Причини післявипускного синдром.

Особисті кордони дитини....

Періодично розмовляйте з дитиною про особистісні кордони. Наголошуйте, що ніхто без дозволу не має права торкатися до дитини. Розкажіть про хороші і погані дотики. В цьому допоможе така чудова інфографіка!

Для батьків: "Чи готова дитина до навчання в школі"

Бережіть себе💙💛

Вчимось керувати гнівом💙💛

Перший раз у перший клас — як адаптувати дитину до школи?💙💛

 



Перший раз у перший клас — як адаптувати дитину до школи?

Перший раз у перший клас — це стрес. І саме від батьків залежить, як швидко і з якими емоціями син або донька сприйме свій новий статус школяра. Батьки мають розуміти: їхня підтримка та увага конче необхідні дитині у вересні. Про це розповідає дитячий психолог, гештальт-терапевт і мати двох синів Антоніна Оксанич.

Учитель — напарник

Дитині, яка щойно змінила свій статус на школяра, варто пояснити, що вчитель завжди допоможе. Тому не потрібно соромитися ставити йому запитання. З будь-якого питання, яке турбує, можна звертатися до вчителя: щодо роботи чи туалету, коли не зрозумів, куди піти, коли холодно чи хочеш пити — перепитай учителя, він завжди допоможе тобі, однак потрібно буде почекати.

Дитина має розуміти, що вчитель — один на клас, а дітей багато. Тому задовольнити одночасно всіх він не може. Потрібно трішки зачекати своєї черги. Але важливо поселити в голові дитини думку, що з будь-якого приводу вона має звернутися саме до вчителя.

Образ учителя має бути позитивним

Часто батьки не зовсім погоджуються з діями вчителя чи правилами, якими він керується. Та ніколи не можна обговорювати з негативної сторони вчинки вчителя чи його поведінку. Адже дитина не завжди вловлює всю суть розмови й помилково може сформувати загальне негативне враження не лише про вчителя, а навіть про школу загалом.

Школяр — це круто

Щоб пришвидшити процес адаптації, варто обговорити з дитиною, чим саме відрізняється школа від садочка. «Школяр — це інший статус для дитини». Поясніть: «Ти подорослішав і тепер ти в статусі школяра. Це дуже круто! Тебе навчатимуть писати і читати, тому потрібно буде трохи довше сидіти за партою, проте це не на цілий день! І вже з обіду ти матимеш вільний час для інших улюблених справ». Якщо знаєте, що найближчим часом плануються екскурсії, покажіть школу з позитивного боку: тепер діти всі разом їздитимуть на екскурсії і пізнаватимуть світ навколо. Поясніть, що в самій школі дітки менше граються, зате навчаються лише пів дня.

Важливість довірливих стосунків

Найважливіше в цей час — закріпити довірливі стосунки між дитиною та батьками. Це означає, що кожного дня дитина та батьки мають поговорити про те, як минув день у школі. Важливо: ця розмова не повинна мати вигляд допиту чи тотального контролю — запитання варто ставити зі спокійною інтонацією з нотками цікавості.

Під час цієї розмови ми в жодному разі не засуджуємо дитину за її почуття чи страхи. Дорослим варто більше слухати, ніж говорити — використати техніку активного слухання. Батькам слід почути дитину й вибудувати зворотний зв’язок. Якщо дитина, наприклад, прийшла і сказала, що їй було страшно, не потрібно радити їй що робити. А тим паче казати щось на кшталт: «Та ти чого, це ж зовсім не страшно!» Просто поставте їй більше уточнювальних запитань. Спочатку поверніть емоцію дитини, скажіть: «Я розумію, тобі було страшно», а далі ставте уточнювальні запитання: «Як гадаєш, чому це сталося?», «А як ти думаєш, як можна вирішити ситуацію, що склалася?» Не давайте дитині готових рішень, не пропонуйте порад, адже вона має навчитися вирішувати самостійно.

У 7 років дитина вже сама знає тисячі рішень ситуацій, краще вислухайте її і підбадьорте. Зараз найкращий час для батьків: із позиції контролю варто перейти в позицію людини, яка підтримує та вислуховує. Якщо син чи донька не хоче розповідати про школу, це означає, що потрібно знайти ключик, щоб дитина відкрилася. Можна застосувати такі фрази, які викличуть чадо на діалог: «Що тобі найбільше сподобалося в школі?» і «Що тобі найменше сподобалося сьогодні?», «Із ким ти сьогодні подружився?»

Або спробуйте знайти точку входу в розмову, граючи всі разом у гру «Якого кольору в тебе сьогодні настрій?». Батьки можуть почати самі й назвати колір, із яким асоціюють сьогоднішній день, та розповісти чому. А коли черга дійде до дитини і вона назве свій колір, запитати її, а що саме цей колір для неї означає.

Учитель — ключова фігура

Батьки формують самооцінку дитини до 7 років — це позитивне або негативне ставлення до себе. А вчитель формує соціальну оцінку — тобто, яка дитина в колективі: кмітлива, швидка, занудна, смішна, конфліктна чи неконфліктна.

Для дитини перший учитель є дуже великим авторитетом, тому важливо, яким він буде. У дитини є певна ідеалізація. Тому якщо вчитель починає формувати негативну самооцінку дитини, критикує привселюдно чи принижує особистість («Ти ледар! Подивися на себе…»), батьки мають переговорити з ним.

Поведінку і вчинки критикувати можна, переходити на особистості — ні! Якщо ж учитель повірив у дитину та зміг надихнути її в перші роки навчання — це позитивно відіб’ється на всьому подальшому житті дитини. Тому навіть якщо вчитель має якісь претензії щодо поведінки чи успішності вашої дитини і розповідає вам про це (і навіть якщо вам справді соромно за дії свого чада), не перекладайте це на сина чи доньку. Зупиніться й спробуйте зрозуміти дитину. Адже за поганою поведінкою стовідсотково стоїть якась проблема: чи то брак підтримки вдома або в класі, чи, можливо, її цькують у школі, чи вона надзвичайно боїться.

Місточки довіри й підтримки

Пишіть своїй дитині листівочки й кладіть непомітно в портфель чи кишеню. Прості фрази або схеми типу «Я люблю тебе», «Привіт», «Гарного дня» будуть приємним сюрпризом для юного школяра та нагадають про близькість батьків.

Придбайте або зробіть символічний амулет від мами чи тата для дитини і разом вигадайте історію. Кожного разу, як дитина сумуватиме за батьками в школі, вона зможе діставати амулет й одразу відчуватиме батьків поруч.

Покладіть дитині із собою улюблене печиво чи щось смачненьке, що нагадуватиме їй у школі, як сильно про неї піклуються батьки. Якщо правила школи не забороняють, дайте дитині із собою годинник-телефон (тільки попередньо навчіть ним користуватися). У такий спосіб ви зможете обмінюватися сердечками, аудіоповідомленнями, а дитина буде певна, що за потреби легко зв’яжеться з вами.

І ще: спробуйте підтримати бажання дитини дружити з іншими однокласниками поза школою. Так вона матиме ще одну точку опори крім учителя. А також підтримку в школі від найкращого друга.

Проективна методика "Школа"

Батькам на замітку....

15 СЕРПНЯ - ДЕНЬ РЕЛАКСАЦІЇ💙💛

🍃15 СЕРПНЯ - ДЕНЬ РЕЛАКСАЦІЇ💙💛

Пропонуємо Вам сьогодні насолодитися відпочинком, організувати собі справжній релакс, можливо, навіть зовсім нічого не робити або розслабитися яким-небудь іншим приємним для вас способом.

Дорогі друзі, ось Вам 10 ідей для релаксації:

🎶 послухайте улюблену музику,

🏞️ здійсніть вихід на природу,

💨 попрактикуйте різні техніки дихання, 

🙏 помедитуйте, 

🌬️ відвідайте spa-салон або влаштуйте spa-процедури у себе вдома,

📓 почитайте нову книгу,

🎨 покреативте,

📺 перегляньте улюблений фільм,

☕ організуйте дружні посиденьки,

📷 перегляньте сімейний фотоальбом або влаштуйте фотосесію

З просторів інтернету 🌹🎼💞

Емоційне вигоряння батьків 💙💛

🤓 Емоційне вигорання батьків 🤓

Синдром емоційного вигорання - це стан, коли людина відчуває себе емоційно і фізично виснаженою.

Про батьківське вигоранні як і раніше говорять рідше, ніж про професійне, але воно, безумовно, існує. ❗️ Найчастіше батьки самі не розуміють, чому дитина раптом починає їх дратувати і злити. Вони зриваються і кричать на неї, а потім намагаються знайти відповіді, як цього уникнути. І, незважаючи на те, що більшість дорослих усвідомлюють, що подібні дії помилкові, ситуація може повторюватися знову і знову. І чим менша дитина, тим серйознішими можуть бути наслідки для її емоційного здоров'я.

Багато хто вважає, що до емоційного вигорання схильні тільки жінки, проте це не так. Ця недуга проявляється також у татусів, бабусь, дідусів, однак у матерів вона дійсно зустрічається частіше.

⚠️ ХТО НАЙЧАСТІШЕ СТРАЖДАЄ від синдрому емоційного вигорання:

🚩 батьки, які мають двох і більше дітей віком до п'яти років;

🚩 батьки дитини, яка часто хворіє, має важко виліковне або невиліковне захворювання;

🚩 матері, які виходять на роботу до моменту закінчення декретної відпустки або працюють з дому, паралельно займаючись вихованням дітей, тобто живуть в режимі мультизадачності;

🚩 єдині батьки в неповних сім'ях;

🚩 батьки, які самі в дитинстві відчували психологічні труднощі;

🚩 батьки-перфекціоністи, які мають завищені вимоги до власної батьківської ролі.

⚠️ ЗА ЯКИМИ ОЗНАКАМИ близькі можуть розпізнати емоційне вигорання у батьків:

🆘 Людина все рідше буває в хорошому настрої, постійно дратується.

🆘 Людина втрачає цікавість до самої себе і власних потреб: перестає стежити за зовнішнім виглядом, забуває про розваги. Не виникає бажання зайнятися чимось, крім турботи про дитину.

🆘 Не відчуває бажання взаємодіяти з іншими людьми: поступово коло спілкування звужується, не хоче розмовляти і бачитися навіть з найближчими.

🆘 Може неадекватно реагувати на прості зауваження і робити серйозні заяви: наприклад, погрожувати розлученням або виганяти всіх з дому.

🆘 Може несподівано розплакатися або впасти в істерику.

⚠️ ЯК ВПОРАТИСЬ із емоційним вигоранням? 

✅ Визнайте проблему, не лякайтеся її і не бійтеся бути «недосконалими батьками». Важливо зрозуміти, що ви не справляєтеся і, що нічого страшного в цьому немає.

✅ Не звинувачуйте себе та інших. Подібна ситуація може статися будь з ким і будь коли.

✅ Навчіться просити про допомогу.

Попросіть близьких допомогти вам з дитиною, зніміть з себе хоча б частину щоденного навантаження. Просіть надати вам будь-яку посильну допомогу: виконати домашні справи, дати гроші в борг. Особливо актуально це в тому випадку, якщо ви - єдиний батько/мати в родині.

✅ Позбавляйтеся від почуття провини за власні задоволення.

Діти тонко відчувають емоційний стан батьків, і якщо ви відчуваєте себе радісними, щасливими, такими, що відпочили, то такий же душевний підйом будуть відчувати і ваші діти.

✅ Спробуйте виспатися - іноді хороший сон може все поставити на свої місця.

✅ Шукайте внутрішній ресурс.

Використовуйте всі можливі ресурси, які допоможуть вам поліпшити емоційний стан. Це можуть бути хобі, сеанси масажу, похід в кіно або ресторан, поїздка за місто, зустрічі з друзями.

✅ Зверніться до фахівця. Іноді вистачає однієї-двох зустрічей із психологом, психотерапевтом або лікарем аби все «стало на свої місця». Разом ви зможете знайти додаткові ресурси, підтримку та скласти план роботи для подолання проблеми.

З Інтернету

Це корисно знати 💙💛