Я чому батьки кричать на дітей.

Як пережити підліткову кризу: інструкція з виживання для батьків.

Як пережити підліткову кризу: інструкція з виживання для батьків

Підліток — це згусток контрастів: часта зміна настрою, самооцінка то падає, то злітає до небес, дитина бунтує, змінює стилі одягу, інтереси та смаки. Батьків це лякає, спантеличує. Як серед нормальних поведінкових проявів підлітка розпізнати тривожні дзвіночки: ризиковану поведінку, думки про самогубство? І коли щось дійсно пішло не так, як діяти батькам? Психологиня Ольга Кухарук пропонує дієву інструкцію для батьків, щоб зрозуміти, коли варто хвилюватися, а коли — просто видихнути.

Батьківський тривожний опитувальник

Найперше варто з’ясувати, наскільки загрозливою насправді є ситуація з вашим підлітком. Допоможе опитувальник для батьків підлітків «Коли слід хвилюватись?» від австралійської мережі підтримки Beyond the blue. Дайте відповіді на запитання і порахуйте свої «так».

Ви помітили зміни в поведінці підлітка?

Чи зачіпають ці зміни кілька сфер життя підлітка (удома, у школі, з друзями, у захопленнях та інтересах)?

Чи часто ця поведінка трапляється?

Чи триває вона понад два тижні?

Чи впливають ці зміни на повсякденне життя дитини?

Що більше ствердних відповідей, то більше причин бути уважнішим до ситуації й обговорити її з дитиною. Відправною точкою для оцінки в цьому опитувальнику є звична поведінка дитини і зміни в ній. Тобто, якщо дитина звично тривожиться або є дещо агресивною, то саме ці прояви можна вважати базовими і оцінювати зміни саме в них.

Як говорити з підлітком?

Отже, якщо на більшість цих запитань ви відповіли «так», що робити далі? Тут фахівці абсолютно справедливо сходяться на тому, що підліток потребує допомоги. Батьки мають дати дитині відчути підтримку і розуміння. Ось кілька правил такого спілкування:

Розмовляйте спокійно — без звинувачень і засудження.

Назвіть зміни, які відбуваються в дитині. Скажіть, що ці зміни турбують і лякають (уникайте оцінок, тиску, нав’язування почуття провини). Наприклад: «Я помітила, що останнім часом ти перестала спілкуватися з друзями і постійно пригнічена» або «Я помічаю, що ти дуже знервований і став менше часу навчатись».

Дайте дитині знати, що ви любите її, піклуєтеся про неї, вона для вас важлива, саме тому ви й почали цю розмову.

Намагайтеся проявляти співпереживання, розуміння та не засуджувати почуття підлітка. Спробуйте допомогти конкретними діями. Найпростіший спосіб — це запитати, яка саме допомога потрібна, не нав’язуючи своє рішення. Заохочуйте до дій, які допоможуть змінити ситуацію і домовитися про те, чого дитина робити не буде, щоб не нашкодити собі. Наприклад, домовтеся про те, що ви разом спробуєте розгребти завали в школі, пошукаєте потрібну інформацію про проблему, яка турбує дитину, що дитина не буде погіршувати свій фізичний стан і спробує повернутися до звичного графіка життя або почне краще харчуватись (якщо був знижений апетит). Це можна закріпити як добре проговорений словесний чи навіть письмовий договір.

Спробуйте зберігати спокій, тримаючи під контролем свої почуття, фокусуючись на емоціях, переживаннях і запитах дитини.

Вірте своїй дитині: не знецінюйте її думки і почуття. Можливо, з висоти дорослого досвіду ці переживання здаються незначними чи неважливими, але для дитини вони справжні, реальні і єдині, які зараз у неї є.

Підлітки: інструкція зі спілкування для батьків

Допомога, що зцілює, а не травмує, має багато варіантів. Якою б вона не була, це завжди про зв’язок батьки-дитина, у якому батьки — дорослі, стійкі, надійні, терплячі, такі, що розуміють, люблять, приймають, готові захистити і дати опору.

Натренувати батьківський «дзен»

Вже від одного цього списку батьківських характеристик може стати страшно навіть без підліткових криз. Адже бути такими батьками — непроста праця. У більшості випадків ще й непосильна — ніхто з нас не ідеальний. Коли накриває страх, біль, виснаження, сором і безпорадність, почути і допомогти підлітку стає надзвичайно важко. У підготовці військових є таке правило: у стресі ми не підіймаємося до рівня своїх очікувань, а падаємо до рівня своєї натренованості. Це правило раджу взяти і батькам. Ось кілька важливих речей, які батьки можуть зробити для себе перед тим, як рятувати свою дитину (звісно якщо не йдеться про екстремальну, загрозливу для життя ситуацію, що потребує нагального вирішення).

Візьміть паузу. Спробуйте заземлитися: відчути землю під ногами, перемикнути увагу на те, що довкола вас: що ви бачите, чуєте, чого можете торкнутися, які запахи відчуваєте.

Назвіть тільки проблему, ніби відкладаючи вбік усі думки і переживання, пов’язані з нею. Наприклад: «Дитина кілька днів не виходить з кімнати і відмовляється спілкуватися». А не: «Дитина не виходить з кімнати, у неї, напевно, депресія і можливо навіть суїцидальні думки. Вона там думає і робить щось жахливе, а я тут сиджу і нічого не роблю». Наші оцінки та емоції підігрівають проблему, роблять її страшнішою, ніж вона є насправді. І тоді ми реагуємо не на саму ситуацію, а на страхи і картинки, які малює наша батьківська уява.

Знайдіть підтримку. Якщо переживаннями накриває, варто пошукати, з ким ви можете це обговорити і пережити. Нести свої емоції до дитини шкідливо, але лишатися з ними на самоті — нестерпно. Щоб не бути із ситуацією сам на сам, потрібні інші дорослі: чоловік/дружина, батьки, друзі, спільнота в соціальній мережі.

Зрозумійте, чому вас так чіпляє ситуація. Деякі кризові ситуації виходять з-під контролю, і якщо в них більше страху, агресії, сорому чи безпомічності, спробуйте зрозуміти, чому вас тригерять саме ці випадки? Які ваші власні струни вони зачіпають, які переживання чи думки роблять їх важчими за інші. Найчастіше, коли йдеться про стосунки з дітьми, ці сильні переживання стосуються або власних дитячих спогадів, або відчуття батьківської безпорадності.

Продумайте наперед свою роль, образ і навіть слова, які можна сказати в такі моменти. Готові сценарії, продумані фрази, попереднє програвання ситуації в голові можуть здаватися штучними чи награними. Але в момент розгубленості краще пригадати і скористатися готовим рішенням, ніж вигадувати нове. Наприклад, уявіть ситуацію в минулому, коли вам розповідали щось важке. Якою була ваша реакція? А якою могла би бути найкраща чи конструктивна реакція? Можливо, спокійніший тон, менше емоцій, правильно побудовані «я-висловлювання»: «я помічаю…», «мене засмучує…», «як тобі допомогти?»… Чи може більше запитань і уточнень та менше вказівок і настанов? Спробуйте уявити, яку реакцію хотіли б отримати ви, якби розповіли щось таке власним батькам. Після такої вправи вам простіше буде стати тим дорослим, який може і вміє так реагувати.

Біллі Айліш — ключ до розуміння підлітків

Практикуйте доброзичливе ставлення до себе. Бути батьками непросто, бути батьками підлітка — ще важче, бути батьками підлітка у важкій ситуації — серйозний виклик і стрес. Дайте собі право його пережити. Спробуйте уявити, що ви дивитеся на свою ситуацію очима людини, яка вас розуміє і хоче підтримати. Що саме вона б зробила? Яку підтримку надала б вам?

Звертайтеся по допомогу і роз’яснення. Самостійний пошук інформації часто спрямований на підтвердження вже усталеної у вас думки. А вам слід поглянути на ситуацію під різними ракурсами. Ширший погляд можна отримати у спілкуванні з людьми, що мають подібний досвід, або із професіоналами. Наприклад, психолог може прояснити, чи насправді поведінка вашого підлітка загрозлива та як шукати шляхи комунікації з ним.

Це лише мінімум, який може зробити доросла людина, щоб упевненіше почуватися в батьківській ролі. Правило кисневої маски діє не лише для пасажирів літака і батьків маленьких дітей, а й для тих, хто має справу з підлітками. І пам’ятайте найважливіше: ніхто з батьків не ідеальний. Ідеальних батьків не існує, а ми — найкращі батьки, які є в наших дітей.

Поділитися цією статтею

Автор: Блоги експертів

Пов’язані теги

підлітки підліткова криза

Освіторія / Батькам / Блоги / Виховання / Як пережити підліткову кризу: інструкція з виживання для батьків.

osvitoria.org   

      

Сім думок, що заважають у виборі професії.

Що може стояти за ЗЛІСТЮ ..

Досить часто за нашою злістю стоять інші почуття.

Придивіться до своєї злості, може це зовсім не вона...

ГІПЕРОПІКА ЧИ СИНДРОМ ВКРАДЕНОГО ЖИТТЯ?

ГІПЕРОПІКА ЧИ СИНДРОМ ВКРАДЕНОГО ЖИТТЯ?

Всі ми любимо своїх дітей, навіть не підозрюючи, що іноді нашої любові та турботи буває занадто багато. Давайте розберемося, що таке надмірна опіка і чому з нею треба боротися.

Безпорадність дитини дає матері необмежену владу над нею. Саме прагнення до влади, а не справжня любов лежить в основі мотивації поведінки гіперопікуючих матерів.

Гіперопікуючі матері самовіддано кидаються «допомагати» дитині в будь-яких її діях, фактично роблячи все за неї. Так звана «любов» гіперопікуючої матері спрямована на усунення всіх можливих перешкод зі шляху дитини. Вона керується ідеєю "Я все для тебе зроблю!".

 І, звичайно, якщо тебе весь час захищають від небезпек реальних, а переважно уявних, якщо весь час пропонують допомогти, зробити за тебе, щоб ти не «втомився», не «забруднув ручки», не впав, не засмутився, то рано чи пізно ти сам переконуєшся, що справді вже не можеш долати перешкоди, вигадати щось самостійно, не здатний справлятися зі звичайними завданнями, які ставить перед тобою життя.

Такі діти часто заявляють, що не хочуть вчитися, що це не потрібно. Вони не амбітні, вони не відчувають азарт, не хочуть змагатися. Адже їм ВСЕ ВЖЕ ПОВИННО БУТИ ДАНО за визначенням. Вони так звикли змалку. Але життя неодмінно стикає їх із реальністю, і це зіткнення буває вкрай болючим.

Тому частіше діти гіперопікаючих батьків вкрай розбещені і несамостійні, вони й в дорослому стані потребують, щоб за них все робив хтось інший.

Декілька порад для гіперопікуючих батьків:

❤Любов не повинна пригнічувати дитину, їй потрібний простір для того, щоб проявити себе, заявити про себе.

❤Намагайтеся не нав'язувати власні страхи дитині.

❤ Щоб дитина навчилася чогось сама, їй потрібно дозволяти робити помилки, адже, не набивши жодної шишки, дитина не навчиться ходити.

❤Не поспішайте бігти і допомагати своєму малюкові, якщо в нього щось не виходить. Краще будьте поруч із ним, підбадьорюючи його.

 ❤Майте терпіння, навчаючи дитину, не шкодуйте свого часу. Зрозуміло, що ви зробите краще і швидше, але для вашої дитини важливіший процес, а не результат.

 ❤Помічайте і заохочуйте кожну дрібницю, яку дитина зробила сама.

 ❤Пам'ятайте, що час, в який дитині хочеться робити все самому, обмежений, не проґавте його.

#ukraine #винница #vinnitsya #україна #винницаcity #вінницькаобласть #vinnitsa #vinnitsacity #vinnitsa_girl #vinn #vinnitsagram #vinnitsa_top_people #vinnitsa_insta #vinnytsia #vinnytsya #калинівка #вінниця #вінницянайкращемісто #вінницькі #вінниччина #вінницяфотограф #вінница #вінничани #вінницядруже #всімитрішкипсихологи #дитячийпсихолог

📌📌Види дитячої агресії. Реагування батьків.

📌📌Види дитячої агресії. Реагування батьків

‼️ ФІЗИЧНА АГРЕСІЯ. Як проявляється?

Коли дитину хтось ображає або вона сердиться, їй хочеться завдати фізичної шкоди: штовхнути або вдарити.

Непряма агресія спрямована на неживі предмети: грюкнути дверима або жбурнути іграшку. Вона проявляється, коли дитина розуміє — бити людину не можна. Тоді вона спрямовує агресію на щось інше. Часто на хатніх тварин.

Чому це відбувається?

Якщо дитину карають фізично або поміж однолітків хтось проявляє фізичну агресію. Їй хтось показав, що так можна поводить у стресовій ситуації, тому вона наслідує приклад.

Що робити батькам?

Пряма та непряма агресія свідчить про одне — дитина злиться, її щось турбує. Не сваріть. Приділяйте більше часу розмовам: про почуття, про те, що засмучує та сердить. Можливо, дитині важко відповідати вашим очікуванням або їй бракує вашої уваги, любові та ніжності.

‼️ ВЕРБАЛЬНА АГРЕСІЯ. Як проявляється?

Дитина висловлює негативні почуття за допомогою крику, вереску, погроз.

Чому це відбувається?

Така дитина часто невпевнена у собі, сумнівається. Усередині неї існує конфлікт, що вона не може правильно виявити.

Що робити батькам?

Запобігти вербальній агресії важко. Важливішою є реакція батьків та такий вислів емоцій. Важливо зрозуміти: чому дитина це сказала, що спонукало її. Висловлюйте почуття дитини називаючи причину її негативних емоцій: «Ти так говориш, бо образився на мене через те, що я не купила тобі іграшку. Мені неприємно таке чути».

‼️ ПРИХОВАНА АГРЕСІЯ. Як проявляється?

Дитина терпить та не виявляє своїх емоцій ані словами, а ні діями. Маркерами такої агресії є:

➖сни, у яких на батьків нападає звір;

➖дитина може не малювати того члена родини, на якого ображається;

➖ніби навмисне дитина не чує та забуває прохання дорослого, хоча вона насправді не чує та забуває;

➖у пісочниці дитина може закопувати іграшки.

Чому це відбувається?

Дитина відчуває страх. Вона боїться щось відповісти чи зробити, коли батьки її сварять. Часто таке відбувається, коли із дитиною занадто суворі або фізично карають.

Що робити батькам?

Проявляти більше уваги та любові до дитини, аби вона почувалася у безпеці. Спостерігати за її взаємодією з іншими. Розмовляти про почуття та емоції дитини. Прихована агресія — це страшний ворог. Емоції врешті-решт знайдуть вихід.

‼️ АУТОАГРЕСІЯ. Як проявляється?

Дитина завдає собі фізичної шкоди: б’є, дряпає, гризе нігті, негативно про себе висловлюється.

Чому це відбувається?

Дитині бракує сміливості відповісти кривдникові, а негативні емоції залишаються. Тому дитина спрямовує їх на себе, показуючи, що вона і сама себе покарає. Часто у дитини виникає відчуття, що вона вчинила щось не так, отже, щоб уникнути покарання дорослих, у неї вмикається аутоагресія.

Що робити батькам?

Якщо ви стали свідком аутоагресії дитини, скажіть, що вам боляче на це дивитися, і виходьте із кімнати. Аутоагресивні діти зазвичай дуже слухняні, вони не люблять засмучувати батьків. Тому коли малюк прибіжить до вас, цілуйте його, обіймайте та демонструйте свою любов. Саме любов батьків та підтримка допоможуть дитині позбутися аутоагресії.

(PuzzleДитячийЦентр)

4 грудня - день обіймів...

"Ми проти насильства та жорстокості».

      Людська жорстокість. Її ніколи і, напевно, нічим не можна виправдати. Вона, як не прикро, сьогодні трапляється скрізь: в сім’ї, на вулиці, в школі... Про це говорять незаперечні факти: щороку підлітки й неповнолітні скоюють величезну кількість, половина з яких надзвичайно жорстокі. Це — страшна й жахлива реальність.

       Тому серед учнів початкових класів КЗ "Війтевецького ліцею" та КЗ "Качанівського ліцею" були проведені психологічні хвилинки  «Ми проти насильства та жорстокості». З метою профілактики та попередження насильства серед дітей.

💞💞💞💞💞💞💞💞💞💞💞💞💞💞💞

Мій улюблений світ— без насильства,

Без жорстокості, болю і зла,

Де народом заспівана пісня

Містить тільки хороші слова.

Мій улюблений світ — без насильства,

Де немає страждання й війни,

Де розквітла калина барвиста,

Й голосінь не почуєш сумних.

Мій улюблений світ — це не казка,

А реальне щасливе життя,

Бо, звільнивши наш світ від насильства,

Можна сміло іти в майбуття.

І коли на теренах країни

Без страждань заживе кожне місто,

Скажуть люди всієї країни:

Україна— це світ без насильства.

1 грудня день боротьби зі СНІДом.

День боротьби зі СНІДом проголошено Всесвітньою організацією охорони здоров'я та вперше відзначено 1 грудня 1988 року. З того часу Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзначається щорічно. Головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом — звернути увагу суспільства на цю проблему. Сьогодні ВІЛ – це не вирок.

Я і злість

Я і злість

Злість буває різною, хтось її яскраво проявляє і відіграє на оточуючих, а хтось (що, на мій погляд, гірше) пригнічує в собі і не дає їй виходу. В обох випадках дитина не вміє висловлювати почуття соціально прийнятними способами. 

Як цьому навчитися?

Починаємо, звичайно ж, з себе. Задумайтеся про те, як справляєтеся зі своєю агресією ви. Напевно, багато хто зараз згадали моменти, коли виходили з себе після довгих спроб стриматися і не дати виплеск своєму обуренню. А все тому, що агресія несе в собі дуже сильну енергію, яка здатна зруйнувати не тільки речі навколо нас, але і відносини з людьми. При стримуванні і придушенні цієї енергії вона починає руйнувати нас зсередини і проявляється в хворобах. Тому важливо вчитися керувати своєю агресією і вчити цьому своїх дітей.

Важливо розуміти, що агресія - базове почуття, її головна функція - захист. Якщо ми відчуваємо гнів або злість, значить, ми захищаємо щось цінне, а саме себе і свій внутрішній світ. Часто діти висловлюють гнів в тому випадку, якщо вони відчувають себе відторгненими, незахищеними, відчувають тривогу, страх і образу.

Що ще важливо знати про це почуття нам і нашим дітям, щоб не давати йому можливості бути руйнівним?

1. Поміняйте своє відношення до гніву! Всі людигніваються, це нормальне звичайне почуття, важливо прийняти можливість його існування. Ми промовляємо: «Я злюся», так само «дзеркалимо» почуття дитини: «Схоже, ти розлютився, у тебе стиснулися кулаки і нахмурились брови» (дуже важливо описати дитині, як злість проявляється в тілі).

2. Легалізуйте гнів! «Так, ти маєш право злитися, це дуже неприємна ситуація»

3.Відреагуйте гнів! Надайте дітям різні способи вираження свого гніву прийнятним способом. Поясніть, що дуже важливо дати вихід злості, що з*явилася, але, щоб нікого не образити і нічого не зламати, ви пошукаєте відповідні способи. Наприклад, можна:

завести подушку «моя злість» (її можна бити кулаками, ногами або кричати в неї);

 намалювати злість і зробити з нею все, що заманеться;

 рвати папір (для цього відвести спеціальну поличку непотрібних газет або журналів);

написати словами на аркуші паперу, все, що дитина думає про ситуацію, що склалася (після зробити з ним, що заманеться); виконати будь-які фізичні вправи.

4.Проаналізіруйте ситуацію! Після того як гнів прийнятий, легалізований і відреагований, саме час в спокійній обстановці обговорити, що ж викликало такі сильні емоції. Це вчить нас і наших дітей розуміти свої потреби і говорити про них. Наприклад, старший брат кривдить свого молодшого брата або сестру. Часто за цим стоять почуття відторгнутості, образа на те, що молодший, на думку дитини, отримує більше любові та уваги або просто неготовність ділити батьків з іншим. Важливо проговорити це з дитиною, прийняти її почуття і прислухатися до потреб. Можливо, виділити особистий час тільки для вас двох (півгодини або години в день уже може вистачити).

Пробуйте і зростайте разом з вашими дітьми! 

Луканова Анна

Види дитячої агресії: що робити батькам❓

Види дитячої агресії: що робити батькам❓

👉 ФІЗИЧНА АГРЕСІЯ. Як проявляється?

Коли дитину хтось ображає або вона сердиться, їй хочеться завдати фізичної шкоди: штовхнути або вдарити.

Непряма агресія спрямована на неживі предмети: грюкнути дверима або жбурнути іграшку. Вона проявляється, коли дитина розуміє — бити людину не можна. Тоді вона спрямовує агресію на щось інше. Часто на хатніх тварин.

Чому це відбувається?

Якщо дитину карають фізично або поміж однолітків хтось проявляє фізичну агресію. Їй хтось показав, що так можна поводить у стресовій ситуації, тому вона наслідує приклад.

Що робити батькам?

Пряма та непряма агресія свідчить про одне — дитина злиться, її щось турбує. Не сваріть. Приділяйте більше часу розмовам: про почуття, про те, що засмучує та сердить. Можливо, дитині важко відповідати вашим очікуванням або їй бракує вашої уваги, любові та ніжності.

👉 ВЕРБАЛЬНА АГРЕСІЯ. Як проявляється?

Дитина висловлює негативні почуття за допомогою крику, вереску, погроз.

Чому це відбувається?

Така дитина часто невпевнена у собі, сумнівається. Усередині неї існує конфлікт, що вона не може правильно виявити.

Що робити батькам?

Запобігти вербальній агресії важко. Важливішою є реакція батьків та такий вислів емоцій. Важливо зрозуміти: чому дитина це сказала, що спонукало її. Висловлюйте почуття дитини називаючи причину її негативних емоцій: «Ти так говориш, бо образився на мене через те, що я не купила тобі іграшку. Мені неприємно таке чути».

👉 ПРИХОВАНА АГРЕСІЯ. Як проявляється?

Дитина терпить та не виявляє своїх емоцій ані словами, а ні діями. Маркерами такої агресії є:

➖сни, у яких на батьків нападає звір;

➖дитина може не малювати того члена родини, на якого ображається;

➖ніби навмисне дитина не чує та забуває прохання дорослого, хоча вона насправді не чує та забуває;

➖у пісочниці дитина може закопувати іграшки.

Чому це відбувається?

Дитина відчуває страх. Вона боїться щось відповісти чи зробити, коли батьки її сварять. Часто таке відбувається, коли із дитиною занадто суворі або фізично карають.

Що робити батькам?

Проявляти більше уваги та любові до дитини, аби вона почувалася у безпеці. Спостерігати за її взаємодією з іншими. Розмовляти про почуття та емоції дитини. Прихована агресія — це страшний ворог. Емоції врешті-решт знайдуть вихід.

👉 АУТОАГРЕСІЯ. Як проявляється?

Дитина завдає собі фізичної шкоди: б’є, дряпає, гризе нігті, негативно про себе висловлюється.

Чому це відбувається?

Дитині бракує сміливості відповісти кривдникові, а негативні емоції залишаються. Тому дитина спрямовує їх на себе, показуючи, що вона і сама себе покарає. Часто у дитини виникає відчуття, що вона вчинила щось не так, отже, щоб уникнути покарання дорослих, у неї вмикається аутоагресія.

Що робити батькам?

Якщо ви стали свідком аутоагресії дитини, скажіть, що вам боляче на це дивитися, і виходьте із кімнати. Аутоагресивні діти зазвичай дуже слухняні, вони не люблять засмучувати батьків. Тому коли малюк прибіжить до вас, цілуйте його, обіймайте та демонструйте свою любов. Саме любов батьків та підтримка допоможуть дитині позбутися аутоагресії.

з PuzzleДитячийЦентр

25 листопада - Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства по відношенню до жінок.

25 листопада - Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства по відношенню до жінок. З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, українці зіштовхнулися з незліченним насильством від російських загарбників, а жінки і діти страждають від насильства непропорційно більше. Численні випадки сексуального насильства є тому підтвердженням. Окрім воєнних злочинів російських окупантів не зменшується кількість домашнього насильства, адже в кризові часи його випадки лише збільшуються. Економічна криза, скорочення робочих місць, руйнування соціальної та критичної інфраструктури також створює численні труднощі для усіх родин в Україні. 

Тому активна робота і співпраця держави, органів місцевого самоврядування, міжнародних та громадських організацій є необхідною для подолання насильства.

16 днів проти насильства.

Будь-яке насильство не може бути провиною постраждалого/-ї — відповідальність за нього лежить цілковито на кривднику/-ці. Але у ситуації, коли насильство вже відбувається, певна поведінка може допомогти уникнути більш важких наслідків і убезпечити постраждалого/у та його/її близьких. Зібрали поради нижче:

🔹 за можливості ізолюйте від кривдника себе та дітей, якщо вони у вас є; максимально обмежте спілкування, особливо наодинці;

🔹 не йдіть на конфлікт, не відповідайте агресією на агресію, навіть якщо поведінка кривдника вас на це провокує;

🔹 за можливості у напружені моменти не залишайтеся у закритому приміщенні з кривдником; вийдіть на вулицю: є ймовірність, що відкритий простір та можливі свідки злякають аб'юзера;

🔹 не з'ясовуйте стосунки, якщо агресор перебуває у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, роздратований;

🔹 якщо поведінка людини починає вас лякати, запросіть в гості довірену особу, аби не залишатися наодинці з кривдником, та поясніть ситуацію;

🔹 тримайте вдома контакти місцевих служб невідкладної допомоги: лікаря/-ки, що живе неподалік, дільничного/-ї поліцейського/-ї.

Звернутися можна також за такими контактами: 

15 47 — Урядова гаряча лінія;

116 123 (з мобільного) або 0 800 500 335 (зі стаціонарного) — Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства.

КОЛЬОРОВИЙ ТИЖДЕНЬдень Жовтого кольору, акція "Смайлик позитивчик"

КОЛЬОРОВИЙ ТИЖДЕНЬ

день Жовтого кольору, акція "Смайлик позитивчик"

❤️Толерантність – це повага права іншого бути таким, яким він є. Толерантність - це коли Ви використовуйте слова та поняття, які не створюють стереотипів.

💚«Толерантна людина - це та, яка завжди готова прийти на допомогу, незалежно від твого статусу чи походження.

💙Мир не можливий без терпимості, а розвиток та демократія неможливі без миру.

💛Сьогодні варто замислитися над цим і зробити себе і світ хоч на краплину добріше та толерантніше.

 

16 листопада у всьому світі відзначається Міжнародний день толерантності

16 листопада у всьому світі відзначається Міжнародний день толерантності

Його запровадили у 1996 році за рішенням Генеральної Асамблеї ООН. Саме цього дня ЮНЕСКО ухвалило Декларацію принципів терпимості (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_503). У Декларації йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етнічної належності чи кольору шкіри. Ця Декларація розвиває принципи, які були сформульовані ще у 1948 році у Загальній декларації прав людини.

Як заявлено в Декларації принципів терпимості, «терпимість – це те, що робить можливим досягнення миру та веде від культури війни до культури миру».

Терпимість, йдеться у статті першій, означає повагу, прийняття та правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження і способів вияву людської індивідуальності. Їй сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті та переконань.

Терпимість – це гармонія у різноманітті. Це не тільки моральний обов’язок, але й політична та правова потреба.

Пропагування терпимості має особливу важливість в сьогоднішню епоху стрімкого посилення глобалізації, мобільності та взаємозалежності.

Різноманіття – це безцінна перевага, проте вона може виступати й джерелом напруги. Конфлікти на національному, етнічному, релігійному, конфесійному, політичному та інших підґрунтях стали ознакою сьогодення і в нашій країні. Але толерантність спроможна розряджати потенційні конфлікти.

Водночас, Декларація чітко формулює положення про те, що у повсякденному житті толерантність – це не бездіяльність, а активна життєва позиція, суть якої полягає не стільки в тому, щоб терпіти чужий спосіб життя, поведінку, звичаї, почуття, думки, ідеї або вірування, але охоче визнавати та приймати поведінку, переконання і погляди інших людей, які відрізняються від своїх власних.

Разом із тим, прояв толерантності який співзвучне принципу поваги до прав людини, не означає терпиме ставлення до соціальної несправедливості, злочинів та правопорушень, відмову від своїх поглядів або поступку перед чужими переконаннями.

Толерантність (терпимість) означає, що кожен вільний дотримуватися своїх переконань і визнавати таке ж право за іншими.

Так, люди за своєю природою розрізняються за зовнішнім виглядом, соціальним станом, мовою, статтю, поведінкою і цінностями. Цей перелік критеріїв відмінності можна продовжувати без кінця.

Ми всі різні. Але ми всі рівні. Як говориться в чудовій рекламі «Ініціативи розмаїття» - «у нас більше спільного, ніж ви думаєте». Тож кожна людина має право жити в мирі та зберігання своєї індивідуальності. А це означає, що бути толерантним не значить залишатися пасивним перед обличчям расизму, ксенофобії, гендерної або расової дискримінації, сексизму, ейджизму, насильства тощо, або ж мовчати, коли люди стикаються із жорстоким ставленням.

Декларація принципів терпимості звертається й до держав, які мають гарантувати створення справедливого законодавства, дотримання правопорядку, судово-процесуальних та адміністративних норм. У статті 2 Декларації говориться, що для того, щоб зробити суспільство більш терпимим, держави мають ратифікувати існуючі міжнародні конвенції з прав людини, і, якщо це необхідно, розробити нове законодавство з метою забезпечення в суспільстві принципу рівних прав та можливостей для всіх груп та окремих людей.

До цього положення варто додати, що ратифікація документів та створення законодавства це лише так назвемо «матеріальна» умова для формування реальної толерантності в суспільстві. За прикладами далеко не потрібно ходити. І сьогодні, ратифікувавши основні міжнародні документи із захисту прав людини, наша держава та суспільство ще далекі до того, щоб стверджувати, що толерантність – це ознака нашого життя.

Впевнена, що толерантності потрібно вчитися і можна навчитися. Оскільки толерантність – це здатність людини, спільноти, держави чути і поважати думку інших, невороже зустрічати відмінне від своєї думки. Навчання починається з дітей, яких варто вчити бути просто «такими як всі», а, поважаючи інших, висловлювати свою точку зору та відстоювати власну позицію. Тож ЮНЕСКО пропонує відзначати День толерантності у школах і вищих навчальних закладах усіх країн-членів Організації Об’єднаних Націй.

Погодьтесь, толерантність – це привілей сильних і розумних, які не сумніваються у своїх здібностях просуватися на шляху до істини через діалог і різноманітність думок та позицій, які не боятися загубити власну індивідуальність, і які вміють поважити інших.

У Міжнародний день толерантності підтверджується ідея про те, що різноманіття, втілене в думках, віруваннях і діях, є цінним даром, а не загрозою, і варто прагнути до побудови такого суспільства, в житті якого укорінився цей основний ідеал.

Мир не можливий без терпимості, а розвиток та демократія неможливі без миру.

Чи замислювалися ви коли-небудь над питаннями толерантності? Чи є терпиме ставлення до людей ознакою Вашої особистості? Чи відчуваєте Ви толерантне ставлення до себе?

 

Сьогодні варто замислитися над цим і зробити себе і світ хоч на краплину добріше та толерантніше.

 

Додаткову інформацію Ви можете отримати тут: http://www.tolerant.org.ua/

КЗ " Війтівецький ліцей" та " Качанівський ліцей" - вітаємо з днем ДОБРОТИ 💞💞💞

13 ЛИСТОПАДА - ДЕНЬ ДОБРОТИ

А доброта, як сонце на світанку —

Освітлює і зігріває все.

І цілий світ в прозорому серпанку

Тепло і доброту в собі несе.

Нехай Всесвітній день доброти подарує щире добро для кожного з нас, нехай цей день дасть зрозуміти кожному, що віддаючи щось хороше і добре, отримуєш в два рази більше. Нехай в душі завжди буде радість і чуйність, а серце нехай завжди прагне до благих вчинків і добрих діянь.

КЗ " Війтівецький ліцей" та " Качанівський ліцей" - вітаємо з днем ДОБРОТИ 💞💞💞

Правила спілкування з незнайомцями....

Друзі, ми з командою #stop_sexтинг завжди наголошуємо на тому, як важливо дбати і про онлайн, і про офлайн безпеку в повній мірі! 

Тому сьогодні ми вирішили надати вам рекомендації стосовно спілкування з людьми в реальному житті, якими ви потім можете поділитись з дітьми 🙏

Правила спілкування з незнайомцями (у тому числі з військовими):

☝️ Правило “Не спілкуватись з незнайомцями” завжди було актуально, але в час війни воно набуло нового сенсу та має більше нюансів, Адже ані дорослі, ані діти ніколи точно не знають, ким саме є людина поруч, тому важливо завжди розумно поводитися з незнайомцями.

Наступними правилами варто поділитись з дітьми, а також завжди мати і самим собі на увазі:

1) Не розмовляйте з незнайомими для вас людьми, якщо вони здаються вам підозрілими;

2) Не підходьте близько до автомобіля, який біля вас зупиняється;

3) Не залишайтеся наодинці з тим, кого ви не знаєте (навіть якщо ця людина здається вам доброю);

4) Не сідайте до автомобілів з незнайомими людьми;

5) Не беріть нічого у незнайомців із рук;

6) Не йдіть з незнайомцями нікуди, навіть, якщо вони вам обіцяють щось показати або подарувати;

7) Не розказуйте незнайомцям жодної приватної інформації про себе чи батьків;

8) Не встрягайте у суперечки з незнайомими людьми;

9) Не провокуйте незнайомців до спорів, сварок, агресії;

10) При появі озброєних людей негайно прямуйте до безпечного місця.

Якщо дитина потрапила в ситуацію, коли незнайомець чи незнайомка хочуть познайомитись з дитиною, щось їй пропонують чи питають приватну інформацію, то важливо, щоб дитина одразу розказала про це дорослим, які є поруч: освітянам, батькам, родичам 👨‍👩‍👧‍👦

#stop_sexтинг #за_підтримки_DTInstitute

Що я..... ВТРАТИВ, МАЮ, МОЖУ, РОБЛЮ та ХОЧУ 💙💛

Вправа «Банка життя»💙💛

Вправа «Банка життя»

Мета: сприяти формуванню відповідального ставлення до свого життя, 

виробленню (або усвідомленню) життєвих цінностей.

          Ставимо на стіл велику скляну банку. 

Сьогодні ми хотіли б поговорити з вами про життя. Що ви можете сказати про цю банку? (учні починають давати відповіді. Наприклад: «Вона порожня» або «вона скляна» і т. д.)

Далі дістаємо з-під столу мішок із великими мушлями й починаємо вкладати їх у банку доти, доки вони не заповнять її до самого верху.

- А тепер що ви можете сказати про цю банку?

Далі дістаємо пакет із горохом і засипаємо його також. Горох заповнив простір між мушлями.

- А тепер?

 Тоді дістаємо пакет із піском, його теж засипаємо в банку. Через якийсь час у банці не залишилося вільного простору. Тоді витягаємо пляшку води і вливаємо її в банку.

- А от тепер банка повна!

   Тож зараз я буду пояснювати вам, що щойно відбулося. 

Банка – це наше життя. 

Мушлі – це найважливіші речі в нашому житті, це наша родина, це наші діти, наші кохані – все те, що має для нас величезне значення.

   Горох – це речі, не настільки значимі для нас, це може бути дорогий костюм або машина тощо.

   Пісок – це все найдрібніше й незначне в нашому житті, всі ті дрібні проблеми, які супроводжують нас впродовж усіх прожитих днів.

    Якби ми спочатку засипали у банку пісок, то в неї уже не помістилися б ані горох, ані камені. Ніколи не дозволяйте різній дрібноті заповнювати ваше життя, закриваючи вам очі на значно важливіші речі.

- А що ж означає вода?

- Наскільки б ваше життя не було заповнене, завжди є трішки місця для байдикування. Незважаючи ні на які проблеми, точно знайдеться час на те, щоб розслабитися й відпочити!

🌈Колір як ліки🌈

🌈Колір як ліки🌈

Заспокоїтися допомагає – зелений

Стабілізує настрій – салатовий

Збалансує емоції – бірюзовий

Додасть впевненості і надійності – темно зелений

Підвищить настрійю, зніме апатію, розвеселить – помаранчевий

Допоможе себе підтримати, вийти з емоційного тупика – жовтий

Креативність простимулює – лимонний

Активує бажання рухатися вперед – червоний

Підвищить працездатність, зміцнить волю – червоно-оранжевий

Додати відчуття тілесного тепла, комфорту і радості – жовто-оранжевий

Надихне і активує життєві процеси – малиновий (амарантовий)

Порадує, знизить рівень стресу, відновить після виснаження – червоно-фіолетовий (фуксія)

Додасть упевненості в собі, порушить бажання – фіолетовий

Дасть можливість зануритися в себе і подумати про сенс життя – ліловий (аметистовий)

Гармонізує, приведе до ладу «Я» – синій

Пофантазувати і зібрати свої мрії в образ допоможе – темно – синій (індиго) колір сновидінь

Надихне, дасть можливість поміркувати над ідеями, проектами, завданнями – блакитний

Полегшує сприйняття реальності, забезпечить легкість буття – рожевий

Організовує і структурує життєві процеси – чорний

Позбавить від негативних думок – білий

Перезавантажити свої статки допоможе – сірий

Очиститися від образ і розчарувань допоможе – коричневий

Джерело: Вікторія Назаревич

📜 ЛИСТИ 📜 - це терапевтична техніка для зцілення незавершених ситуацій

📜 ЛИСТИ 📜 - це терапевтична техніка для зцілення незавершених ситуацій

✉️ ЯК ПИСАТИ ЛИСТА? ✉️

✒️ 1. Писати і не надсилати! Навіть якщо дуже хочеться. Можна спалити ці сторінки, подерти або зберегти. Надсилати чи усно говорити найкраще другу версію листа, або навіть третю.

✒️ 2. Писати все чесно і максимально прямо. Уяви, що: Тобі нічого за ці слова не буде; це ні до чого Тебе не буде зобов’язувати; і адресат точно почує Тебе.

✒️ 3. Намагайся писати Я-повідомленнями. Наприклад, «Я відчуваю...», «Мені...», «Я вважаю...», «Я думаю...», «Я хочу...», «Для мене важливо...». Бо саме такі формулювання є терапевтичними.

ДОБРЕ ПРАЦЮЮТЬ ЛИСТИ:

✉️ ГНІВНІ

Коли хтось Тебе сильно дістав.

✉️ СУМНІ

Їх можна писати навіть померлим, це дуже допомагає переживати горе.

Рекомендую!

✉️ ВДЯЧНОСТІ ТА ЛЮБОВІ

Коли тривожно сказати в очі.

✉️ СОВІСНІ

Коли мучить сумління, а сказати немає можливості.

ПИШИ СТІЛЬКИ ЛИСТІВ, СКІЛЬКИ ЗАХОЧЕШ

✒️ Десь буде 2 слова, а десь — кілька сторінок. Пиши стільки, скільки потрібно.

✒️ Кожен лист має починатися зі звертання (до кого лист) і закінчуватися будь-якою формою прощання.

Діти в Інтернеті: як забезпечити їх безпеку.

Діти в Інтернеті: як забезпечити їх безпеку

Коли ваша дитина була ще маленькою, ви вчили її елементарних правил безпеки: дивитися по боках, перш ніж переходити дорогу, не розмовляти з незнайомцями, не торкатися гарячої плити тощо. Тепер, коли вона стала підлітком, ви, як і раніше, дбаєте про її безпеку. Але тепер ви звертаєте увагу на інші речі. Наприклад, якщо вона проводить багато часу в Інтернеті, ви можете навчити її, як уникнути небезпек у мережі. І в цьому вам допоможуть наступні поради.

1. Не допускайте випадків шахрайства в Інтернеті

Ви можете подумати, що ваші діти ще надто маленькі, щоб стати жертвами кіберзлочинців. Але, як стверджують експерти з кібербезпеки, інтернет-шахраї хочуть, щоб ви думали саме так. Часто крадіжки персональних даних, реквізитів банківських карт тощо відбуваються саме з акаунтів дітей і підлітків.

Поясніть дітям, наскільки важливо зберігати конфіденційність персональних даних в Інтернеті. Скажіть дитині, що, якщо для реєстрації в онлайн-грі або в соціальній мережі потрібно ввести ім'я, адресу або будь-які інші персональні дані, вона повинна повідомити про це вам. Також встановіть на комп'ютер сучасний антивірус - це захистить персональні дані, які зберігаються на комп'ютері.

2. Уникайте випадків кібербулінгу

Експерти стверджують, що кібербулінг (або залякування в Інтернеті) - це найпоширеніша загроза, з якою діти стикаються у мережі. Діти й підлітки, над якими знущаються в Інтернеті, часто відчувають себе пригніченими, тривожними та ізольованими від суспільства. На щастя, існують різні додатки для електронної пошти і месенджерів (такі як Block Sender тощо), які блокують небажані повідомлення від людей, з якими ви або ваша дитина не хоче листуватися.

Додаток також можна налаштувати на блокування повідомлень або листів, які містять певні слова або фрази. Таким чином, якщо хтось захоче залякати вашу дитину, надсилаючи їй повідомлення, дитина їх просто не побачить.

Окрім того, додаток дозволяє блокувати листи і повідомлення, які приходять з певних ІP-адрес. Це може принести користь, тому що, якщо агресор не отримує ніякої реакції від своєї жертви, він може повторити спробу з іншого акаунта або адреси електронної пошти.

3. Не допускайте випадкового завантаження вірусів

Діти й підлітки іноді бувають надто наївними. Вони переходять за рекламними посиланнями, що пропонують безкоштовно скачати гру або отримати грошовий приз. Якщо ваша дитина бездумно натискає такі посилання, нагадайте їй приказку про те, що безкоштовний сир буває тільки у мишоловці.

Якщо дитина ще маленька, щоб це зрозуміти, привчіть її питати вашого дозволу, перш ніж натискати на посилання. Поясніть, що це може призвести до зараження комп'ютера вірусами і шкідливими програмами. Вони можуть вивести комп'ютер з ладу. Якщо дитина зрозуміє, що через свої дії і вона, і вся сім'я може залишитися без комп'ютера, вона буде більш обачливо поводитися в Інтернеті.

4. Не піддавайтеся спокусам

Інтернет - хороше джерело інформації й розваг. Але у нього є й темний бік. Щоб підліток не заходив на сайти сумнівного змісту, експерти радять поставити комп'ютер у кімнаті, у якій часто хтось знаходиться. Встановіть на комп'ютер програми батьківського контролю і блокіратори, щоб бути впевненими у тому, що дитина не відвідує сумнівні сайти. Розкажіть дитині про те, що можна і що не можна робити в Інтернеті. Разом з нею обговоріть правила поведінки у мережі і домовтеся, що дитина буде їх виконувати.

Дотримуйтесь цих чотирьох порад - і ви зможете навчити дитину більш обачно поводитися в Інтернеті.

Розвиток дитини

Соціальна тривожність, що це....

🙍 Соціальна тривожність – це більше, ніж сором’язливість. Це страх, який не зникає і впливає на повсякденну діяльність, впевненість у собі, стосунки, роботу чи навчання. Більшість людей інколи хвилюються у ситуаціях соціальної взаємодії, але людина із соціальною тривожністю відчуває надмірну стурбованість до, під час та після взаємодії.

Як проявляється розлад соціальної тривоги:

🔘переживання страху та тривоги про ситуації, в яких за вами можуть спостерігати інші: публічний виступ, спілкування з незнайомими людьми, вживання їжі на людях,

🔘 труднощі взаємодії з іншими людьми: сильний страх та тривога, нездатність підтримувати розмову, висловлюватися, підтримувати зоровий контакт, почервоніння, м’язова напруга, зміна голосу,

🔘 уникання взаємодії з іншими людьми: уникання людних місць, зустрічей, вечірок, зменшення активності,

🔘 хвилювання через видимі симптоми тривоги: страх бути публічно засудженим, осоромленим, приниженим.

💛 Як жити із розладом соціальної тривоги

Самодопомога може полегшити соціальну тривожність, і її можна спробувати перед іншими методи лікування: 

✔️ Спробуйте зрозуміти більше про своє хвилювання: продумайте або запишіть те, які думки проносяться у вас у голові і як ви поводитесь у соціальних ситуаціях, у цьому вам може допомогти щоденник.

✔️ Спробуйте техніки розслаблення: наприклад, дихальні вправи від стресу.

✔️ Розбивайте складні ситуації на дрібніші частини і працюйте над тим, щоб почуватися спокійніше з кожною частиною окремо.

✔️ Спробуйте зосередитись на тому, що конкретно говорять люди, а не припускайте найгірше.

із нету.

5 ОЗНАК ТОГО, ЩО ВАША ДИТИНА СТАЄ ПІДЛІТКОМ

#підлітковий_вік

5 ОЗНАК ТОГО, ЩО ВАША ДИТИНА СТАЄ ПІДЛІТКОМ

📎Підліток все частіше перебуває в поганому настрої, стає дратівливим, сумним, замикається в собі

В період пубертату відбуваються зміни не лише фізіологічні, а й досить глибокі особистісні. Крім того, найважливішу роль починають відігравати гормони та нейромедіатори. 

В організмі кожної людини є нейромедіатор дофамін, який відповідає за відчуття щастя, благополуччя, радості, безпеки та бере участь у механізмі, який забезпечує стресостійкість.

Базовий рівень дофаміну у підлітків знижується, це означає, що гірше працює система підкріплення, тобто людину перестають радувати звичайні речі і загальний фон її настрою знижується, так само знижується її активність і вона починає шукати пригод. Для того щоб якось компенсувати свій стан.

 Коли підліток кричить, хамить, грюкає дверима - це тому, що він реально дуже злиться і не справляється зі своїми емоціями. Йому фізіологічно складно відреагувати адекватно ситуації.

 Саме тому підлітки, прагнучи підвищити рівень дофаміну (несвідомо, звичайно) виходять на вулицю і починають шукати різні пригоди, екстремальні речі та нові досліди – тільки так вони можуть підвищити свій рівень радості. На "пригоди" виділяються більші дози дофаміну, ніж у дорослих. Тобто система працює з більшою амплітудою: базовий рівень нижчий, а сплески інтенсивніші. На «пригоди» вони реагують із особливим задоволенням та радістю.

📎Підліток виявляє зневагу до батьківської думки

Якщо для молодших дітей дорослі є важливим орієнтиром, їх думка - істиною, то в підлітка на першому плані виходять однолітки.

Одне з основних завдань цього віку – встановлення відносин із однолітками. 

Друге найважливіше завдання - сепарація від батьків, відділення та здобуття незалежності. 

Ці завдання диктує йому природа. Цим і обумовлено негативне ставлення до батьків, скоріше навіть не негативне, а амбівалентне.

❗Тут є пастка: думка батьків насправді продовжує для них бути значущою, але демонструвати це відкрито не можна - адже підліток прагне незалежності. Тому зовні він виявляє зневагу, а всередині більш ніж будь-коли потребує підтримки. Але він не може, як маленький, підійти та покласти голову на плече – він має воювати, протистояти, захищати свою незалежність, свою «територію».

💎Тут від батьків потрібне неймовірне терпіння – важливо не бути надто наполегливими, але й не ігнорувати. Важливо, щоби підліток знав, що батьки поруч і відкриті до нього. Не сприймати нападки підлітка на свій рахунок, не відвертатися від нього, але й не ігнорувати, пускаючи все це на самоплив.

📎У підлітка знижується мотивація до навчання

В цілому, у дітей підліткового віку знижується інтерес до всього - їм перестає бути цікаво ходити на гуртки, на різні захоплюючі заняття, знижується значущість всього цього. Якщо проводити багато часу з підлітками, стане ясно - їх найуживаніші слова це «нудьга», «сум», «мені нудно». Постійне почуття спустошення, пригніченості, сприйнятливість до стресу. Це можна пояснити зниженням рівня дофаміну – саме це може давати такий ефект.

Найбільш активно і яскраво виявляється й інтерес, що зберігається - це спілкування з однолітками. З боку це виглядає як «він весь час сидить у телефоні», але насправді це і є та сама необхідна комунікація з однолітками. Решта цікавить підлітка в другу чергу - і це нормально.

💎Батькам важливо не бути надто наполегливими, але й не пускати все на самоплив. Важливо, щоб підтримувалося виконання обов'язків, дотримання домовленостей, щоб підліток брав на себе відповідальність у тому, що з ним відбувається. Хоча б у тому обсязі, в якому це можливо.

📎Підліток прагне приєднатися до будь-якої субкультури

Підлітки шукають себе. Для цього їм потрібно зруйнувати все старе та побудувати нове. Вони намагаються зрозуміти – хто я, чого хочу, що для мене важливо. І часто вони свою ідентичність шукають через ототожнення з якимись субкультурами – це вносить ясність.

У них у голові світ руйнується, простір навколо на шматки розлітається, і їм важливо знати, що десь їх розуміють та приймають – саме це вони знаходять у товаришах із субкультури. Тому часто всі ці підліткові субкультури охарактеризовані тим, що повстають проти світу дорослих. Адже протистояти дорослим дуже важливо, точніше, створювати видимість цього протистояння.

📎Підліток починає люто охороняти свій особистий простір

Кімната стає фортецею, на комп'ютері - пароль, до особистих речей підлітки ставляться набагато бережніше, ніж раніше. Не тому, що вони хочуть приховати щось жахливе, як відразу думають багато батьків, а тому, що це дає їм відчуття власних кордонів, відчуття самостійності, цілісності, відчуття своєї ідентичності.

❗Якщо батьки зараз намагаються ці межі порушити, лізуть в особисті речі, влаштовують перевірки, то між ними і підлітком створюється ще більша дистанція.

💎Батькам важливо допомогти підлітку у підтримці цих кордонів, поставитися до них з повагою, це додасть його новому тендітному світу стійкості, а якщо батьки чимось стурбовані, то краще говорити про це відкрито. Можливо, підліток відповість на це з вдячністю та зможе виявляти більше відкритості, коли побачить, що на його територію не зазіхають.

Автор Марія Завалішина, підліткова психологиня

6 видів вправ для заземлення при тривозі і інтенсивних емоціях💙💛

6 видів вправ для заземлення при тривозі і інтенсивних емоціях

Автор: Lexi Schmidt

Техніки заземлення - це техніки повернення свідомості і тіла в даний момент.

Ми можемо організувати нашому мозку простір, щоб він заспокоївся і відчути себе трохи більш сконцентрованими, принаймні досить для того, щоб пояснити, що з нами відбувається або звернутися за допомогою або придумати, як вчинити з цим станом.

Техніки підійдуть для використання при панічних атаках, почутті покинутості, образі, безнадійності, страху або безвиході.

Самозаспокоєння

1. Прийміть душ або ванну.

Зосередьтеся на кожному кроці приготування до душу / ванни, помічаючи кожну маленьку деталь - що відчуває ваша долоня, коли ви торкаєтеся дверної ручки і крана? Коли ви включаєте кран, як ви визначаєте відповідну температуру води? Відзначте відчуття від води на вашому тілі, приділяючи увагу температурі і звукам води, відчуттям м'язів тіла.

2. Знайдіть об'єкт, що заземляє, який притягує вас. Це може бути щось на зразок гладкого каменю або відполірованого шматочка скла, щось на зразок клубка пряжі, текстура якого здається вам комфортною; це може бути щось на кшталт маленької статуетки або щось, що пов'язано у вас з хорошими спогадами. Носіть цей об'єкт з собою там, де його легко зберігати і діставайте, коли вам потрібно заземлитися. Звертайте увагу і описуйте в розумі кожну деталь об'єкта, торкаючись до нього рукою і відзначаючи всі відчуття від цього дотику.

3. Заваріть чашку чаю, кави або гарячого шоколаду. Виконайте кожну дію з максимальною уважністю, помічаючи кожний рух, який робить ваше тіло; ось ваші пальці стиснули ручку чайника, ось долоня відчула холод крана, коли ви вмикаєте воду, ось ви відчуваєте як чайник у вашій руці стає важче у міру заповнення водою. Коли напій буде готовий, робіть невеликі ковтки усвідомлено, зручно вмостившись у спокійному місці.

 Відзначте п'ять почуттів

1. Знайдіть знайомий запах (парфуми, мило, лосьйон, чай, ефірні масла і т.п.) і нехай це буде звичкою вдихати цей запах щоранку, перед сном або в якийсь інший певний час дня. Носіть цей запах з собою і вдихайте кожен раз, коли вам потрібно заземлитися, поєднуючи цей процес з глибоким і повільним диханням.

2. Одягніть ваш улюблений одяг - це можуть бути шкарпетки, улюблений светр або м'яка приємна майка. Відзначте текстуру, колір, запах цього одягу. Для цих же цілей підійде ковдра або плед.

3. Укутайтеся щільно в ковдру. Обійміть себе міцно-міцно або попросіть когось обійняти вас. Розітріть руки і ноги, рухаючись знизу-вгору від стоп до стегон і зверху-вниз від плечей до зап'ясть.

 Використовуйте тіло

1. Відзначте як ваші стопи стоять на підлозі. Ви можете встати і міцно "врости" стопами в підлогу, зняти взуття і наступати кожною ногою на землю або на підлогу, відчуваючи, як ніби ваші ноги - це фундамент добротного будинку, міцно пов'язаного із землею, відчути в прямому сенсі грунт під ногами і силу земного тяжіння. Ви можете зробити це і сидячи на стільці або лежачи.

2. Ляжте на підлогу. Швидко проскануйте своє тіло, щоб відзначити в яких саме місцях підлога торкається вашого тіла, які частини тіла відчувають його і сфокусуйтеся на цьому відчутті тиску, текстури, температури. Відзначте всі вібрації, які ви зараз можете відчути в будинку. Ви можете поставити на підлогу музичну колонку і відчувати її вібрації.

3. Рухайтеся! Покачайте ногами, звертаючи увагу на відчуття від того як рухається кожна нога окремо. Спробуйте як може рухатися нога окремо, коли всі інші частини тіла залишаються нерухомими. Виконайте те ж саме з пальцями, відчуваючи силу в м'язах, їх напругу і розслаблення під час виконання руху.

4. Ритм. Постукайте ногою по підлозі, знайдіть об'єкт, що видає м'який звук, постукайте пальцями по столу і тихенько по склу або будь-якій іншій поверхні, знайдіть приємний звук, а потім створіть ритм і повторюйте його, намагаючись фокусуватися на початку і в кінці кожного створеного вами звуку.

5. Займіться активністю, яка б залучала всі частини тіла. Підіть в сад виривати бур'яни. Спробуйте навчитися в'язати. Купіть кінетичний пісок або глину або щось ще, що задіє дрібну моторику. Помийте посуд, звертаючи уваги на фізичні відчуття. Складіть акуратними стопками білизну.

Спостерігайте навколо

1. Вийдіть на вулицю (або знайдіть вікно, в яке ви можете дивитися) і знайдіть будь-який об'єкт. Відзначте якомога більше деталей цього об'єкта. Наприклад, якщо ви вибрали дерево, відзначте як на нього падає світло і куди відкидають тінь гілки. Розгляньте, чи багато у нього гілок, чи є на них нирки або листя. Придивіться до текстури стовбура, відзначте прямі гілки або вигнуті, яка у цього дерева форма листя.

2. Повільно пройдіться по простору, в якому ви перебуваєте, спробуйте відзначати кожне зіткнення ноги з землею. Відзначте, яка частина стопи першою торкається землі і де ви відчуваєте тиск. Відзначте як ваша стопа відривається від землі і той момент, коли ви по суті балансуєте на одній нозі перш ніж опустите ногу в наступному кроці.

3. Знайдіть щось поруч, що має певний орнамент і спробуйте замалювати його на папері. Наприклад, ви можете спробувати замалювати як укладені плитки на стелі, перенести на папір малюнок на килимі або перекреслити химерні кола дерева, з якого зроблений стіл.

4. Опишіть кімнату, в якій ви зараз перебуваєте: вголос або про себе. Якщо кімната дуже велика або захаращена, ви можете вибрати невелику область кімнати або якийсь об'єкт - наприклад книжкову полицю - і відзначити всі кути об'єкта, його колір, світло і тіні, текстуру і форму.

5. Якщо ви в громадському місці, подивіться на людей навколо вас і спробуйте відзначити деталі їх зовнішності. Якого кольору у них взуття? Хто з них в куртках? Чи є у когось парасольку або портфель? Як виглядають їх зачіски?

Відволікаючи мозок

1. Додавайте до нуля сім так довго, як у вас виходить (або будь-який інший інтервал): нуль, сім, чотирнадцять, двадцять один, двадцять вісім ...

2. Зіграйте в гру "вгадай професію". Подивіться на людей навколо вас і спробуйте здогадатися про їхню роботу або куди вони зараз йдуть.

3. Подумайте про сьогоднішній день. Нагадайте собі яке сьогодні число, день тижня, місяць, рік, час дня і де ви зараз перебуваєте. Нагадайте собі, що ви зараз саме в цьому моменті, не в минулому, ви зараз у безпеці. Відзначте час року, який зараз за вікном, подивіться, як виглядає небо. Назвіть адресу, де ви зараз перебуваєте.

4. Зіграйте з собою в гру "Категорії": оберіть категорію, наприклад, колір, тварини, їжа і спробуйте назвати як мінімум 10 об'єктів з цієї категорії. Можна також використовувати алфавіт і спробувати назвати об'єкти з цієї категорії на кожну букву алфавіту, починаючи з А, Б, В і т.д.

5. Оберіть форму (трикутник, коло, квадрат) і спробуйте знайти всі об'єкти цієї форми навколо вас. Те ж саме можна зробити і з квітами - наприклад, знайти всі зеленого кольору в кімнаті.

Дихайте

1. Глибоко дихайте - покладіть одну руку на живіт, а іншу на груди. Вдихайте повільно і глибоко повітря в живіт, намагаючись щоб рука на животі піднімалася ніби ви надуваєте кульку або м'яч повітрям. Намагайтеся, щоб рука на грудях не ворушилася, дихайте тільки животом. Повільно видихайте, відчуваючи, як рука на животі повільно опускається як ніби кулька або м'яч здуваються.

2. Дихання на рахунок 4-7-8: повільно вдихайте, вважаючи до чотирьох. Потім, затримайте дихання на сім секунд, а в кінці повільно і м'яко протягом восьми секунд видихайте. Повторіть стільки разів, скільки вам комфортно. (Примітка: у кожного свій розмір тіла і об'єм легенів, якщо конкретно ця комбінація вам не підходить, ви можете виконувати цю вправу в комфортних вам проміжках. Ідея в тому, щоб ви йшли певною схемою і дихання стало більш повільним).

Прищепіть дитині...... ( поради батькам)