"Я сам/а" - шлях до психологічної стійкості дітей.

"Я сам/а" - шлях до психологічної стійкості дітей

Найнадійніший спосіб виростити свою дитину доброю, сміливою, життєлюбивою, допитливою - це по максимуму позбавити її від хронічного психологічного стресу.

Однак у вихованні дітей слід розрізняти негативний досвід, який заподіює їм шкоду і негативний досвід, який допомагає дітям підготуватися до життя.

Важливо дотримуватися балансу між бажанням захищати своїх дітей і необхідністю давати їм шанс впасти і встати самостійно, без допомоги.

Діти повинні навчитися справлятися з негативним досвідом, з труднощами, розчаруваннями, повинні мати внутрішню стійкість до стресу.

«Я сама» - дуже корисний підхід до життя, який, на жаль, багатьма батьками присікається: а раптом з дитиною щось трапиться?

Не станеться, якщо бачити різницю між небезпечними і безпечними починаннями.

Припустимо, вчитель не задоволений, що ваша дитина несвоєчасно здає домашню роботу або спізнюється на урок. І та й інша проблема - не ваша, дитина сама повинна відповідати за свої дії. Вона просто зобов'язана намагатися з усіх сил, щоб підготуватися до уроку - це запорука її майбутнього успіху.

Дайте дитині можливість самостійно справлятися з тим, що їй під силу. І запам'ятайте: невдачі бувають корисні. На помилках ми вчимося.

Але! Якщо над вашою дитиною знущаються, якщо вона надумала експериментувати з чимось небезпечним для життя, наприклад з наркотиками або алкоголем, або якщо вона відчуває фізичне насильство, ви як батьки зобов'язані втрутитися.

І, звичайно, абсолютно, не припустимо, коли джерелом стресу стають дорослі люди, яких дитина любить. Коли вони принижують, обривають на півслові, «в покарання» не розмовляють з нею, кричать, обзивають, вихлюпують емоції, намагаються «загартувати», «зробити з нього мужика» - це РЕАЛЬНИЙ СТРЕСС.

Це і є негативний досвід дитинства, який призводить до хронічної дисфункції імунної системи і проблем зі здоров'ям.

Такий стрес не загартовує наших дітей, він завдає шкоди їх тілу і мозку, скорочуючи рівень їх благополуччя. Він не робить дітей сильніше - він ламає психобіологічні системи, відповідальні за фізичну і емоційну резистентність.

 

©Оксана Цораєва

Вправа "Незакінчені речення"

Вправа "Незакінчені речення"

Мета: розвиток самосвідомості, самопізнання учасників

Вправу можна виконувати з оним учасником, тоді його завдання закінчити щиро речення та проаналізувати з психологом кожну відповідь. Якщо ж, вправа проводиться у групі, в капелюх складаються окремі аркуші з кожним реченням. Кожен учасник по черзі ловить "рибу" і зачитує речення, завершуючи його своїми словами. Після кожної відповіді відбувається обговорення, тривалість якого визначає ведучий, що дає сигнал переходу черги до іншого учасника. Вислів повинен бути щирим. Якщо решта членів групи відчує неправду, учаснику доведеться брати ще одну картку.

Мій найбільший страх - це..

Коли інші принижують мене, я..

Я не довіряю людям, які..

Я гніваюсь, коли хтось..

Я насправді дуже не люблю в собі..

Я сумую, коли..

Коли мені хтось подобається, кому не подобаюсь я..

Найважче в тому, щоб бути чоловіком (жінкою), - це...

Я ношу такий одяг тому що..

Моє найнеприємніше переживання в дитинстві...

У моєму характері мені найбільше подобається..

Коли мені хтось не подобається, кому подобаюсь я..

Мені подобається..

Мені не вдалося..

Мені потрібно..

Я кращий, коли..

Я ненавиджу..

Єдина тривожність...

Я таємно..

Танцюючи..

Я не можу зрозуміти, чому..

Я здається, розумію, чого хочу, коли..

Найкраще, що могло статися в моїй сім,ї..

Найкраще, що могло статися зі мною..

Найважче всього мені..

Коли я наполягаю на своєму, люди..

Якщо я б зміг змінити в собі дещо, я б..

В людях мені найбільше подобається...., тому що...

Найбільше від інших людей мені потрібно..

Порушення адаптації, або «Чому я так довго перебуваю у ступорі?»

Порушення адаптації, або «Чому я так довго перебуваю у ступорі?»

 

Кризові обставини змушують людину адаптуватися до того, чого ми не хотіли, не готувалися та не планували. Це не завжди легко, бо зміни у звичному житті є складним випробуванням для більшості людей.  

У кожного з нас є своє «місце», де тепло, тихо, затишно й зрозуміло. У момент втрати цього «місця» людина проходить багато стадій, аби нарешті відчути душею та тілом «я вціліла та адаптувалася». Посередині цього шляху через порушення адаптації людині властиво «зависати у ступорі».

Реакція кожної людини на однакові стресові чинники є абсолютно різною. Це залежить від багатьох факторів, враховуючи вік, темперамент, попередні травматичні епізоди, тобто повний анамнез життя.

❗️Які симптоми розладу адаптації ми можемо спостерігати та на що варто звернути увагу?

 

 • нездатність справлятися з обов’язками;

 • розгубленість у важких ситуаціях;

 • поганий настрій протягом декількох тижнів;

 • відчуття тривоги;

 • соціальна відчуженість;

 • безсоння;

 • значне зниження якості працездатності;

 • емоційна нестабільність;

 • схильність до спалахів агресії та нездатність її регулювати (раніше вдавалось, а зараз – ні).

 

Згідно із сучасною міжнародною класифікацією захворювань, постстресові розлади адаптації є такими:

 • короткочасна депресивна реакція – нетривала (до 1 міс.) легка депресія;

 • тривала депресивна реакція – легка депресія, що триває до 1 року;

 • змішана форма тривожної та депресивної реакції – відмічається як тривожна, так і депресивна симптоматика;

 • реакція з переважанням інших емоційних розладів – наявність тривоги, занепокоєння, частково депресії, гніву, напруження. У даному випадку важливо, аби інтенсивність цих проявів не перевищувала поріг для діагностування інших конкретних психічних розладів;

 • порушення поведінки – порушення поведінки в соціумі, часте виникнення агресії та гніву.

 

Турбота про себе – це дбайлива уважність до своїх емоційних проявів і свідома допомога собі. Кожна ваша реакція має значення.

Джерело: психологиня Анна Грубая

#психологія #інкурсія #адаптація #психоедукація #розладиадаптації #рекомендаціїпсихолога #мояпсихологія 

Конфлікти дитини з однолітками..... ( для батьків)

Швидке повернення до дійсності у кризовій ситуації 💙💛

Ізраїльські психологи розробили низку протоколів, які допомагають швидко повернутися до дійсності у кризових ситуаціях. Це прості техніки, які можуть здатися дещо примітивними, але насправді є дуже дієвими. 

1. Відновіть дихання з допомогою вправи «Свічка-Квітка»: задуваєте уявну свічку (довгий видих), вдихаєте аромат уявної квітки (мінімум 8 разів) 

2. Випийте склянку води маленькими ковтками, або хоча б змочіть ротову порожнину. 

3. Торкніться будь-якої поверхні

Дотик до чогось реального допомагає заземлитися. Бажано не просто торкнутися, а описати подумки, яка саме поверхня: гладка, холодна, шорстка тощо. 

4. Назвіть 6 кольорів, які ви бачите прямо зараз. Знайдіть 5 найменших предметів та 5 найбільших. Знайдіть очима 5 предметів різної текстури

Ця техніка допомагає подолати синдром тунельного зору, який виникає при сильному стресі

5. Порахуйте від 20 до 0 вголос

При зворотній лічбі активізуються лобні долі мозку, але будь-яке кризове дихання починається не з вдиху, а з довгого видиху, тому перед початком лічби треба видихнути.

6. Оцініть температуру приміщення та власного тіла

Термомоніторинг допомагає повернутися в тіло. Запитайте себе, холодно вам чи жарко. В кризових ситуаціях у людини зникає чутливість тіла, тому треба свідомо повертати собі відчуття температури

7. Притисніть руки або спину до стіни

Це допомагає заземлитися і відчути зовнішню точку опори. Можна також повідтискатися від підлоги або «позабивати цвяшки п’ятами»

8. Зробіть вправу «Метелик»

Щоб повернути собі відчуття власного тіла, схрестіть руки перед собою та покладіть долоні собі на плечі й почергово постукуйте ними

Також відновити спокій допомагають:

- спів або мугикання

- масаж очних яблук подушечками долонь

- почергове напруження і розслаблення різних частин тіла (особливо, якщо ви довго сидите в одній позі й не маєте можливості порухатися) 

🔰 Не менш важливо дозволяти собі жити звичайним життям, коли ви перебуваєте у відносній безпеці. Для нормалізації психіки потрібне відчуття, що ви можете контролювати хоча б якусь частину свого побуту. 

Тому не можна відмовлятися від звичних дій та щоденних ритуалів: 

✔ приймайте душ, як тільки випадає можливість, щоб «змити» з себе тривогу і стрес

✔ спіть, коли це можливо

✔ плачте, коли хочеться, це допомагає скинути напругу

✔ лайтеся, якщо це допомагає вам випустити агресію і заспокоїтися (але потурбуйтесь, щоб поруч не було людей, яких це може налякати) 

✔ виконуйте хоча б мінімальні фізичні вправи, щоб підтримувати тіло в тонусі

✔ по можливості, займайтеся буденними речами: готуйте їжу, дивіться фільми, грайте з дітьми в ігри (чи навіть з дорослими, наприклад, у монополію) тощо

✔ дотримуйтеся інформаційної гігієни, читайте новини декілька разів на день, а не кожні 5 хвилин

✔ жартуйте, переглядайте гумористичні дописи та меми на злобу дня. Гумор - прекрасний захисний механізм психіки

🔰 Найважливіше зараз — робити свій стрес експертним. Стрес стає експертним, коли ви розумієте, як можна з ним боротися і функціонувати далі

Ви маєте навчитися опановувати себе в стресових ситуаціях, щоб залишатися підтримкою для своїх близьких і продовжувати працювати на благо України 

✅Читати: 13 стадій проживання травматичного стресу 

https://www.facebook.com/113134097521750/posts/357347936433697/

✅ Читати: Чому плакати корисно

https://www.facebook.com/groups/590183645449793/permalink/689562325511924/

Інформація з соціальної мережі

Три рівні слухняності Марії Монтессорі.

Три рівні слухняності Марії Монтессорі.

Марія Монтессорі, автор методу Монтессорі, говорить про три етапи слухняності, які дитина в своєму житті переживає, причому кожен у своєму темпі. На цей темп впливає характер дитини і середовище, в якому вона росте.

Перший рівень - рівень внутрішніх імпульсів і внутрішніх інтересів дитини

Я не буду слухатися, тому що хочу робити щось інше – ось девіз дитини.

Перший рівень слухняності у дітей триває приблизно до 3-3,5 років. У цьому віці дитина не здатна слухатися тільки тому, що батьки цього хочуть. Тільки якщо виражене батьками прохання збігається з внутрішнім імпульсом і внутрішніми інтересами дитини, вона може виконати дане розпорядження. Дитина знаходиться на самому початку процесу формування своєї особистості і ще не вміє керувати і контролювати свою волю свідомо.

В першу чергу малюком керують його неусвідомлені внутрішні імпульси.

Наприклад, дитина свідомо чистила зуби вже деякий час. Буде час, коли він буде робити це дуже охоче. А потім настане момент, коли дитина почне протестувати і не захоче робити те, що до цього робив з радістю. Це не означає, що вона не слухається. Швидше за все, коли вона чистила зуби без заперечень, вона хотіла це робити, це було щось нове і цікаве. Але тепер це вміння освоєно, і процес вже не здається цікавим.

Якщо батьки хочуть виробити якусь звичку звичайної рутиною, важливо продовжувати почате і в тому випадку, якщо дитина проявляє небажання і протест. До того ж негативні емоції, які дитина отримує в цих ситуаціях, теж є життєвим досвідом. Дитина повинна навчитися спілкуватися і навчитися справлятися з негативними емоціями, які вона відчуває в цьому віці.

На етапі першого рівня корекції поведінки немає сенсу пояснювати, чому щось потрібно зробити, або просити щось зробити. Сприйняття дитини ще не розвинулося настільки, щоб ця інформація могла бути сприйнята і проаналізована. Деструктивні дії в цьому віці, наприклад смикання кота за хвіст, треба просто припиняти за допомогою суворого «НІ».

Основні заповіді, які в цьому віці треба дотримуватися

Визначити, що не можна робити ні в якому разі, і послідовно дотримуватися цього.

Керуватися принципом «ти можеш робити майже все, крім того, що заподіює шкоду твоєму житті або житті інших людей».

Послух перемежовується з непослухом. В один момент дитина може щось зробити, в інший не може. Все залежить від того, чи збігається прохання батьків з внутрішнім бажанням дитини.

По можливості вирішувати ті дії, які його захоплюють і які не завдають шкоди іншим.

Дитячим поведінкою керує його внутрішня воля.

Другий рівень – рівень перевірки кордонів.

Другий рівень слухняності триває від 3,5 років до 5 років.

У цьому віці дитина повинна бути здатна слухатися практично завжди. Якщо тільки батьки дозволили на попередньому віковому етапі проводити час, концентруючись і освоюючи внутрішню дисципліну, дозволяючи жити в середовищі, яка відповідала її потребам, дитина вже повинна вміти себе контролювати, прислухатися до волі батьків або інших дорослих. Це етап, коли яскраво виражаються спостереження, які були в навколишньому середовищі. Тому діти дуже наслідують батьків у цьому віці.

Найбільший виклик цього віку - формування самосвідомості дитини, і вона перевіряє встановлені певні батьками кордони.

Коли дитина отримала здатність справлятися зі своїми потребами самостійно - здатність одягнутися, поїсти, - їй хочеться перевірити, наскільки далеко батьки дозволять їй робити все саме самій. Чи дозволять батьки дитині самій вибирати, коли вона піде спати? Що їстиме?

Якщо в цьому віці дитина не слухається, варто подумати, чи були батьки на попередньому віковому етапі досить послідовними у заборонах та правилах. Можливо тактика їх виховання була «сьогодні не можна, а завтра можна»? Чи було їх «Ні» дійсно «Ні»? Така поступливість батьків вчить дитину маніпулювати.

Правила як і раніше визначають батьки, тому важливо строго дотримуватися цих правил. Не завжди необхідно пояснювати дитині такі складні питання, чому потрібно йти спати вчасно або чому важливо здорове харчування. Досить того, що батьки вдома визначають правила, які дитина повинна дотримуватися.

Батьки вирішують, які вимоги дійсно важливі і не підлягають зміні. Дитина намагається з'ясувати, наскільки далеко вона може ці кордони посунути.

Основні заповіді, які в цьому віці треба дотримуватися

Важлива послідовність: якщо я один раз щось не дозволив, то чи не дозволю і в наступний раз.

Послух залежить від зовнішніх обставин - може виконати те, що хтось просить.

Спостерігаю, чи роблять самі батьки те, що вимагають від мене

Спостерігаю, чи роблять самі батьки те, що вимагають від мене

Третій рівень слухняності – «внутрішній послух»

Третій рівень слухняності починається приблизно з 5 років, коли починається «внутрішній послух». Дитина щось дотримується не тому, що хтось це сказав, а тому, що це їй самій доставляє радість.

Якщо дитина жила в середовищі, де порядок вважається цінністю, і їй треба було брати участь в підтримці цього порядку, то на третьому рівні слухняності дитина щиро і з радістю братиме участь в процесах без мотивування дорослими. Це момент, коли з дитиною можна говорити про цінності, чому щось потрібно робити. Формується внутрішня дисципліна і внутрішня мотивація.

Конфлікти в цьому віці бувають не по приводу перевірки кордонів, а з приводу того, що слова батьків не збігаються з їхніми справами і того, що цього вимагають від дітей.

Основна заповідь, яку в цьому віці треба дотримуватися

Велике значення має те, який сам дорослий, що він показує і що робить. Не можна вимагати від дитини того, що робить дорослий.

📖 Техніки на заземлення при наявності травмуючих переживань💙💛

📖 Техніки на заземлення при наявності травмуючих переживань

Заземлення є терапевтичним інструментом для зменшення симптомів тривоги та паніки, а також подолання дисоціації або флешбеків. Мета заземлення - вивести людину з травмуючого переживання, в яке вона занурена. В такий спосіб клієнт зможе переорієнтувати свою свідомість і сфокусувати увагу на тому, що відбувається зараз, а не в минулому.

🔹Техніки на заземлення можуть допомогти людині відновити зв'язок:

• з поточним моментом;

• з власним тілом і повернути втрачений власний контроль;

• з безпечним оточенням кімнати, де вона знаходиться. 

🔹Вони:

• Заземлюють людину, звертаючи увагу на тіло, дозволяючи відновити зв'язок з реальністю.

• Зосереджують на диханні, збільшуючи її увагу до того, що відбувається тут і зараз.

• Розслаблюють, створюючи спокій.

• Зміцнюють тіло і пробуджують від оніміння і слабкості.

🔹🔹Заземлення тіла 

Ця техніка допоможе вийти зі стану перезбудження та знайти більш врівноважений емоційний стан. ЇЇ також можна використати для фокусування уваги уцілілої, яка знаходиться в "замороженому стані".

Сядьте на стілець. Відчуйте, як ваші ноги торкаються землі. Поставте ліву ногу на землю, потім праву. Робіть це поволі: ліва, права, ліва. Повторіть кілька разів. Відчуйте, як стегна та сідниці торкаються сидіння крісла (5 секунд). Зверніть увагу, чи ви зараз краще відчуваєте ваші ноги та сідниці, ніж до того, як звернули на них увагу.

Тепер змістіть увагу на хребет. Відчуйте хребет як середню лінію. Повільно витягніть хребет і зверніть увагу, як це впливає на дихання (10 секунд). Зверніть увагу на руки. Складіть руки разом. Робіть це так, щоб вам було зручно. Стисніть руки та відчуйте свою силу і температуру. Розслабтесь і зробіть паузу, потім знову стисніть руки. Розслабте та опустіть руки.

Тепер перемістіть увагу на свої очі. Огляньте кімнату. Знайдіть будь що, що скаже вам, що ви тут. Нагадайте собі, що ви тут, зараз, і що ви в безпеці. Зверніть увагу, як ця вправа впливає на ваше дихання, вашу присутність, ваш настрій і вашу силу.

🔹🔹Повернення в теперішній час 

Ця вправа допомагає людям в "замороженому стані", які відчувають себе занімілими та завмерлими.

• Озирніться навколо і назвіть 3 речі, які ви бачите. Подивіться на будь-що (предмет, колір і т.д.). Скажіть, що ви бачите. 

• Назвіть 3 речі, які ви чуєте. Прислухайтеся до звуків (музика, голоси, інші звуки). Скажіть, що ви чуєте. 

• Назвіть 3 речі, яких ви торкаєтесь. Доторкніться до чого-небудь (різні текстури, різні об'єкти). Розкажіть, чого ви торкнулися. 

• Зверніть увагу на свій стан. Чи відчуваєте, що після виконання вправи ви більше присутні в кімнаті або менше? Чи відчуваєте себе спокійнішою або більш енергійною?

🔹🔹Відчуття ваги свого тіла 

Ця вправа допомагає людям, які почуваються онімілими або заціпенілими, зосередитися на теперішньому моменті.

Вона активує м'язи тулуба та ніг, що дозволяє відчути фізичну структуру. Коли ми переповнені емоціями, стан наших м'язів часто змінюється від вкрай напруженого до безсилля. Він змінюється від стану активного захисту (бий або біжи) до покірності, при цьому м'язи розслаблюються більше, ніж зазвичай (гіпотонія). Коли ми відчуваємо свою силу та тіло, нам простіше дати раду почуттям. Нам краще вдається справлятися зі своїми переживаннями та контролювати відчуття руйнування (потрясіння).

• Відчуйте, як ваші ноги торкаються землі. Зупиніться на п'ять секунд.

• Відчуйте важкість ваших ніг. Замріть на п'ять секунд.

• Спробуйте обережно і повільно потопати ногами: лівою, правою, лівою, правою, лівою, правою. Відчуйте, як ваші сідниці і стегна торкаються сидіння стільця. Залишайтеся так протягом п'яти секунд.

• Відчуйте, як ваша спина торкається спинки стільця, залишайтеся в цьому положенні та поспостерігайте, чи відбуваються якісь зміни.

🔹🔹Дихання по квадрату 

Сядьте зручно. Опустіть плечі.

• Подивіться на квадрат або уявіть його, заплющивши очі.

• Вдихніть, рахуючи до 4. Підніміть очі вгору лівою стороною квадрата.

• Затримайте дихання, рахуючи до 4. Пробіжіть очима вздовж верхньої сторони квадрата.

• Видихніть, рахуючи до 4. Опустіть очі вниз правою стороною квадрата.

• Затримайте дихання, рахуючи до 4. Пробіжіться очима верхньою частиною квадрата. Повторіть 4 рази

🔹🔹Рахування видихів 

Сядьте в зручне положення, випрямивши спину та нахиливши голову злегка вперед. Заплющіть очі і зробіть кілька глибоких вдихів.

• Щоб почати вправу, скажіть подумки «один» при видиху.

• Під час наступного видиху промовте «два» і далі до «п'яти».

• Потім почніть новий цикл, сказав «один» під час наступного видиху.

Повторіть 5 разів.

🔹🔹Обійми 

Це техніка поглиблює та закріплює позитивні почуття і сигнали. Вона взята з EMDR (десенсибілізація та переробка через переміщення очей), метода роботи з травмою. Метод використовує подвійну фізичну стимуляцію (в даному випадку постукування), яка в поєднанні з позитивними повідомленнями покликана поглибити та закріпити позитивні почуття. Речення також можна проговорювати подумки.

Покладіть праву долоню на ліве плече. Покладіть ліву долоню на праве плече. Подумки виберіть речення, яке підсилить вас. Скажіть речення вголос і поплескайте правою рукою по лівому плечі, потім лівою рукою по правому плечі. Тепер поплескайте по-іншому. Зробіть десять поплескувань (по п'ять з кожної сторони), кожного разу повторюючи речення вголос.

©Психологія та солдат

Тренінг для педагогів КЗ "Качанівського ліцею" "Знецінення себе"

Знецінення почуттів – це коли ваші переживання ні в що не ставлять, махають на них рукою. Та ще намагаються зробити так, щоб ви самі значущі для себе речі звели до нуля. Але ж кожна людина має потребу в розумінні, співчутті й підтримці.

Ми розуміємо, що наші почуття не важливі, вони не мають значення і, отже, перестаємо довіряти їм.Таким чином починаємо ЗНЕЦІНЮВАТИ САМІ СЕБЕ.

Знецінення – це захисний механізм, який працює за принципом приниження значущості почуттів, цінностей і успіхів інших людей або своїх власних. Знецінення, отримане в контакті з близькою людиною, – дуже неприємна річ, здатна зіпсувати стосунки і впливати на сприйняття людиною себе і свого життя.

Тренінг для педагогів КЗ "Качанівського ліцею" "Знецінення себе", був проведений з метою ... підвищення рівня самооцінки, формування позитивного мислення, розвиток гнучкості в оцінці будь якої ситуації. 

Шановні колеги, щиро дякую за активну участь та співпрацю, маю надію на подальші цікаві та плідні зустрічі☺️😀☺️

Антистрес-вправи для дітей: що радить МОЗ батькам, вчителям, учням💙💛

Антистрес-вправи для дітей: що радить МОЗ

батькам, вчителям, учням

Прості вправи для приборкання стресу допомагають збалансувати психоемоційний стан і впоратись із тривожними відчуттями.

Про це розповіла пресслужба МОЗ України спільно з лікарем-психотерапевтом Сергієм Міщуком.

“Антистрес-вправи є простими, утім ефективними, і працюють так, щоби допомогти тілу впоратися зі стресом на рівні м’язової пам’яті”, — поділився Сергій Міщук. Також він додав, що ці вправи можуть виконувати не лише діти, а й дорослі.

“Дихання животом”: виконувати стоячи або лежачи. Потрібно повільно дихати животом та спостерігати, як він опускається та піднімається під руками. Варто зробити 10–12 циклів дихання.

“Трясці”: виконувати стоячи. По черзі рухати ногами, а потім максимально струшувати одну із розслаблених ніг. Зробити по 10–15 повторень.

“Тополя на вітру”, або “Потягун”: вправу виконують стоячи, з рівною спиною, ноги — на ширині плеч. Можна уявити, ніби ви дерево, яке плавно похитується від вітру.

“Сокира”: вправу на напруження та розслабленя також роблять стоячи. Потрібно уявити, що у вас у руках сокира, якою потрібно розрубати дрова. Максимально напруживши руки зверху, треба зробити різкий рух уперед, ніби намагаєтесь щось розрубати. Повторити вправу 10 разів.

Нагадаємо, раніше дитяча та сімейна психологиня Світлана Ройз розповідала, як допомогти собі й дитині впоратися із “тілесним” стресом.

Також у подкасті “Дофамін для освіти” кандидат біологічних наук Петро Чорноморець радив, як підтримати дітей під час війни та як батькам не наламати дров у визначенні рівня стресу дитини.

Слава Україні!

Героям слава!

Переможемо!