ЯК СКАЗАТИ ДИТИНІ ПРАВДУ ПРО СМЕРТЬ
Що робити, якщо ти більше року прикладала купу зусиль, щоб діти тримали зв’язок з батьком, який захищає Батьківщину, а тепер маєш сказати їм, що татусь помер і ніколи не повернеться?
Пишу про тата, бо таких випадків більше, але мова буде про втрату близького – мами, бабусі, дідуся, друга, сусіда. На жаль, ворожа зброя не робить поблажок нікому.
СКАЗАТИ ЧИ ВБЕРЕГТИ
Дорослі часто намагаються вберегти дитину від болю і приховують смерть рідного. Але діти зчитують горювання дорослих по безбарвному голосу, підпухших очах, зціплених зубах, стиснутих сильніше звичайного губах, по нових зморшках в кутиках губ і очей. В якому далекому закапелку мама б не ховалася, щоб виплакатися, дитина відчує, що у неї не все добре. Також відчує невідповідність, несправжність, нещирість і … страх. Страх, бо щось відбувається навколо приховане й страшне, при чому таке страшне, що може зруйнувати дитину, інакше мама сказала б. Так відбувається, тому що мозок дає пояснення усьому незрозумілому, як вміє, відповідно до віку і досвіду. Свідомо жодна мала дитина так не думає, але відчуває. У підлітків такі думки цілком усвідомлені.
ТОМУ ВАРТО ПОДУМАТИ ПРО ТЕ, ЩОБ:
1. Сказати дітям правду.
– не варто розтягувати дитяче горювання і занурювати дитину в стан невизначеної втрати, який переживають близькі зниклих безвісти;
– перед тим, як говорити – обійняти, пригорнути. Попередити, що новина гірка, важка, неприємна і болюча, щоб психіка не одразу потрапила у прірву, а трішки підготувалася. Тіло теж готується – згадайте свою реакцію на слова “ти тільки не переживай, але…” – це воно;
– не вдаватися у надмірні подробиці, але й без словесних прикрас, бо дитина може їх сприйняти буквально. Тоді з “тато просто надовго заснув”, у дитини вирощується страх засинати (бо раптом засне, як тато, назавжди);
– є думка, що говорити треба прямо, без отих “дивиться на нас з хмаринки” чи “він повернеться”, бо рано чи пізно діти дізнаються правду, і мама виявиться брехухою, якій не можна довіряти (а яка мама цього хоче?);
– вибір слів важливий. Тато нас покинув назавжди, помер і загинув – різні речі. Як гордість за тата-захисника, який загинув, боронячи Батьківщину, може стати опорою дитині, так і дитина ( і мала, і підліток) може “повісити” на себе провину за те, що тато вас покинув.
2. Горювати разом. Щоб дитина знала, що і вам не байдуже, і що її переживання нормальні. Разом згадувати важливі моменти.
3. Не уникати розмов із маленькими дітьми. Малим дітям “назавжди” і “ніколи” – пусті слова, тому налаштуватися знову і знову говорити на цю тему.
4. Говорити про свої почуття. Казати, що відчуваєте злість, що ви залишилися без тата – нормально. Ви ж злитеся на нього іноді, правда? Що так буває тільки з тими, хто справді любить.
5. Згадати, що планували зробити з татком. Поїхати на море після закінчення війни, побудувати будку для собаки, завести кота, придбати велосипед. Подумати разом, як змогти це зробити в пам’ять про тата.
6. Продовжити спілкування. Якщо дитина мала звичку відправляти татові фото, повідомлення, і його телефон зберігся – можна запропонувати продовжити це робити, коли хочеться. Проговорити, що, дійсно, тато цього вже не побачить, не прочитає, але ти зможеш висловити те, що хочеш. Домовитися, що ви не читатимете.
7. Продумати відповіді на “гострі” питання. “Чому саме наш тато, а у Вані, Галі, Петі живий?”. Тут варто наперед добряче подумати, що сказати.
“Бог забирає найкращих” може налаштувати дитину уникати бути успішним у чому б там не було. Такий же наслідок може мати “наш тато сміливий/відповідальний/ крутий, а вони боягузи/нікчеми”, чи “бо дурний, а я ж йому казала”.
“Так сталося”, “куля не вибирає”, “у кожного стільки життя, скільки є” – це лише для прикладу, що нейтральні формулювання існують. Найкращий варіант ви знайдете самі, бо знаєте свою дитину. Може бути, що її питання не для пошуку відповіді, а про те, що вона дуже сумує.
Окремий важливий пункт – говорити, що разом ви впораєтеся, що ось вже вмієте трохи справлятися, а навчитеся разом робити це ще краще. Це потрібно, щоб нове невідоме життя без тата лякало менше.
Не менш важливий пункт – дбайте про себе. Якщо відчуваєте, що самій не впоратися – звертайтесь за допомогою. Якщо допомоги близьких нема чи недостатньо – є фахова.
Автор: НАТАЛІЯ АНДРУШКО ✨
#siayvo_me #психотерапевтонлайн #психологонлайн #всебудеукраїна #психологічнапідтримка
