середа, 24 вересня 2025 р.

Де межа між «невихованістю» та гіперактивністю ???

Де межа між «невихованістю» та гіперактивністю?

1. Що таке гіперактивність?

У психології та медицині частіше йдеться про РДУГ (розлад дефіциту уваги з гіперактивністю). Його ключові ознаки:

• дитині складно довго концентруватися на завданні;

• вона швидко відволікається навіть на дрібні подразники;

• багато рухається, ніби «не може сидіти на місці»;

• говорить надміру, перебиває інших, «випереджає» події;

• важко дочекатися своєї черги у грі чи діалозі;

• поведінка повторюється у різних ситуаціях (вдома, у школі, з друзями) і не залежить лише від правил чи настрою.

2. Що більше схоже на «невихованість»?

• дитина може поводитися бурхливо, але в потрібний момент (наприклад, коли щось дуже цікаво чи важливо) контролює себе;

• «погана поведінка» проявляється лише в окремих місцях чи ситуаціях (наприклад, тільки вдома або тільки у школі);

• реакція залежить від послідовності правил і вимог дорослих: якщо є чіткі межі та наслідки, дитина з часом навчається дотримуватися їх.

3. На що звернути увагу?

• Тривалість і стабільність симптомів: якщо проблеми тривають понад 6 місяців і спостерігаються всюди – це привід для консультації.

• Інтенсивність: чи заважає поведінка дитині навчатись, спілкуватись, виконувати прості щоденні завдання.

• Реакція на правила: якщо послідовне виховання та чіткий розпорядок не змінюють ситуацію, це скоріше про особливості нервової системи, ніж про «невихованість».

4. Що робити батькам?

• Створювати структурований розпорядок дня.

• Давати короткі та зрозумілі інструкції.

• Хвалити за навіть маленькі успіхи.

• Обмежувати надлишок подразників (телевізор, гаджети).

• За потреби — звернутися до дитячого психолога або невролога для діагностики РДУГ.

Важливо: гіперактивність – це не «погана поведінка», а особливість розвитку мозку. Але й «невихованість» теж не виникає «просто так»: зазвичай вона пов’язана з непослідовністю правил у родині чи нестачею уваги до дитини.
з мережі 

пʼятниця, 19 вересня 2025 р.

Год. спілкування "Найвища цінність - ЖИТТЯ" Війтівецький ліцей.

ЖИТТЯ, є однією з найвищих цінностей, якщо не найвищою, в житті людини, що підкреслюється як у Конституції України, так і в народній мудрості. Його унікальність, неповторність та цінність полягає в тому, що воно дається один раз, і тому потребує дбайливого ставлення, осмисленого проживання та збереження. 
#Год_спілкування_Найвища_цінність_ЖИТТЯ_Війтівецький_ліцей 7, 9 - А , 
9 - Б, 11 кл.

Що відбувається з нашою психікою під час тривалої війни 💙💛

Що відбувається з нашою психікою під час тривалої війни

Тривалий стрес і напруга від війни призводять до змін у психіці, які ми не завжди помічаємо. Під час тривалої війни ми відчуваємо емоційне виснаження, можуть відбуватися зміни у біохімії мозку, емоційній сфері, поведінкових патернах та соціальних зв'язках.

🔸 Виснаження біологічних ресурсів та зміни у хімії мозку

Надмірне вироблення кортизолу - гормону, який відповідає за адаптацію до стресу, призводить до зниження рівня дофаміну та серотоніну, що є причиною апатії, депресії, порушення сну, зниження рівня енергії та мотивації. 

🌿 Регулярні фізичні вправи, свіже повітря, збалансоване харчування допоможе підтримувати настрій та енергію.

🔸 Втома від співчуття та емоційне оніміння

Травматичні історії, які є у просторі щодня під час війни, виснажують емоційні ресурси. Це називається вікарною травмою, або вторинною травматизацією, яка проявляється через емоційну виснаженість, пригнічення та втрату емпатії. Настає так звана «втома від співчуття», коли психіка «вимикає» здатність до глибоких емоцій, щоб захистити себе від виснаження. Вцілому емоційний фон може бути більш "збіднілим".

🌿 Відстежуйте, коли ви починаєте емоційно «перегорати», і робіть паузу. Практикуйте «емоційне розвантаження» через творчість, фокусуйтеся на власних межах, щоб не брати на себе надмірні переживання. Знаходьте джерела позитивних емоцій, щоб розширювати палітру почуттів на наповнювати себе ресурсом. 

🔸 Когнітивна втома

Тривале перебування в умовах високого стресу виснажує когнітивні ресурси, що ускладнює здатність концентруватися, швидко приймати рішення та обробляти інформацію. Мозок постійно працює у стані підвищеної тривоги, намагаючись адаптуватися до непередбачуваних загроз. Під час тривалої війни когнітивна втома стає ще глибшою, оскільки ресурси мозку спрямовані на виживання, а не на повноцінну розумову діяльність.

🌿 Плануйте регулярні паузи для відпочинку, впроваджуйте техніки релаксації, майндфулнесу та підтримуйте когнітивну активність, виконуючи нескладні, але цікаві завдання.

🔸 Зміна поведінкових патернів

У стані хронічного стресу поведінка може ставати більш регідною. Людина все більше уникає нових ситуацій, боїться спонтанності у звичайних сферах життя, навіть приємні сюрпризи можуть викликати негативну реакцію. Це - захисний механізм, спрямований на збереження енергії та мінімізацію потенційних стресорів.

🌿 Вводьте маленькі зміни у рутині (інша дорога додому, нова зачіска тощо), пробуйте щось нове - це дає психіці безпечний простір для адаптації. 

🔸 Перебудова соціальних зв’язків під впливом стресу

Хронічний стрес змінює наше ставлення до соціальної взаємодії, яка в умовах постійного напруження стає енергетично затратною. Виснаження психічних ресурсів ускладнює підтримку міжособистісних контактів, адже навіть рутинне спілкування потребує додаткових когнітивних і емоційних зусиль. Тому люди можуть обмежувати або мінімізувати зв’язки, зберігаючи енергію для базових потреб.
Хоча тимчасова ізоляція може дати полегшення, вона несе ризик подальшого емоційного виснаження через втрату підтримки, адже соціальна взаємодія - це важливий ресурс для відновлення психологічної стійкості.

 🌿 Вибудовуйте коло підтримки, орієнтуючись на контакти, які не вимагають значних енергетичних затрат і дарують відчуття безпеки та підтримки. Варто шукати соціальні групи або ініціативи, які поділяють ваші інтереси та цінності, оскільки це сприяє взаємній емпатії та знижує напругу. Спробуйте поступово відновлювати зв’язки з друзями та знайомими, щоб отримувати ресурсну підтримку та відчуття приналежності, важливе для психічного благополуччя.

🔸 Емоційна десенсибілізація та групова нормалізація

Постійний контакт із стресовими ситуаціями може зробити нас менш чутливими до небезпеки - це називається емоційною десенсибілізацією. Психіка адаптується, і ми стаємо більш «загартованими». У спільнотах, які тривалий час живуть у стресових умовах, формується групова нормалізація: люди перестають сприймати загрозу як щось виняткове, відносячи її до звичної реальності.

🌿 Загартованість - це важливий ресурс для виживання. Водночас важливо об'єктивно оцінювати загрози та не ігнорувати їх. Піклуйтеся про свою безпеку, тримайте руку на пульсі життя, не забувайте жити... Дбайте про рутину: працюйте, вчіться, любіть, творіть, наскільки дозволяють обставини. Саме так ми зберігаємо баланс між стійкістю та нормальним життям, яке є основою нашого психологічного здоров’я.

🔵 У тривалих кризових умовах психологічні реакції стають глибшими, а разом із викликами формуються й нові стратегії адаптації. Це не унікальний досвід в історії людства, але дуже особливий у нашій власній історії. Проходячи через темні часи, ми стаємо сильнішими.

Тримаймося! 
З вірою у перемогу 💛🩵

©️ Анна Паливода,
психологиня, кризова консультантка 

#психологія #хронічний_стрес #психологія_війни

середа, 10 вересня 2025 р.

10 вересня відзначається Міжнародний день запобігання самогубствам.

10 вересня відзначається Міжнародний день запобігання самогубствам. Щороку тисячі людей у світі приймають рішення завершити свій життєвий шлях і серед них доволі багато підлітків, які приховують свої справжні переживання. Це надзвичайно болюча тема, але дуже важливо про неї говорити. ❤️‍🩹

Для багатьох підлітків це не про “бажання померти”, а про відчай і відсутність віри, що хтось зрозуміє їхній біль. І тут саме дорослі можуть стати тією опорою, яка врятує їхнє життя.

Що важливо пам’ятати?

Ваше слово має силу. Коли ви говорите “я вірю в тебе”, “я тебе люблю”, “у тебе обов’язково все вийде” — це може бути тим самим промінчиком світла, який потрібен сину чи дочці в темряві.

Присутність важливіша за поради. Не завжди потрібно знати, що говорити або як вирішити те чи інше питання. Іноді достатньо просто бути поруч і уважно вислухати, що саме непокоїть дитину. 

Підлітки не завжди прямо кажуть про те, що їм болить. Вони можуть жартувати на тему смерті, різко замкнутися або змінити звички і це варто сприймати серйозно. Це не маніпуляція, а крик про допомогу. У таких випадках потрібно діяти негайно та звертатися до спеціалістів/ок.

Міжнародний день запобігання самогубствам — це нагадування: наші діти потребують не ідеальних батьків, а присутніх і люблячих 🫂
з мережі.

понеділок, 8 вересня 2025 р.

ЗНЕЦІНЕННЯ - ВИД ПСИХОЛОГІЧНОГО НАСИЛЛЯ.

ЗНЕЦІНЕННЯ - ВИД ПСИХОЛОГІЧНОГО НАСИЛЛЯ

"Мамо, я сама зможу!", - головна фраза трирічної дитини. А у відповідь: "Що ти там можеш, ти ще дитина мала!". Або на майданчику малюк упав, а батьки реагують: "Ну чого ти плачеш, всі падають, нічого страшного!". Чи приходить до мами донька, щоб розповісти, що вперше закохалася, а вона їй: "Закохалася? Ха-ха! Тобі про навчання думати треба, а не про хлопців, йди уроки вчи! Ти ба, закохалася вона!"... Ось це "не важливо" та "нічого страшного" - ця нездатність або не бажання дорослого побачити і порахуватися з реальною маленькою людиною, і є знеціненням. У цих випадках маленька дитина не отримує дуже важливого знання, яке формує не тільки відчуття безпеки, а й почуття власної гідності і адекватну самооцінку. Те, що важливе для неї, те, що є її частиною, - сприймається як щось безглузде, дурне, недоречне зі сторони її батьків. 

Як почувається дитина, коли її почуття знецінються батьками?
- мене не зрозуміли
- я присоромлена
- я відчуваю себе приниженою
- я не маю права на (негативні) емоції та почуття
- я більше не довіряю
- зі мною щось не так
- я погана
- мої почуття не важливі
- батькам байдуже до мене...

Знецінення - вид психологічного насилля, що порушує розвиток базової безпеки у дитини, та не враховує її почуттів. У дорослому житті такі люди мають такі складнощі, як :
- важко відрізнити хороше від поганого
- важко відстоювати власну думку
- постійні сумніви у своєму праві бути почутою і поміченою, відчувати
- знижена самооцінка та самоцінність
- "звичка" терпіти та не звертатися за допомогою
- психосоматичні захворювання
- частіше стає жертвою насилля
- невміння відстоювати власні кордони.

Співпереживати - значить переживати разом з дитиною, розділяти її переживання, розуміти її і співчувати. А в першу чергу - це запитати себе: «А що зараз з нею відбувається?», «Чим я можу допомогти їй?».

Почуття, які переживає дитина, справжнісінькі. Це дорослим проблема може здаватися незначною, а для малюка це важливо! Навчіться приймати почуття дитини. Не відштовхувати, не знецінювати, не висміювати. Дуже добре, якщо ви самі вільно проявляєте почуття, не соромитеся їх, не приховуєте, називаєте їх (почуття) малюкові. Щоб прийняти почуття дитини (злість, страх, біль, образу, відразу і т.д.), потрібно приймати почуття кожної людини - рідних, друзів, колег, людей на вулиці. Кожен має право відчувати так, як він хоче. І якщо ви відчуваєте по-іншому - це ваше право, але це не означає, що істина на вашому боці . 
 Якщо дитина чимось з вами поділилася, ніколи та за жодних обставин не використовуйте це проти неї! Кредит вашої довіри буде миттєво вичерпаний.
 Поважайте особистість дитини. Пам'ятайте, що вона може мати іншу думку, яка відрізнятиметься від вашої!
Якщо у дитини з батьками сформований теплий емоційний контакт, якщо вона ділиться проблемами, які виникають, з татом і мамою, знаючи, що може розраховувати на підтримку та прийняття, то кризовий період пройде досить спокійно. Якщо батьки знецінюють почуття дитини, вони залишають її 
сам на сам зі своєю бідою. Батьки не повинні тиснути на дітей, поважайте їх почуття та унікальну адаптивність до зовнішніх факторів, замість того, щоб нав'язувати їм свої сподівання. Любіть дітей безумовно!
Автор: Дарія Полякова

пʼятниця, 5 вересня 2025 р.

Піраміда Франкліна:

Піраміда Франкліна: 
мистецтво досягати великих цілей крок за кроком
У сучасному світі ми часто ставимо перед собою цілі, але рідко замислюємось над тим, як вибудувати їх так, щоб вони були досяжними та гармонійними з нашими справжніми цінностями. Метод Піраміди Франкліна — це системний підхід, який допомагає перетворити мрії на чіткий план дій, починаючи від найглибших життєвих орієнтирів і закінчуючи конкретними завданнями на завтра.
Суть методики
Піраміда Франкліна — це багаторівнева модель постановки цілей, яка передбачає поступове сходження від усвідомлення своїх цінностей до щоденних кроків.
Її головна ідея — починати не з дрібних справ, а з розуміння того, чого ви насправді хочете від життя. Адже якщо цілі не узгоджені з вашими глибинними переконаннями, навіть досягнувши їх, ви не відчуєте задоволення.
6 рівнів Піраміди Франкліна
1. Головні життєві цінності
Питання: Чого я хочу від життя в цілому?
Це фундамент піраміди. Тут ви визначаєте, що для вас важливо: свобода, любов, розвиток, стабільність, творчість чи щось інше.
2. Головні життєві цілі (місія)
Питання: Яка моя мета життя, моя заповітна мрія?
Це може бути професійне досягнення, створення сім’ї, внесок у розвиток суспільства або будь-яка інша місія, що надихає.
3. Генеральний план
Питання: Як я можу досягти своєї головної мети?
На цьому етапі визначаються глобальні стратегії — великий план, який охоплює роки та складається з ключових етапів.
4. Довгостроковий план
Питання: Чого я хочу досягти через 5 або 10 років?
Це вже конкретизовані цілі, які допоможуть вам рухатися до головної місії.
5. Короткостроковий план
Питання: Що я можу зробити за кілька тижнів або місяців, щоб наблизитися до своєї мети?
Тут з’являються більш чіткі завдання і проміжні результати.
6. План на день
Питання: Які мої завдання на завтра?
Це найменший, але найпрактичніший крок — конкретні дії, які ви можете виконати сьогодні або завтра, щоб поступово рухатися вгору по піраміді.
Для кого ця методика
Метод ідеально підійде тим, хто:
любить довгострокове планування;
прагне жити свідомо;
хоче бути впевненим, що кожен його крок наближає до справжньої мети.
Чому це працює
Більшість людей планують зверху вниз: вони думають, що треба “просто почати діяти”. Але Піраміда Франкліна навчає протилежному — спершу зрозуміти, чому ви робите певні кроки, і лише потім визначати, як і коли це робити.
Такий підхід дозволяє:
уникнути хаотичних рішень;
підтримувати внутрішню мотивацію;
бачити зв’язок між щоденними завданнями та великими життєвими мріями.
з мережі 

середа, 3 вересня 2025 р.

ВНУТРІШНЯ ПОРОЖНЕЧА: ЯК НАПОВНИТИСЬ. ПСИХОЛОГІЧНІ ПОРАДИ:

ВНУТРІШНЯ ПОРОЖНЕЧА: ЯК НАПОВНИТИСЬ. ПСИХОЛОГІЧНІ ПОРАДИ.
Відчуття внутрішньої порожнечі може бути дуже виснажливим. Це стан, коли здається, що життя втратило сенс, а емоції зникли. Це не просто смуток, а відчуття, ніби всередині утворилася діра.
Надаю нестандартні психологічні поради, які допоможуть Вам відновитися і наповнити своє життя новими сенсами.
🌋Зробіть "археологічні розкопки" своїх інтересів
Замість того, щоб шукати нові хобі, спробуйте згадати, чим Ви захоплювалися в дитинстві або юності, але потім закинули. Це може бути малювання, гра на музичному інструменті, колекціонування чогось або навіть гра в шахи. Повернення до старих, забутих захоплень може викликати відчуття автентичності та відновити зв'язок із Вашим минулим "я".
🚿Займіться "сенсорним наповненням"
Часто внутрішня порожнеча супроводжується відчуттям "відключеності" від реальності. Спробуйте свідомо наповнити себе сенсорними враженнями. Наприклад, приготуйте щось, що має сильний аромат і текстуру, або прогуляйтеся в лісі, звертаючи увагу на кожен звук, запах і дотик. Мета – "заземлитися" і відчути своє тіло та оточення.
😪Створіть свій "простір відчаю"
Замість того, щоб боротися з почуттям порожнечі, дайте йому час і місце. Виділіть 15 хвилин на день, де Ви дозволяєте собі відчувати повну порожнечу, смуток і зневіру. Це може здатися контрпродуктивним, але такий свідомий "ритуал" допомагає відокремити почуття від повсякденного життя і не дозволяє йому поглинути Вас повністю.
📝Напишіть листа до свого майбутнього "я"
Напишіть листа, в якому опишіть, як Ви почуваєтеся зараз. Покладіть його в конверт і запечатайте. Встановіть нагадування відкрити його, скажімо, через пів року. Це створює відчуття "очікування" і надії, що в майбутньому ситуація зміниться. Це також дозволяє Вам задокументувати свій прогрес.
🤹 Почніть проєкт, який не має сенсу
Замість того, щоб шукати великі, значущі цілі, почніть щось абсолютно безглузде і безкорисливе. Наприклад, навчіться жонглювати трьома яблуками, або побудуйте з конструктора щось, що не має практичного застосування. Це дозволить Вам відчути радість від процесу творення без тиску на результат.
5️⃣Створіть "п’ять хвилин спонтанності"
Кожен день виділяйте п'ять хвилин, щоб зробити щось абсолютно не заплановане. Це може бути будь-що: піти іншою дорогою на роботу, зайти у незнайоме кафе, послухати новий для Вас музичний жанр. Спонтанність збиває рутину і додає непередбачуваності, що протидіє відчуттю застою.
😍Практикуйте "вдячність за мале"
Замість стандартного списку вдячності, спробуйте звернути увагу на дрібниці, які Ви зазвичай не помічаєте. Наприклад, відчуйте вдячність за тепло води, коли миєте руки, або за те, як сонячне світло падає на підлогу. Ця практика допомагає змістити фокус з "великої порожнечі" на "малі наповнення".
💡Зробіть "ревізію" оточення
Порожнеча може бути результатом того, що Ваше оточення Вас не надихає. Змініть щось у своєму просторі: переставте меблі, перефарбуйте стіну, купіть нову рослину. Навіть невелика зміна може створити відчуття руху і оновлення.
🪘 Послухайте музику, яку Ви ніколи не слухали
Свідомо виберіть музичний жанр, який Вам здається дивним або нецікавим. Наприклад, якщо Ви любите рок, послухайте класичну музику або джаз. Нові звуки можуть розширити Ваше сприйняття світу і створити нові нейронні зв’язки.
Пам'ятайте, що внутрішня порожнеча — це не вирок. Це сигнал, що настав час переосмислити свої цінності та знайти нові шляхи для самовираження. 📢
з мережі.