Коло Мого Контролю

Травма СВІДКА.

7 квітня - день Здоров'я...

Жінки в умовах окупації...

ЖІНКА В УМОВАХ ОКУПЦІЇ: ЯК ЗБЕРЕГТИ ЖИТТЯ І ЗДОРОВ'Я. Частина 1

Якщо ви опинилися в умовах окупації вашого села чи міста, треба запам'ятати, що ваша основна задача — зберегти життя та здоров'я.  

🧠 В умовах активного самозбереження важливо врахувати деякі психофізіологічні особливості, щоб максимально ефективно діяти в момент небезпеки. 

👁️ Важливою особливістю нашої психіки є нейроцепція. Це біологічний механізм, який дозволяє розпізнати небезпеку для збільшення ймовірності самозбереження. Таке собі «шосте чуття». В екстремальних умовах до нього можна і потрібно прислухатися. 

👩‍ Жінці в окупації складніше, тому що більш ймовірно стати об'єктом насильства зі сторони фізично сильніших людей, які можуть захотіти або заволодіти майном, або згвалтувати з метою прояву домінування. 

⚡Поведінка окупантів, скоріш за все, буде більш непередбачуваною, ніж ви очікуєте, тому і переоцінка, і недооцінка поведінки є небезпечними.

Як поводитися на вулиці

🏠 З дому варто виходити тільки за крайньої необхідності. Головна задача — не привертати до себе уваги. Рухатися спокійно і зібрано. Тіло має бути готовим до швидкої зміни поведінки в разі небезпеки. 

👂Зір і слух мають здатність оперативно виявляти небезпеку й повинні бути налаштовані на цю задачу. Не слухайте музику, не відволікайте мозок. Якщо ви слухаєте музику або читаєте щось в телефоні у безпосередній близькості до окупанта — він може відреагувати на це не дуже адекватно, вважаючи, що ви передаєте якусь інформацію. 

👗 Максимально забезпечити власну непривабливість: негарні старі речі, хустки, відсутність макіяжу, парфумів, прикрас. Мішкуватий одяг, знизити увагу на статеві ознаки. 

Одяг має бути темно синіх або коричневих кольорів, може бути також сірий. Уникати кольору хакі, оскільки це колір військової форми. Чорний також не бажаний, так як деякі військові підрозділи мають чорну форму. 

Якщо зустріли окупантів  

👀 Уникайте зорового контакту. Не дивіться на обличчя. Навіть, якщо на ньому є шрами, відмітки, які притягують погляд. 

📱Не діставати з кишені якихось предметів, електроніки, телефонів. 

🤺 Жінки, які займалися спортом або мають навички самооборони, інтуїтивно можуть обрати метод реакції на небезпеку або нападати, або тікати. Але вони не завжди є ефективними при зустрічі з озброєною людиною.  

📜 Виконуйте накази окупантів, не сперечайтеся. 

🙅‍♀️Не звертайте жодної уваги на їхню активність, не підходьте близько, не просіть, не намагайтесь переконувати. 

🥊 У разі прямого нападу лягти на підлогу й прийняти позу ембріона: повернутися на бік, підтягнути ноги до грудної клітки, прикривши ними живіт і груди, руками прикрити голову. Наразі головна задача — вижити й отримати мінімальну кількість ушкоджень. 

👧Якщо ви з дитиною, підготуйте її до контакту. Діти більш відкриті та привітні, але з окупантами в жодному разі не можна вступати в активну взаємодію чи гру. Треба навчити дитину відповідати так само, як і ви: стисло, коротко, не дивитися в очі тощо. Можна пояснити, що зараз ми граємося в гру під назвою війна. Вона має такі й такі правила. Якщо їх дотримуватися, все буде добре.

Ігри у війну. Чи це нормально? ( для батьків)

Вчора на підлозі у кухні мій чотирьохрічка збив три російські ракети, бластером зах*ячив декілька танків і вертушкою подолав цілу роту. Особливо зараз схожа поведінка дитини у нас може викликати занепокоєння: “Чи все з нею нормально? Мене аж коробить від таких ігор”, “Чи не виросте він агресивним?”.

Тому сьогодні трішки про те, що означає дитяча гра у війну. І на що нам, батькам, варто звернути увагу.

1. Мова дошкільника - гра. Це пов’язане із етапами формування дитячого мозку, коли рівень володіння мовою, емпатія та аналітичні здібності лише формуються. Якщо ми, дорослі, можемо висловити наші тривоги близьким і вилаятись нецензурщиною на орків, дошкільнику ці методи ще недоступні. Скоріше він виразить свої емоції через гру в танки або малюнки померлого путіна.  

2. Завдяки грі дитина обробляє і виражає емоційне напруження, яке накопичується всередині. Злість, страх, сум, почуття помсти проживаються і відтворюються у грі. Вона стабілізує дитячу нервову систему. Однією з перших це відкрила Анна Фрейд (донька Зигмунда Фрейда) серед дітей, яким довелося пережити бомбардування Лондона під час Другої світової війни. Вона помітила, що діти, у яких була можливість виразити свої тривоги у грі, мали менше страхів, а стрес від побаченого не переростав у психічну травму. Аналогічні спостереження проводилися і під час війни у Сирії. 

3. Дитина живе у світі, де правила запроваджують дорослі. А гра - це той безпечний простір, де правила запроваджує дитина. Це процес, який вона контролює і на який може впливати. Це про відчуття влади. Гра у війну дозволяє дошкільнику приміряти на себе роль переможця. Там він може безпечно реалізувати своє бажання підірвати, зупинити і ліквідувати тих, через кого він зараз далеко від своїх іграшок або вимушений перебувати у сховищі. 

4. Якщо ми зупиняємо дитячу гру у війну, дитина може інтерпретувати це наступним чином: “Моя гра погана. Те, що малює моя уява, ганебно”. Але ж при цьому потреба у вивільненні агресії залишається незадоволеною. Тому в майбутньому дитина може приховувати від нас свої прояви вільної гри або виражати емоційне напруження через справжню агресію: бійки, лайку тощо.

5. Так само, як і з використанням ножиць, нам важливо встановлювати правила, чіткі і нечисленні. Наприклад, душитися, штовхатися або цілитися одне в одного/в дорослих не можна. Або, якщо ми бачимо, що не всі учасники гри отримують задоволення від неї, ми можемо цікавитися: “Чи всім зараз подобається ця гра?” 

6. Дитина грає у війну не заради того, аби нанести шкоду іншим, а заради того, аби відчути себе героєм. Але є червоні прапорці, на які варто звернути увагу батькам і звернутися до спеціаліста. Якщо у грі дошкільник постійно навмисне намагається нанести фізичної шкоди іншим і отримує від цього задоволення. Або раз за разом повторює гру без сюжету, яка скоріше нагадує послідовність дій (ходіння по колу з нерозбірливим наспівуванням, кручення колесика від машинки тощо). 

Будь ласка, зберігайте і розповсюджуйте, аби інші батьки теж могли допомогти собі й своїй дитині. Все буде Україна!

Лада Ендресен 

дитячий психолог

Розвиток критичного мислення.

Щодня і діти, і дорослі перебувають в інтернеті, тому важливо критично оцінювати ситуацію, щоб не упійматися на гачок зловмисників. Тож розпочинаємо тиждень критичного оцінювання!

Як педагогічним працівникам та батькам розвивати у дітей критичне оцінювання інформації?

1⃣ Заохочуйте дітей розглядати теми, ситуації чи події не лише з одного боку, а й шукати інші точки зору. 

Наприклад, коли даєте дитині певне завдання, важливо проговорити, щоб вона шукала інформацію в декількох джерелах, а потім обов’язково її перевірила на достовірність. Якщо дитина щось побачила чи прочитала в інтернеті й звертається до вас із запитаннями, допоможіть їй з‘ясувати правдивість фактів. Також варто спонукати дітей до критичного оцінювання під час виконання звичних завдань. Запитуйте: “Як ми можемо зробити цю дію по-іншому?”, “Як відчувають себе зараз різні учасники групи, про що вони думають?”, “ Чому ти обираєш саме це? (наприклад, чому дитина обирає певну гру)”.

2⃣ Підтримуйте ідеї дітей.

Для розвитку критичних здібностей дуже важливо, щоб діти бачили, що їхні думки важливі й цінні для дорослих. Таким чином вони відчувають і власну цінність.

3⃣ Говоріть з дітьми та спонукайте їх висловлювати власну думку.

Якщо дитина із захопленням розповідає, що інопланетяни існують, а ви наводите протилежні аргументи і заперечуєте хід її думок, це лише спричинить небажання дитини висловити свою думку в майбутньому. 

Головне завдання педагогічного працівника – створити такий навчальний простір, де кожен учень зможе вільно висловлюватись. Не осуджуйте, не критикуйте дитину за її думку, а навпаки, поцікавитись, чому саме так вона вважає?

Надзвичайно важливою для дитини є атмосфера вдома, коли батьки приділяють достатньо часу для спілкування у сім‘ї.

4⃣ Обговорюйте разом з дітьми різні питання (особливо з дітьми молодшого шкільного віку, коли вони багато запитують, бо їм цікаво “а чому саме так?”).

Висловлення дітьми власної думки стимулює мозок створювати нові когнітивні зв’язки, що своєю чергою поліпшує розумову продуктивність. Важливо, щоб дитина розуміла, що її чують і вона може говорити на різні теми, бо їй з вами безпечно.

#stop_sexтинг

Як встановити контакт з дитиною...

Через війну багато дітей пережили травматичний досвід, часто вони були позбавлені найнеобхіднішого – їжі чи сну. Волонтери та представники приймаючої сторони під час спілкування з дітьми, які пережили стресову ситуацію, мають дотримуватися певного алгоритму встановлення контакту. Це допоможе не порушувати кордони дитини та «відновити» відчуття безпеки.

Як встановити контакт з дитиною:

І. Етап «Знайомство»

Опустіться на рівень дитини (наприклад, присядьте, щоб фізично бути на одному рівні)

Представтесь: назвіть ім’я, чим займаєтесь та як пов’язані з дитиною (“Мене звати Марія, я - волонтерка, яка допомагає сім’ям під час перебування в нашому місті”).

Запитайте, як ви її можете називати (наприклад: “Як я можу до тебе звертатися?”).

Поясніть, як довго ви будете з дитиною (наприклад: “Сьогодні ніч ти проведеш тут, я буду разом із тобою, поки не приїде автобус, а потім ти поїдеш далі”).

ІІ. Етап «Оцінювання потреб дитини»

Запитайте дитину, як вона себе почуває.

Запитайте, що їй потрібно зараз. Чи бажає вона води, поїсти, в туалет? Чи їй не холодно? Можливо дитина захворіла та потребує лікування? Чи бажає вона погратись (можливо, з іншими дітьми, якщо вони також перебувають разом з вами)?

ІІІ. Етап «Знайомство з місцевістю»

Покажіть дитині приміщення, в якому вона буде перебувати: де знаходиться туалет, ванна кімната, де дитина буде спати, де можна поїсти та пограти тощо.

Розкажіть дитині правила перебування (наприклад: “Ми будемо вечеряти о 19:00 ось у тій кімнаті, а лягаємо всі спати о 21:00”).

Розкажіть про місцевість, в якій опинилася дитина (про ваше місто, село, про інші особливості місцевості, які варто знати дитині).

ІV. Етап «Підтримка»

Скажіть дитині, що якщо вона хоче поговорити, то ви готові її вислухати.

Запитайте у дитини на які теми їй подобається говорити.

Запитайте, на які теми вона б не хотіла говорити.

Запитайте, що їй подобається робити (наприклад, чи любить дитина малювати, ліпити, танцювати, співати, збирати лего тощо).

Скажіть дитині, що якщо їй щось буде треба, то вона може звернутися до вас.

Що не рекомендується робити під час спілкування з дитиною:

1. Розпитувати у дитини про військові дії, які вона могла побачити, про те, як їй було, коли лунали сирени, вибухи та постріли*.

2. Розпитувати дитину про тих, хто з її близьких залишився в місцях ведення бойових дій*.

3. Порушувати особистісні кодони дитини, обов’язково треба запитати у дитини, чи можна взяти її за руку, обійняти, перш ніж це зробити.

4. Проявляти нещирі емоції (ви так само є людиною, яка має власні переживання, і якщо у вас немає насторою, то не треба «натягувати» посмішку лише через те, що перед вами стоїть дитина. Діти відчувають нещирість дорослих, що може негативно вплинути на ваші стосунки).

5. У присутності дитини обговорювати травмувальні події, пов’язані із військовими діями.

6. Використовувати ненормативну лексику у присутності дитини.

7. Ставити питання типу: «А як у тебе вдома було?». Краще замініть його на: «А як тобі подобається?» або «Як би тобі хотілось?».

*Розпитування дитини про травмувальні події може призвести до негативних переживань або істерики, що є вкрай небажаним. Краще щоб дитина сама розповіла про це, коли буде готова.