Ставить себе на нижні сходинки, свій вибір не пояснює, а посилається на думку дорослого: «Мама так сказала». Занижена самооцінка.

Якщо дитина ставить себе на середню сходинку, інколи це може говорити про те, що вона або не зрозуміла завдання, або не хоче його виконувати.

Діти з заниженою самооцінкою через високу тривожність і невпевненість в собі часто відмовляються виконувати завдання, на всі запитання відповідають: «Не знаю».

Діти із затримкою розвитку не розуміють і не приймають це завдання, діють навмання.

Зверніть увагу!

Неадекватно завищена самооцінка властива дітям молодшого та середнього дошкільного віку: вони не бачать своїх помилок, не можуть правильно оцінити себе, свої вчинки і дії.

Самооцінка дітей 6-7-річного віку стає вже більш реалістичною, у звичних ситуаціях і звичних видах діяльності наближається до адекватної. У незнайомій ситуації і незвичних видах діяльності їх самооцінка завищена.

Занижена самооцінка у дітей дошкільного віку розглядається як відхилення у розвитку особистості.

(з нету.)

Піраміда Ділтса:чому ви маєте те, що маєте?

Піраміда Ділтса:

чому ви маєте те, що маєте?

🔰 Матеріал пропонується для саморефлексії та психологічного практикуму. 

🔺 Піраміда Ділтса, або піраміда логічних рівнів Роберта Ділтса - це концепція, що допомагає зрозуміти сенс дій людини (або компанії) на різних рівнях. 

3 ПРИНЦИПИ ПІРАМІДИ ДІЛТСА

✅ Жодна проблема не вирішується на тому рівні, де вона виникла. Як правило, щоб виправити поведінку, необхідно внести корективи на рівні або здібностей, або оточення чи навіть місії. 

✅ Щоб знайти контакт із іншою людиною, спілкуватися з нею слід на тому рівні, на якому вона спілкується з вами

✅ Будь-які зміни на верхньому рівні впливають на нижній, і навпаки. Коли в людини змінюються цінності, вона змінює своє оточення, поведінку і шукає нові способи досягнення своїх цілей. Змінюючи оточення, людина поступово переймає цінності нового оточення. 

ПРАКТИЧНА РОБОТА: 

✔ Накресліть свою піраміду, розділіть її на 6 секторів (як на картинці до допису).

✔ Поруч з зображенням піраміди або на окремому аркуші запишіть відповіді на питання до рівнів. 

✔ У кожен сектор піраміди запишіть основну узагальнюючу думку щодо вашого персонального рівня і свій висновок. Наприклад, "Оточення: спонукає до зросту/заважає розвитку, знайти кола за інтересами, змінити обстановку у кабінеті/домі, попрацювати над стосунками з... тощо".

✔ Зробіть арт-терапевтичну вправу по завершенню роботи (рекомендація в кінці допису). 

🟢 І рівень. ОТОЧЕННЯ

"Що я маю?", "Де я перебуваю?", "Хто і що мене оточує?" 

В основі піраміди лежить середовище проживання людини. На цьому рівні є все те, що нас оточує: умови життя, люди, з якими ми контактуємо, місце, де ми живемо, що ми зазвичай бачимо, чуємо. Це стосується всіх аспектів життя: матеріальних благ, можливостей, сім'ї. 

🟡 Питання до рівня:

✔ Яка у мене робота/бізнес (навчання)? Який мій дохід?

✔ Хто мої друзі? Які у мене стосунки з близькими, родиною? 

✔ Що на цьому рівні потребує моєї уваги, поліпшення? 

✔ Які кроки до поліпшення я уже можу зробити та який подальший план скласти? 

🟢 ІІ рівень. ПОВЕДІНКА, ДІЇ

 "Що я роблю?", "Чим займаюся?"

Тут наші дії чи бездіяльність, результати. Цей рівень - це реакція на перший - обставини, середовище проживання. 

Результативність і мотиви людини визначають дії, які вона звикла здійснювати та спосіб взаємодії з іншими людьми. Ви можете зрозуміти щось щодо своєї реальності в тому разі, якщо поставите собі запитання про особисті дії і бажані результати. 

🟡 Питання до рівня:

✔ Що я роблю на своєму місці (в роботі, стосунках)? Що роблять інші люди з мого оточення? 

✔ Чи відповідають мої реальні, а не гіпотетичні дії очікуванням (щодо стосунків, роботи, фінансового рівня тощо)? 

✔ Які дії, способи комунікації заважають мені досягати бажаного, а які є ефективними?  

✔ Які дії я уже можу зробити для поліпшення ситуації, а які спланувати на майбутнє? 

🟢 ІІІ рівень. ЗДІБНОСТІ

"Що я вмію?", "Як я обираю?", "Як я можу впливати на світ?"

Цей рівень стосується стратегії. Він визначає досвід і навички людини, а також її пріоритети, внутрішній ресурс і вміння ним користуватися. На цьому рівні можна розібрати свої установки, які заважають рухатися у своєму розвитку у різних сферах життя. 

Людина визначається з тим, на що здатна, це про здатність до розширення і застосування здібностей і навичок для вирішення життєвих питань.

🟡 Питання до рівня:

✔ Якими особливими навичками, талантами я володію? Як застосовую їх у різних сферах життя? 

✔ Як я ставлюся до людей із мого оточення? Як я проявляюся у стосунках? 

✔ Які навички я маю освоїти, які здібності, таланти розвинути для досягнення бажаних результатів? 

✔ Які кроки я уже можу зробити у цьому напрямку та який подальший план розвитку скласти? 

🟢 IV рівень. ЦІННОСТІ ТА ПЕРЕКОНАННЯ

"Що для мене важливо?"

У кожної людини є певні власні внутрішні правила, принципи, установки (свідомі чи несвідомі) які визначають її вчинки та життєвий стиль.

Цінності та переконання, як правило, формуються сім'єю, авторитетними людьми, культурним оточенням. На цьому рівні розкриваються шаблони і стереотипи сприйняття, які не дають отримати бажане.

🟡 Питання до рівня:

✔ Чому я займаюся тим, чим займаюся? 

✔ На кого із мого оточення мені хотілося/хочеться бути схожим? Який стиль життя цієї людини? 

✔ Що для мене є цінним у житті (складіть список із 5-10 ваших цінностей)? Наскільки мої цінності реалізовані та співпадають із способом життя (у роботі, стосунках тощо)? 

✔ Які із моїх цінностей потребують уваги на даному етапі життя? Які перші кроки я уже можу зробити для того, щоб мій спосіб життя відповідав моїм цінностям та який подальший план скласти? 

🟢 V рівень. ІДЕНТИЧНІСТЬ, ОСОБИСТІСТЬ

Хто я? Що мною рухає?

До цього рівня належить самооцінка, самоцінність особистості, усвідомлення свого місця та ролі у світі. Це може включати як ототожнення себе з професією, сімейним станом, релігією тощо, так і охоплювати особистість вцілому. 

Усі люди різні: навіть люди, які виховані в однаковому оточенні, мають однакову освіту, схожу шкалу цінностей. Самоідентифікація - важливий чинник успіху в житті.

🟡 Питання до рівня:

✔ Хто я? Ким я себе вважаю? Запишіть 5-10 іменників про себе.

✔ Яка моя суть і роль у професії, спільноті, стосунках тощо?

✔ Чи співпадає моє самосприйняття (реальне або бажане) з ролями, способами прояву у професії, спільноті, стосунках? 

✔ Які кроки до особистісного самовираження/розвитку я уже можу зробити, щоб зберігати вірність власному "Я" і бути в доброму стосунку зі світом? 

🟢 VI рівень. МІСІЯ

Заради чого я живу? Що я хочу лишити після себе? 

Це найвищий рівень, який стосується сенсу життя і направлений на надособистісні орієнтири людини. Це може бути ставлення до життя і смерті, духовні устремління і цілі, не обмежені лише матеріальними рамками. 

Цей рівень допомагає усвідомити важливість і цінність конкретної людини в масштабах світу. Наприклад, японські компанії базуються на засадах цінностей і місії, яка буде актуальною і через 100-200 років.

🟡 Питання до рівня:

✔ Чи бачу я сенс у тому, чим займаюся? Яка моя місія? Який внесок я роблю/збираюся зробити у світ? 

✔ Куди і з ким я йду у своїй місії? Чи існують спільноти, які мають таку ж місію? Чи належу я до такої спільноти? 

✔ Які зовнішні та внутрішні духовні опори я маю, щоб нести свою місію? Що дає мені наснаги та відчуття сенсу життя? 

✔ Що уже зараз я можу зробити та який подальший план скласти, щоб відчувати вищий сенс свого життя (у стосунках, професії тощо)?

🔵 Модель піраміди Ділтса вибудувана таким чином, що кожне наступне запитання розкриває причинно-наслідкову закономірність. За цією схемою ви зможете прослідкувати, на якому рівні знаходиться проблема і давати туди фокус роботи. 

🎨 Для додаткового арт-терапевтичного ефекту попрацюйте у техніці "Колаж"

🌿 До кожного рівня підберіть картинки, які вам подобаються та відповідають бажаній ситуації. 

🌿 З'єднайте фрагменти з кожного рівня у одну картину (можна скористатися онлайн-програмами або зробити вирізки з журналів)

🌿 Дайте назву картині. Запишіть девіз-побажання. 

🌿 Для натхнення готову роботу можна повісити на стіну чи поставити на заставку. 

Цікавого вам дослідження та саморефлексії 🌿 

© Психологічний практикум, питання для саморефлексії: Анна Паливода - аналітично орієнтована психологиня, кризова консультантка

Інкурсія 

#психологія #інкурсія #сенс_життя #піраміда_ділтса #мотивація

У пошуках ресурсу: підбірка проективних методик.

У пошуках ресурсу: підбірка проективних методик

🔹 Проективні методи – це методи психологічної діагностики, засновані на феномені проекції. 

🔹 Проекція (від лат. projectus - кинутий вперед) - проектування свого внутрішнього матеріалу на зовнішній світ; захисний механізм психіки; приписування своїх власних рис характеру, особистісних проявів іншим людям, тваринам, явищам тощо.

🔹Проективні тести відображають актуальну картину життя, допомагають глибше пізнати себе, зрозуміти свої внутрішні процеси, знайти точки опори через взаємодію з образами-символами, що постають в уяві. 

❗Якщо робота із будь-яким тестом викликає негативні відчуття, травматичні спогади, які ви не можете опрацювати самостійно - припиніть проходження тесту та переключіть увагу на щось, що буде для вас опорним на даний момент. 

🔰 Проективний тест "КУБ У ПУСТЕЛІ"

Цей тест допоможе визначити несвідоме ставлення до близьких людей та різних аспектів свого життя

https://www.facebook.com/photo.php?fbid=460494082815403&set=pb.100065644443134.-2207520000.&type=3

🔰 Психологічна техніка "БЕЗПЕЧНЕ МІСЦЕ"

Допомагає знизити тривогу, відновити відчуття безпеки та комфорту https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=710223397842469&id=100065644443134 

🔰 Проективний тест "ДОРОГА ДО ДОМУ"

Орієнтований на пошук внутрішнього ресурсу

https://www.facebook.com/psy.incoursiia/photos/pb.100065644443134.-2207520000./240805778087914/?type=3

🔰 Проективний тест "ТВІЙ ПЕЙЗАЖ"

Проявлення прихованих прагнень та внутрішніх резервів

https://www.facebook.com/psy.incoursiia/photos/pb.100065644443134.-2207520000./240801871421638/?type=3

🔰 Проективний тест "ПРОГУЛЯНКА ПО ЗАМКУ"

Пошук внутрішнього скарбу, опор

https://www.facebook.com/psy.incoursiia/photos/pb.100065644443134.-2207520000./240809174754241/?type=3

🔰 Психологічна вправа "МОЇ ПОРИ РОКУ"

Діагностика, аналіз, розширення картини бачення актуальних питань, життєвих сфер, вихід у ресурсний стан: https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=591734936357983&id=100065644443134

🔰 Проективний тест "ТВІЙ ТОТЕМ"

Тварина, яку ви помітите першою, є символічним вираженням актуального бажання, прихованих чи реалізованих талантів та психічних ресурсів

https://www.facebook.com/photo/?fbid=459923056205839&set=g.590183645449793

🔰Арт-терапевтична вправа "МІЙ БАГАЖ"

Проведення "ревізії" свого "багажу", вихід у ресурсний стан.

https://www.facebook.com/photo?fbid=571816545016489&set=a.383237127207766

🔰Арт-терапевтична техніка «ТРОЯНДОВИЙ КУЩ»

Мета: діагностика, корекція емоційного стану

https://www.facebook.com/psy.incoursiia/photos/pb.100065644443134.-2207520000./412299077605249/?type=3

🔰Проективна методика "ТРИ ДЕРЕВА"

Мета: діагностика внутрішньосімейних стосунків

https://www.facebook.com/photo?fbid=524791323052345&set=pb.100065644443134.-2207520000 

Арт-терапевтична вправа "ШЛЯХ ДО МЕТИ"

Мета: когнітивна, творча, поведінкова активація, пошук рішень життєвих труднощів

https://www.facebook.com/photo/?fbid=622285479969595&set=gm.986574649144022&idorvanity=590183645449793 

Авторка інтерпретацій проективних тестів "Дорога до дому", "Твій пейзаж", "Прогулянка по замку", "Мої пори року", "Твій багаж", "Твій тотем", "Шлях до мети", "Мій багаж" - аналітично орієнтована психологиня Анна Паливода

Ресурсності нам, сили, віри на шляху до Перемоги! 💛💙

Ваша психологиня

Анна Паливода

#психологія #інкурсія #юнгіанськапсихологія #проективніметодики #тести #практичнапсихологія #пошукресурсу #проекція #аналітичнапсихологія

Як зберегти відносини з підлітком?🤔🤔🤔

Як зберегти відносини з підлітком?

Намагайтеся і вчіться:

• БУТИ на його стороні завжди;

• вміти СЛУХАТИ, не перебиваючи, коли підліток щось розповідає, щоб він міг виговоритися і не боявся, що у відповідь на будь-яку його фразу ви будете протягувати якісь свої виховні ідеї ( «Ось бачиш! А я говорила!»);

• вміти МОВЧАТИ, коли дитина не хоче нічого розповідати;

• вміти ВІДМОВЛЯТИ, коли це необхідно, відмовляти твердо, але доброзичливо;

• вміти ВІДПУСКАТИ і ДОВІРЯТИ, коли дитина починає жити своїм «особистим» життям (друзі, подруги, поїздки, листування);

• вміти ДОМОВЛЯТИСЯ з дитиною, не доводячи ситуації до конфлікту (йому завжди щось потрібно від вас, а вам - від нього: «Не будеш допомагати - не отримаєш кишенькових грошей»), і дотримуватися домовленостей;

• СТВОРИТИ такі умови, щоб у дитини не було причин брехати вам (причин брехні три: страх, вигода і психопатологія, дві з них ви в силах виключити, третю - вилікувати);

• ВИКЛЮЧИТИ зі спілкування запитання на кшталт: 

- «Як справи в школі?», 

- «Ти чого мовчиш?», 

- «Ти чого такий сумний?», 

- «Ти чого такий брудний?», 

- «Я дивився електронний щоденник і хочу поговорити про це ... »та інше;

• розмовляти не повчаючи, СПІЛКУВАТИСЯ на рівних;

• навчитися розмовляти НЕ ПРО ШКОЛУ, а про життя взагалі;

• не намагатися контролювати все в житті підлітка (це все одно неможливо), а виховати так, щоб він знав, як правильно реагувати на позаштатні ситуації (насильство, алкоголь, наркотики та інше);

• навіть караючи, робити так, щоб дитина не сумнівалася, що ВИ ЇЇ ЛЮБИТЕ.

З книги «Хочу і буду».

ЯК СКАЗАТИ ДИТИНІ ПРАВДУ ПРО СМЕРТЬ....

ЯК СКАЗАТИ ДИТИНІ ПРАВДУ ПРО СМЕРТЬ

Що робити, якщо ти більше року прикладала купу зусиль, щоб діти тримали зв’язок з батьком, який захищає Батьківщину, а тепер маєш сказати їм, що татусь помер і ніколи не повернеться? 

Пишу про тата, бо таких випадків більше, але мова буде про втрату близького – мами, бабусі, дідуся, друга, сусіда. На жаль, ворожа зброя не робить поблажок нікому.

СКАЗАТИ ЧИ ВБЕРЕГТИ

Дорослі часто намагаються вберегти дитину від болю і приховують смерть рідного. Але діти зчитують горювання дорослих по безбарвному голосу, підпухших очах, зціплених зубах, стиснутих сильніше звичайного губах, по нових зморшках в кутиках губ і очей. В якому далекому закапелку мама б не ховалася, щоб виплакатися, дитина відчує, що у неї не все добре. Також відчує невідповідність, несправжність, нещирість і … страх. Страх, бо щось відбувається навколо приховане й страшне, при чому таке страшне, що може зруйнувати дитину, інакше мама сказала б. Так відбувається, тому що мозок дає пояснення усьому незрозумілому, як вміє, відповідно до віку і досвіду. Свідомо жодна мала дитина так не думає, але відчуває. У підлітків такі думки цілком усвідомлені. 

ТОМУ ВАРТО ПОДУМАТИ ПРО ТЕ, ЩОБ:

1. Сказати дітям правду.

– не варто розтягувати дитяче горювання і занурювати дитину в стан невизначеної втрати, який переживають близькі зниклих безвісти;

– перед тим, як говорити – обійняти, пригорнути. Попередити, що новина гірка, важка, неприємна і болюча, щоб психіка не одразу потрапила у прірву, а трішки підготувалася. Тіло теж готується – згадайте свою реакцію на слова “ти тільки не переживай, але…” – це воно;

– не вдаватися у надмірні подробиці, але й без словесних прикрас, бо дитина може їх сприйняти буквально. Тоді з “тато просто надовго заснув”, у дитини вирощується страх засинати (бо раптом засне, як тато, назавжди);

– є думка, що говорити треба прямо, без отих “дивиться на нас з хмаринки” чи “він повернеться”, бо рано чи пізно діти дізнаються правду, і мама виявиться брехухою, якій не можна довіряти (а яка мама цього хоче?);

– вибір слів важливий. Тато нас покинув назавжди, помер і загинув – різні речі. Як гордість за тата-захисника, який загинув, боронячи Батьківщину, може стати опорою дитині, так і дитина ( і мала, і підліток) може “повісити” на себе провину за те, що тато вас покинув.

2. Горювати разом. Щоб дитина знала, що і вам не байдуже, і що її переживання нормальні. Разом згадувати важливі моменти.

3. Не уникати розмов із маленькими дітьми. Малим дітям “назавжди” і “ніколи” – пусті слова, тому налаштуватися знову і знову говорити на цю тему.

4. Говорити про свої почуття. Казати, що відчуваєте злість, що ви залишилися без тата – нормально. Ви ж злитеся на нього іноді, правда? Що так буває тільки з тими, хто справді любить.

5. Згадати, що планували зробити з татком. Поїхати на море після закінчення війни, побудувати будку для собаки, завести кота, придбати велосипед. Подумати разом, як змогти це зробити в пам’ять про тата.

6. Продовжити спілкування. Якщо дитина мала звичку відправляти татові фото, повідомлення, і його телефон зберігся – можна запропонувати продовжити це робити, коли хочеться. Проговорити, що, дійсно, тато цього вже не побачить, не прочитає, але ти зможеш висловити те, що хочеш. Домовитися, що ви не читатимете.

7. Продумати відповіді на “гострі” питання. “Чому саме наш тато, а у Вані, Галі, Петі живий?”. Тут варто наперед добряче подумати, що сказати.

“Бог забирає найкращих” може налаштувати дитину уникати бути успішним у чому б там не було. Такий же наслідок може мати “наш тато сміливий/відповідальний/ крутий, а вони боягузи/нікчеми”, чи “бо дурний, а я ж йому казала”.

“Так сталося”, “куля не вибирає”, “у кожного стільки життя, скільки є” – це лише для прикладу, що нейтральні формулювання існують. Найкращий варіант ви знайдете самі, бо знаєте свою дитину. Може бути, що її питання не для пошуку відповіді, а про те, що вона дуже сумує. 

Окремий важливий пункт – говорити, що разом ви впораєтеся, що ось вже вмієте трохи справлятися, а навчитеся разом робити це ще краще. Це потрібно, щоб нове невідоме життя без тата лякало менше.

Не менш важливий пункт – дбайте про себе. Якщо відчуваєте, що самій не впоратися – звертайтесь за допомогою. Якщо допомоги близьких нема чи недостатньо – є фахова.

Автор: НАТАЛІЯ АНДРУШКО ✨

#siayvo_me #психотерапевтонлайн #психологонлайн #всебудеукраїна #психологічнапідтримка