Скоро школа!!!

 

 

Інтимність і безпека......

 

Чи готова моя дитина до школи?

 Чи готова моя дитина до школи?

«Чи готова моя дитина до школи?», «Якщо моя дитина вже в 5 років вміє і читати, і рахувати, чи можна її віддавати в школу?» Саме з цим запитом найчастіше звертаються батьки на прийом до психолога.

У кожного з батьків своя думка про те, що ж таке «шкільна готовність». Але багато хто вважає, що готовність до школи - це лише вміння читати, писати і рахувати.

Розвію міф! Уміння читати і рахувати - це не показник готовності малюка до шкільного навчання.

Є ТРИ показника готовності до школи:

фізична готовність (її оцінить Ваш дільничний педіатр);

інтелектуальна готовність (про неї Ви можете розпитати вихователя дитячого садка, який відвідує Ваш малюк);

психологічна готовність (обговорити цей критерій Ви можете з дитячим психологом дошкільного закладу або дитячої поліклініки).

Отже, давайте по порядку.

Чи готова Ваша дитина ПСИХОЛОГІЧНО? Складовими психологічного розвитку є соціальна готовність (дитина повинна вміти спілкуватися і з дорослими, і з дітьми, вона повинна розуміти, що таке «добре» і що таке «погано»; вона повинна вміти уважно слухати і оцінювати свою роботу). Також сюди відноситься здатність до самостійності (вміння зав'язати шнурки, переодягнутися, не забувати свої речі). Звичайно, це дуже непрості завдання для 6-7-річного малюка, а тому ми, дорослі, повинні допомогти їй в цьому. Здорово, коли дитина відвідувала дитячий сад, вона там привчався до самостійності. Але якщо з якихось причин дитина була ізольована від спілкування, норм і правил поведінки в колективі, то велика відповідальність, звичайно ж, покладається на батьків.

Ще одним з критеріїв психологічної готовності є готовність емоційно-вольової сфери. Дитина повинна вміти робити не те, що вона хоче, а те, що від неї вимагають, тобто вона повинна вміти підкорятися загальним правилам. Малюк повинен вміти контролювати свою поведінку, керувати своїми емоціями, у нього повинна бути посидючість (тобто дитина повинна вміти протягом певного часу уважно слухати завдання, не відволікаючись ні на що стороннє). Розвивати емоційно-вольову сферу не просто, але можливо.

Дам кілька порад, щоб допомогти дитині регулювати свою поведінку. Найважливіше: забезпечити добробут в родині (дитина не повинна чути ніяких сварок і скандалів між дорослими, все це формує неврози). Намагайтеся забезпечити чіткий розпорядок дня. Для формування емоційно-вольової сфери ВАЖЛИВІ правильні методи виховання. Придушення, загрози, фізичні покарання так само погано, як і зайва опіка. Все це затримує психічний розвиток дитини. ВАЖЛИВО! Якщо Ви відзначаєте у дитини труднощі у даній сфері, слід якомога швидше звернутися до дитячого психолога.

Мотиваційна готовність. Запитайте у дитини, чи хоче вона йти до школи і чому? Добре, якщо це обґрунтоване бажання вчитися. А ось відповіді діток, які були у мене консультаціях ( «Хочу в школу, щоб вміти швидко рахувати гроші в магазині», «Хочу в школу, тому що там весело», «Хочу в школу, тому, що мені мама купить портфель красивий» і т . Д.).

Дуже часто, спілкуючись з батьками, на першому місці у них завжди відносини «БАТЬКО-УЧИТЕЛЬ», тобто кожна мама хоче, щоб її похвалили і де-небудь в батьківському чаті обов'язково про неї згадали, як про «супер-маму», а тим часом у мами псуються стосунки «батько-дитина», тому що постійне бажання бути кращою породжує скандали і сварки у відносинах із власною дитиною. А тут дуже важливо НЕ добре виглядати в очах вчителя, а БУТИ на стороні дитини, помічати будь-які її успіхи.

Окремо хочеться зупинитися на дозвіллі малюка. Чомусь відповідальні батьки хочуть, щоб їхній малюк був задіяний повсюди, щоб він вмів все, хотів все, щоб все йому було цікаво і т.д. Однак, не завжди у дитини є на це ресурси. Як це розпізнати? Навіщо дитині вільний час і чи потрібно йому просто «побайдикувати»?

Зверніть увагу, як вранці прокидається і збирається Ваш малюк. І порівняйте з тим, як це робите Ви. Чи все робите швидко? А що робить Ваша дитина після слів: «Вставай, мій хороший»? І ось тут ВАЖЛИВО давати їй цей час, щоб вона діяла в своєму темпі (вже краще розбудіть її на 5-10 хвилин раніше). І ось кожен раз, коли вирішите віддати дитину на якісь додаткові заняття, згадайте її ранок. Якщо дитина повільна, не потрібно віддавати переваги заняттям, які вимагають швидкої реакції дитини. Вона не зможе встигати за «цим» темпом і інтерес швидко пропаде. Те ж саме, якщо дитина все робить швидко, то не потрібно віддавати її на бісероплетіння, де точність і старанність стоїть на першому місці.

Дуже важливо формувати адекватну самооцінку дитини: хваліть, коли виходить, АЛЕ не намагайтеся все вирішити або зробити все за неї.

Помилки батьків: «Якщо будеш погано вчитися, то станеш .... незрозуміло ким ». Для дитини це НІ ПРО ЩО. Повірте! Краще робіть акцент на хорошому. Впораєшся - підемо в парк на вихідних. Вчіться разом долати труднощі. На власному прикладі показуйте, що якщо щось не виходить, то потрібно пробувати ще і ще. Саме ЦЕ навчить Вашого малюка позитивно ставитися до помилок.

І, звичайно ж, не забувайте про розумний контроль (коли займатися, які уроки зробити першими - тут потрібна підказка, а найкраще - це заздалегідь складений режим).

Шановні БАТЬКИ, Ваш позитивний настрій дасть дитині можливість без труднощів пройти цей новий і складний етап в її житті. Не забувайте повторювати: «Ми тебе любимо!», «У тебе все вийде!», «Я вірю в тебе!», «Відпочинь і спробуй ще раз!» Саме це формує адекватну самооцінку у вашого малюка.

ПІДІБ'ЄМО ПІДСУМОК: якщо Вам здається, що у Вашої дитини є труднощі, то важливо вчасно звернути увагу і проконсультуватися у фахівців: невролога, психолога, логопеда-дефектолога, педіатра.

НеБийДитину

Нічні страхи дитини, як впоратись з ними?

Як дитині впоратися з нічними страхами

У багатьох дітей бувають періоди, коли вони піддаються нічним страхам. Ці страхи мають різну форму, починаючи із загальновідомих «монстрів під ліжком» й страхом перед тим, що коли дитина прокинеться, батьків не буде вдома, та закінчуючи звичайним страхом темряви. Якщо такий страх виникає в дитини лише зрідка й не заважає спати – нема про що турбуватись. Проте подібні страхи з часом можуть посилюватись й призводити до безсоння. Щоб цього не відбулось з вашою дитиною, дотримуйтесь таких рекомендацій.

1. Поставтесь до страхів дитини серйозно

Якщо дитина розповідає вам про свої страхи, не ставтесь до цього зневажливо. Хоча дорослому вони можуть здатись безглуздими, для дитини вони реальні. Ваше завдання – допомогти малюку відчути себе в безпеці, навчити його справлятися зі своїми страхами. Якщо дитина, лягаючи спати, каже, що їй страшно – розпитайте її, чого саме вона боїться. Дозвольте їй пояснити, що її турбує.

2. Дайте дитині зрозуміти, що вона в повній безпеці

Якщо дитина боїться, що ви підете, поки вона буде спати, переконайте її, що це не так. Порозмовляйте про те, що ви будете робити разом завтра, – це налаштує її на позитивний лад. Якщо вона боїться пожежі або грози, розкажіть їй, що в будинку встановлена протипожежна сигналізація, а метеорологічна служба неодмінно сповістить усіх, якщо буде наближатися гроза. Чого б не боялась дитина – поясніть їй свій, дорослий погляд на ці речі. Так дитина зможе відчути себе в безпеці.

Якщо дитина боїться чогось нереального, наприклад, чудовиськ чи монстрів, дайте їй зрозуміти, що насправді їх немає. Спитайте в дитини: «Ти коли-небудь бачила монстра на вулиці або в дитячому садочку?».

У таких ситуаціях не варто заглядати під ліжко, щоби переконати дитину в тому, що там нікого немає, або давати їй «засоби захисту від монстрів». Подібна поведінка передбачає, що монстри все-таки існують, і дитина залишиться стривоженою через те, що вони можуть з'явитися в будь-який момент.

3. Час перед сном повинен проходити у спокійній обстановці

Перед сном необхідно відволіктись від денних турбот і налаштуватись на відпочинок. Не дивіться перед сном телевізор, не займайтесь нічим, що може спровокувати появу в дитини страхітливих думок.

Читайте дитині перед сном позитивні книги. Не варто читати історії, які можуть налякати дитину, наприклад, історії про відьом, злих драконів тощо. Для спокою дитини можна також придумати різні ритуали: перед сном бажати спокійної ночі лялькам, засинати з плюшевим ведмедиком.

Добре заспокоює дитину приємна інструментальна музика або звуки природи. Якщо спеціально вмикати її щоразу перед сном, психіка дитини автоматично буде заспокоюватися й налаштовуватися на сон.

4. Переконайте дитину, що ви поруч і доглядаєте за нею

Для того щоб дитина не залишалась наодинці зі своїми страхами, використовуйте перевірені способи. Залишайте ввімкненим нічник або світло в передпокої. Так дитина буде відчувати себе комфортніше. На прохання дитини можна також залишити відчиненими двері в спальню.

5. Удень порозмовляйте з дитиною про її страхи

Удень, коли дитина не відчуває страху, спитайте, чого вона боїться вночі. Розкажіть їй про способи, які допоможуть справлятися з нічними страхами й безсонням, такі як глибоке дихання, поступове розслаблення тіла від пальців ніг до голови. Навчіть дитину під час нападів страху уявляти собі (візуалізувати) місця, де вона почувається в безпеці, такі як морський берег або дитячий майданчик.

Підтримка батьків у більшості випадків допомагає дітям упоратися з їхніми страхами. Однак, якщо з часом страхи дитини посилюються, якщо вночі в неї трапляються панічні атаки або вона недавно пережила травматичну ситуацію, яка викликає в неї страх, треба обов'язково звернутись до дитячого психолога.

ПРИТЧА, яка допоможе змінити життя...

Притча, яка допоможе змінити життя

Запитали якось у старця, який славився в окрузі своєю мудрістю:

– Чи є спосіб виправити своє життя, якщо воно вже зіпсоване?

Мудрець задумався, а потім відповів:

– Звичайно, у людини є завжди така можливість. І щоб вам було зрозуміло, давайте проведемо експеримент. У мене є мішок. Пропоную піти в майстерню і накидати в нього цвяхів, битого скла, шила, шурупів, гострих інструментів…

Всім було цікаво, що ж задумав учитель. Після того, як мішок наповнився, всі почали передавати його з руки в руки і намагатися зрозуміти, що ж це означає і як його пов’язати із зіпсованим життям.

Через деякий час гострі кути і краї пошкодили неміцну тканину і стали видні з усіх боків.

Мудрий старець сказав:

– Ось дивіться, щоб мішок не був зіпсованим остаточно, нам треба прибрати все те, що всередині його пошкоджує.

Так відбувається і з нами в житті, тільки замість осколків і цвяхів нас “колять” наші образи, ненависть, жадібність, заздрість, ревнощі – всі негативні почуття. Ми мучимося, рвемо нашу душу на частини, страждаємо…

Дуже важливо людині позбутися від усього темного і від того, що шкодить їй. Тоді в життя увійде спокій і воно зміниться в кращу сторону. Від того, чим ми наповнимо свою душу, своє серце – залежить наше майбутнє.